Зміст
Введення
1. Ток-шоу
1.1 Ток-шоу: поняття та напрямки
1.2 Творці ток-шоу
2. Дискурс ток-шоу
2.1 Поняття дискурсу
2.2 Стратегічні та тактичні прийоми організації дискурсу ток-шоу
3. Сценарії дискурсу ток-шоу «³кнаВ»
Висновок
Список використовуваних джерел інформації
Введення
Протягом останнього десятиліття на сучасному російському телебаченні сформувався новий жанр - ток-шоу, що включає в себе суміш інших жанрів спілкування: політичної дискусії, реклами, розважальних та інформаційно-аналітичних передач. Дана різнорідність вітчизняного варіанта західної моделі ток-шоу визначає особливості використовуваних вербальних і невербальних засобів, а також пояснює підвищений інтерес з боку фахівців, що належать до різних галузей науки - психології, соціології, політології, журналістики, когнітивної психології, конфліктології, лінгвістики, психолінгвістики, соціолінгвістики і так далі. Ток-шоу розглядається в основному в якості медіапростору, структурованого відповідно до вимогами аудиторії та завданнями відправника.
Високий ступінь популярності ток-шоу і ефективність повідомлення зв'язуються дослідниками з наступними параметрами:
- гнучкістю тематичного поля програми та включенням в нього елементів інших дискурсивних практик.
- глибокої залученістю адресата в процес телевізійної інтеракції, заснованої на акцентуації тих чи інших соціально значущих мотивів поведінки на міжособистісному, міжгруповому та інституціональних рівнях, а також посиленні значущості окремих ціннісних орієнтирів даного соціуму.
Актуальність теми обумовлюється підвищеним інтересом до проблем масової комунікації, її організації у контексті ефірного телевізійного спілкування, недостатнім дослідженням особливостей структури і природи жанрового дискурсу ток-шоу як особливого виду телевізійного дискурсу.
Мета дослідження - опис прийомів організації дискурсу ток-шоу і аналіз сценаріїв дискурсу ток-шоу.
У відповідності з поставленою метою в даній курсовій роботі вирішуються наступні завдання:
1. розглянути поняття та напрямки ток-шоу;
2. визначити прийоми організації дискурсу ток-шоу;
3. розглянути роль мовних засобів при впливі на аудиторію.
Глава 1. Ток-шоу
1.1 Ток-шоу: поняття та напрямки
Ток-шоу - розмовний жанр, сучасний аналог теледискусії, від англійського talk-show-запозичений у зв'язку з можливістю прямого ефіру західний жанр, адресований В«не всім, але кожномуВ». В даний час є одним з найбільш поширених на вітчизняному телебаченні жанрів, як би ні анонсувалося відповідна передача. Так звана В«телевізійна прес-конференція В»насправді належить жанру ток-шоу вже тому, що провідний сам же задає більшість питань, приготувавши заздалегідь сценарій або сценарний план. При такій організації передачі практично виключається можливість в ній політичної гри, непередбачуваності питання і виявлення несподіваною інформації для компетентного людини, відбувається лише актуалізація вже існуючої в надрах аудиторії інформації. Елементи ток-шоу можуть мати навіть інформаційні програми та майже завжди інформаційно-аналітично, що є характерною особливістю вітчизняного телебачення. Жанр ток-шоу скоріше розважальний, ніж інформаційний.
Класичне ток-шоу є трикутник: провідний - запрошені співрозмовники (експерти) - глядач в студії. Ток-шоу з'єднує прийоми журналістики і сценічні прийоми. І кожен з учасників ток-шоу, яка б не була його службова функція всередині програми, одночасно є персонажем заданої йому авторами ток-шоу роллю. Схема жанру досить проста і безпрограшна - герої, глядачі, провідний, питання і відповіді. Але багато фахівці цього жанру вважають, наприклад, що запорука успіху ток-шоу - гумор. Герой повинен вміти сміятися над собою. Приміром, аналізуючи популярну в США розважальну програму В«Шоу ОприВ», дослідники приходять до думки, В«це саме журналістика, майстерно підготовлене спілкування з популярним людиною, супроводжуване показом на великому екрані фотографій і іншого матеріалу В»[13, с. 23-28].
Завдання жанру ток-шоу - активізувати сприйняття змісту, укладеного в передачі з допомогою форми диспуту, гострих питань, висловлювання різних точок зору. Хитрість ж російського ток-шоу полягає в тому, що при зовнішній формі вільної дискусії, насправді глядачам втовкмачує якась одна єдина, строго обмежена в своїх параметрах позиція.
Необхідно відзначити, що в деяких випадках терміном В«ток-шоуВ» позначають будь-яку В«розмовнуВ» передачу, наприклад бесіда за круглим столом або ж просте інтерв'ю в студії, якщо його веде досить популярний, вільно ведучий себе журналіст-В«зіркаВ» екрана чи радіо ефіру.
Ток-шоу відрізняється надзвичайною тематичної і функціональної широтою жанрової різновидом. Дослідники вважають, що ток-шоу поєднує сутнісні ознаки інтерв'ю, дискусії, ігри, а також концентрується навколо особистості ведучого. Це максимально персоніфікована екранна форма. Взаємодії форми і її творця в першу чергу сприяє необхідні особистісні якості ведучого: розум, винахідливість, чарівності, гумор, уміння зацікавлено слухати, пластично рухатися і інше. Істотні також і зовнішні обставини: певне місце і суворо дотримувана циклічність, тобто регулярна повторюваність у програмі, розрахована на збудження у свідомості масового глядача стану В«нетерплячого очікування зустрічіВ». Драматургія ток-шоу тісно пов'язана з питально-відповідь основою цього жанру. Саме форма, якість, вид і логіка послідовності запитань визначають інтригу і динаміку розвитку сюжетної лінії програми. Основні питання задає ведучий, а відповідають на них різні категорії учасників (герої, експерти, глядачі і т. д.). В Залежно від того завдання, яке ставить ведучий на різних етапах програми, він використовує різні типи питань.
Неодмінними В«компонентамиВ» ток-шоу, окрім ведучого, виступають гості (В«ГероїВ») - люди, чимось прославились або просто цікаві своїми вчинками, думками, способом життя. Обов'язкова присутність в студії декількох десятків глядачів, можливо і наявність компетентних експертів. Глядачі не завжди залучаються в розмову, іноді їх участь обмежується оплесками, сміхом, вигуками подиву - це створює особливу атмосферу публічності, дає В«Емоційну підказкуВ» телеглядача.
Сучасні ток-шоу мають новий формат і найрізноманітніший спектр напрямків. Це і поради для домогосподарок, і народні рецепти, і пошук близьких і знайомих, обговорення питань політики, культури [11, с. 12-15.].
На телеекрані якщо не зникають, то істотно зменшуються формати, присвячені політичним сюжетам. Обмежений і коло програм розмовного жанру, стосуються питань інтелектуальної та культурному житті (В«Тим часомВ», В«Культурна революціяВ», В«Школа лихослів'яВ», В«Оркестрова ямаВ»).
На передній план виходять теми повсякденності. Виробники телевізійної продукції міркують про перспективність цього напрямку, про В«втому глядачів від політики В»і їх бажання бачити на екрані передачі, що відображають труднощі і радощі звичайного життя. Під В«життямВ» розуміється сфера життєвих відносин, все те, що пов'язано з пристроєм сім'ї, з дітьми, родичами, друзями, побутовими питаннями. Рідше випуски програм зачіпають соціально значущі проблеми - ксенофобії, злочинності, екології, демографії. Вони створюють образ досить благополучного середнього класу (наприклад, В«Принцип доміноВ»), думки В«простого народуВ» (В«Народ хоче знатиВ»), призначені тінейджерам (В«Дівочі сльозиВ»), глядачам старшого віку (В«Короткі зустрічіВ», В«Жди меняВ»), або це шоу, які претендують на респектабельність (як В«Приватне життяВ»), прагнучі до епатажу («³кнаВ», В«Велике пранняВ», В«Пусть говорятВ»). Часто вони орі...