ЗМІСТ
Введення
1. Права та обов'язки журналіста
2. Практична реалізація прав і обов'язків журналістів в реальних умовах
Висновок
Список літератури
Введення
За даними Фонду захисту гласності, у 2005 році виявлено 17 випадків порушень права доступу журналістів в судові засідання. Багато це чи мало? Якщо порівняти із загальною кількістю порушень, зафіксованих у моніторингу Фонду, то це складе менше 5%. Начебто і говорити нема про що. Але задумаємося ось над чим: в якості порушників закону тут виступають судді, тобто ті, хто покликані цей закон захищати. Важко припустити, що вони не знають процесуального законодавства. Значить, це усвідомлені дії, і деякі з суддів, отримавши гарантії своєї незалежності, користуються ними для прямого порушення закону. Крім того, очевидно, що в Фонд захисту гласності надходять повідомлення про далеко не всі порушення подібного роду. Насправді їх, мабуть, набагато більше. Але журналісти мовчать, а їх права продовжують порушувати. Якщо ж ми самі не поважаємо і не захищаємо свої права, то важко очікувати, що це будуть робити інші.
Тематика сутності та особливостей прав та обов'язків журналістів слабо представлена ​​вітчизняними виданнями, тому актуальним є присвятити роботу систематизації, накопиченні і закріпленні знань про права і обов'язки журналістів.
Всі вищенаведені фактори обумовлюють актуальність і значимість тематики роботи на сучасному етапі, спрямованої на глибоке і всебічне вивчення прав і обов'язків журналістів.
У зв'язку з цим метою даної роботи виступає дослідження в області прав і обов'язків журналістів, їх практичної реалізації в реальних умовах.
1. Права та обов'язки журналіста
Журналіст має право:
1) шукати, запитувати, одержувати і поширювати інформацію [1];
2) відвідувати державні органи та організації, підприємства і установи, органи громадських об'єднань або їх прес-служби;
3) бути прийнятим посадовими особами у зв'язку із запитом інформації;
4) отримувати доступ до документів і матеріалів, за винятком їх фрагментів, що містять відомості, що становлять державну, комерційну або іншу спеціально охоронювану законом таємницю;
5) копіювати, публікувати, оголошувати чи іншим способом відтворювати документи і матеріали;
6) робити записи, у тому числі з використанням засобів аудіо відеотехніки, кіно-і фотозйомки, за винятком випадків, передбачених законом;
7) відвідувати спеціально охоронювані місця стихійних лих, аварій та катастроф, масових заворушень та масових скупчень громадян, а також місцевості, в яких оголошено надзвичайний стан; присутнім на мітингах і демонстраціях;
8) перевіряти достовірність йому інформації;
9) викладати свої особисті судження й оцінки у повідомленнях і матеріалах, призначених для розповсюдження за його підписом;
10) відмовитися від підготовки за своїм підписом повідомлення або матеріалу, суперечить його переконанням;
11) зняти свій підпис під повідомленням або матеріалом, зміст якого, на його думку, було спотворено в процесі редакційної підготовки, або заборонити або іншим чином домовитися про умови та характер використання даного повідомлення або матеріалу;
12) поширювати підготовлені ним повідомлення і матеріали за своєю підписом, під псевдонімом або без підпису [2].
Журналіст користується також іншими правами, наданими йому законодавством Російської Федерації про засоби масової інформації.
Не допускається використання встановлених прав журналіста з метою приховування або фальсифікації суспільно значущих відомостей, поширення чуток під виглядом достовірних повідомлень, збору інформації на користь сторонньої особи або організації, котра є засобом масової інформації.
Забороняється використовувати право журналіста на поширення інформації з метою зганьбити громадянина або окремі категорії громадян виключно за ознаками статі, віку, расової чи національної приналежності, мови, ставлення до релігії, професії, місця проживання і роботи, а також у зв'язку з їх політичними переконаннями.
Журналіст зобов'язаний:
1) дотримуватися статуту редакції, з якою він перебуває у трудових відносинах;
2) перевіряти достовірність їм інформації;
3) задовольняти прохання осіб, які надали інформацію, про вказівку на її джерело, а також про авторизацію цитованого висловлювання, якщо воно оголошується вперше;
4) зберігати конфіденційність інформації і (або) її джерела;
5) отримувати згоду (за винятком випадків, коли це необхідно для захисту суспільних інтересів) на поширення в засобі масової інформації відомостей про особисте життя громадянина від самого громадянина або його законних представників;
6) при отриманні інформації від громадян і посадових осіб ставити їх в популярність про проведення аудіо-та відеозапису, кіно-і фотозйомки;
7) ставити до відома головного редактора про можливі позови і пред'явленні інших передбачених законом вимог у зв'язку з поширенням підготовленого ним повідомлення або матеріалу;
8) відмовитися від даного йому головним редактором або редакцією завдання, якщо воно або його виконання пов'язане з порушенням закону;
9) пред'являти при здійсненні професійної діяльності по першому вимогу редакційне посвідчення чи інший документ, що посвідчує особистість і повноваження журналіста;
10) дотримуватися заборони на проведення ним передвиборної агітації, агітації за питань референдуму при здійсненні професійної діяльності [3].
Журналіст несе також інші обов'язки, встановлені законодавством Російської Федерації про засоби масової інформації.
При здійсненні професійної діяльності журналіст зобов'язаний поважати права, законні інтереси, честь і гідність громадян і організацій.
Держава гарантує журналісту у зв'язку із здійсненням ним професійної діяльності захист його честі, гідності, здоров'я, життя і майна як особі, яка виконує громадський обов'язок.
2. Практична реалізація прав і обов'язків журналістів в реальних умовах
Визначення кола прав і обов'язків журналістів є одним з найважливіших елементів російського законодавства про засоби масової інформації, так як обсяг цих прав і обов'язків говорить про суть професійної діяльності працівників ЗМІ. Як ми говорили, специфіка професії журналіста дозволяє йому користуватися правами, недоступними для інших громадян, але це тягне за собою і обов'язок виконувати громадський борг.
Перша обов'язок - збереження в таємниці джерела інформації. Це один з основних професійних принципів, сенс якого полягає в наступному. Надбанням суспільної свободи є те, що люди можуть безбоязно повідомляти про соціально значущих речах і подіях в засобах масової інформації, а також обговорювати подібні події в ЗМІ, - навіть якщо інформація включає відомості про непорядні вчинки і поведінку самих інформаторів. При цьому дискусія в ЗМІ має велику суспільну значущість, ніж безпосереднє знаходження і засудження винних. Введення такої норми надає захист як громадянину, який, розголошуючи інформацію, вже не побоюється за свою долю і благополуччя, так і журналісту - від невластивої йому ролі агента державних органів охорони правопорядку.
На перший погляд ця норма суперечить положенням статті 56 Кримінально-процесуального кодексу РФ. У статті дається перелік осіб, які не підлягають допиту як свідки (адвокат, священнослужитель та ін), в який не входять працівники ЗМІ. Але існування цього переліку не виключає можливості інших випадків звільнення від обов'язку давати свідчення. Така можливість прямо передбачена Конституцією РФ (ч. 2 ст. 51), яка дозволяє перебороти зазначене протиріччя між нормами Закону про ЗМІ та КПК РФ [4].
Закон про ЗМІ свідчить, що журналіст, редакція ЗМ...