Редагування текстів за видами видань
(газетно-журнальні, інформаційні, рекламні)
Введення
Редакторська професія передбачає уміння і навички кваліфіковано працювати з текстами, які мають різне цільове призначення, відносяться до різних тематичних розділах, мають різну знакову природу, різний характер інформації. Іншими словами, мова йде про редагування багатьох видів текстів, кожен з яких має свою специфіку структурного та змістовного побудови. А також відповідного використання стилістиці-мовних засобів.
Виходячи з характеру інформації, її цільового призначення та читацької аудиторії, можна умовно виділити такі види видань:
Г? газетно-журнальні;
Г? рекламні;
Г? інформаційні;
Г? наукові;
Г? науково-популярні;
Г? навчальні;
Г? літературно-художні;
Г? видання для дітей;
Г? перевидання.
Коротко розглянемо особливості редагування текстів за цими видами видань.
1 . Редагування газетно-журнальних видань
Перед початківцям редактором періодичних видань, насамперед, висуваються дві вимоги:
1 Глибоке розуміння типології цих видань;
2 Досконале знання теорії і практики жанрів.
Типологія газетно-журнальних (або періодичних) видань включає в себе такий перелік: газети, журнали, бюлетені, календарі, реферативні збірники, експрес-інформаційні випуски. Кожен з цих видів має свою періодичність, призначення, формат, стиль представлення матеріалів, тираж.
-->p>
Що ж стосується жанрів (а це три групи: інформаційні, аналітичні та художньо-публіцистичні), то грунтовне оволодіння ними редактором необхідне для того, щоб на практиці сповна використати можливості кожного з цих жанрів, осмислено редагуючи і конструюючи відповідний текст.
Перед редактором постійно стоїть питання: як досягти того, щоб матеріали були не просто прочитані, а ще й викликали інтерес читацької аудиторії, запам'ятовувалися?
При вирішенні цього питання можна спиратися на деякі правила:
1 Ясний і простий стиль - це найкращий стиль.
2 Слід писати так, щоб всі зрозуміли написане.
3 Думати про ясності викладу слід перед початком написання та редагування.
4 Завжди необхідно пам'ятати, що написане може читати навіть не зовсім підготовлений читач.
5 В«ПопулярнеВ» виклад завжди корисніше ніж В«науковеВ».
6 Товар стилю В«науковогоВ» і В«ненауковогоВ» - є стиль ясний і неясний.
Приступаючи до редагування газетно-журнальних текстів, яке починається після обов'язкового перший наскрізного читання, редактор, перш за все, повинен оцінити ці тексти з трьох позицій:
• виклад фактів;
• структури;
• манери викладу.
Коротко розглянемо змістове наповнення кожної з цих позицій.
Виклад фактів
Головним елементом змісту журналістського матеріалу є факт (або група фактів). Він і береться автором за основу для подальшого коментування, аналізу чи пояснення. Редактору важливо на початку з'ясувати актуальність цього факту, його новизну. Для цього, звичайно, слід бути обізнаним з випусками останніх новин, публікаціями конкурентів. Цілком зрозуміло, що факт, про який було повідомлено днем ​​раніше в іншому друкованому органі, має викликати в редактора подвійне увагу. Тому що як інформація, такий факт вже безнадійно застарів. Інша справа - коментування його в аналітичному жанрі.
Наступним етапом редакторського аналізу є рівень коментування фактів автором. Мова йде, насамперед, про глибину і всебічності такого аналізу, про наявність різних точок зору, про авторську об'єктивності, особливо в критичних матеріалах.
Перевірка достовірності факту також входить в сферу компетентності редактора.
Редактору з самого початку слід виробити скептичне ставлення до поданих репортером фактам. У такому разі з'явиться потреба перевіряти всі дані на достовірність: точні посади, ініціали, імена героїв, назви політичних організацій, географічні назви, адреси, дати і цифри. Щодо останнього, то редактору доцільно звіряти перед підписанням до друку наведений у статті цифровий ряд навіть з калькулятором - Часто буває, що цифри не сходяться.
Застереження повинні викликати також ненадійні джерела отримання факту - політична партія, конкуруюче видання, анонімний автор, так як в цьому випадку факти можуть бути навмисно спотворені.
Досвідчений редактор, який вже навчився розрізняти недобросовісність окремих репортерів, фактологічну частину в таких матеріалах буде піддавати подвійному увазі.
Структура
Мова йде про послідовність викладу матеріалу, яка в подальшому забезпечує необхідну логічний взаємозв'язок і вмотивовану сумісність усіх частин твору (вступної, основної та заключної). Незавершеність попередньої думки, раптові перескакування від одного факту до іншого без усякого зв'язку, занадто розтягнуте вступ і зовсім відсутня заключна частина - все це свідчить, що матеріал потрапив в руки редактора В«сиримВ» саме в структурному плані.
Цей етап роботи буде ефективнішим, якщо редактор на початку з'ясує, в якому стилі написаний текст, описовому або пояснювальному.
Для описових текстів характерна наявність значної кількості фактологічного матеріалу, який потребуватиме перевірці.
У пояснювальних текстах головним є розкриття сутності різних явищ і дій.
Це важливо враховувати перед правкою тексту тому, що не скрізь можна зробити механічну перестановку його частин. Так, наприклад, в описових текстах така перестановка може піти на користь і формою, і змістом. А ось в текстах, виконаних у пояснювальному формі, найменша перестановка може змінити зміст матеріалу. Адже тут важлива стругаючи послідовність суджень.
Порушення такій послідовності може відбуватися не тільки внаслідок перестановки частин тексту, але ще через непродумані до кінця скорочень. Нерідко буває, що саме в скороченому абзаці залишилося якесь ключове слово, без якого стає незрозумілою суть наступного абзацу. У викинутих фрагментах можуть бути прізвища, дати, аргументи, інформаційний привід для тексту, який викладається далі. У цих випадках редактор повинен пам'ятати про шкідливість механічних скорочень.
Правда, в журналістській практиці без скорочень обійтися ніяк не можна. Цю неприємну для авторів процедуру доводиться виконувати редакторам найчастіше. Складніше буває з бездоганно В«СкладенимиВ» матеріалами, які не поміщаються на заздалегідь відведеному місці. Тоді доводиться скорочувати і скорочувати дуже акуратно: окремі пропозиції, фрази і слова.
Структура матеріалів в інформаційному жанрі, як правило, потребує наявності інтригуючого початку. За кордоном це називають В«лідВ» інформації. Коли ж в першому і в другому абзацах такого В«льодуВ» немає, а є багато загальних фраз, які відволікають увагу читача і роблять твір скучним - вони підлягають скороченню.
Манера викладу
Редагування манери викладу - це вже сфера літературного редагування, яке передбачає удосконалення мови і стилю твору, виправлення наявних граматичних, синтаксичних і стилістичних помилок.
На цьому етапі роботи є також свої особливості. Перш за все, редактору слід розрізняти явні мовні та стилістичні помилки, які виходять за межі правописних норм, і особливості індивідуальної манери письма автора. Коли така різниця усвідомлюється, тоді можна легко уникнути непорозумінь з автором і редактором через не завжди виправданих смакових редакторських правок.
Деякі редакції газет, в яких працює літературний редактор, нерідко В«грішатьВ» гаком причісуванням індивідуальної манери письма авторів. Це і є смакова правка, яка усереднює, уніфікує, згладжує особливості викладу матеріалу одного автора з іншим.
Разом з тим, слід лише...
