Курсова робота
з дисципліни В«ЖурналістикаВ»
по темі: В« Неологізми в сучасній пресі В»
ЗМІСТ
Введення
1. Стилістичні особливості сучасної преси і місце в ній неологізмів
2. Неологізми, використовувані в сучасній пресі та їх класифікація
Висновок
Література
ВСТУП
Лексика російської мови, як і будь-якого іншого, постійно поповнюється, збагачується, оновлюється. Слова зникають, виходять з ужитку, інші, навпаки, з'являються, починають активно використовуватися носіями мови.
Поряд з старінням певних слів набагато інтенсивніше протікає процес поповнення лексичного складу мови. Останні 10-15 років - це період історичних змін в Росії, що найбільш безпосереднім чином відбилося на стані словникового складу.
Лексичний запас мови може збагачуватися різними шляхами. Наприклад, в певні періоди розвитку держави в його мові з'являється значна кількість запозиченої лексики, що спостерігається, наприклад, в даний період в російській мові. Однак основним джерелом поповнення словникового запасу є не запозичення, а утворення нових лексичних одиниць на базі рідної мови шляхом використання різних способів словотворення.
Неологізми - це нові слова загальнонародної мови. Значні події суспільного життя, науково-технічні відкриття сприяють породженню цілих серій неологізмів.
Неологізмом слово залишається до тих пір, поки новизна його ясно відчувається мовцями. Як тільки слово стає досить вживаною, воно переходить в активний словниковий запас. Так, у 60-ті роки XX століття неологізмами були слова В«космодромВ», В«космонавтВ» та інші, які незабаром втратили відтінок новизни, так як були освоєні промовистими.
Неологізми можуть бути утворені за наявними в мові моделям, запозичені з інших мов, з'явиться в результаті розвитку новий значень у вже відомих слів.
Зміни, що відбуваються в суспільстві, відображаються, перш всього, в засобах масової інформації. Можна сказати, що в першу чергу неологізми з'являються в пресі. Це визначає актуальність теми моєї роботи.
1. Стилістичні особливості СУЧАСНОЇ ПРЕСИ ТА МІСЦЕ В НІЙ неологізмів
Сучасна російська преса за час, починаючи з епохи перебудови до наших днів, зазнала істотну еволюцію.
У роки перебудови (1985-1991), тобто поступового краху соціалізму і самої країни, що проголосила його, ми спостерігали на сторінках вітчизняної преси у тій чи іншій формі, у всіх жанрах, перманентну полеміку, кажучи спрощено, В«новаторівВ» з В«консерваторамиВ». Щось подібне є і зараз, але більше не викликає колишнього громадського резонансу. В силу різних причин преса, ледве навчившись називати себе В«Четвертою владоюВ», практично втратила владу, якщо розуміти під останньою В«ПрямеВ» вплив на ту чи іншу проблему: В«вранці в газеті, ввечері в куплеті В», на наступний же ранок - скажімо, арешт крадія чиновника. Інформація, десятої частки якої вистачило б у колишні часи для серйозних, В«ДоленоснихВ» рішень, часто проходить практично непоміченою. Потік викривальних публікацій, у тому числі в жанрі проблемного нарису, створює у суспільства дві схожих, але В«равнополярнихВ» ілюзії: В«свобода словаВ» - з одного боку, В«все дозволеноВ» - з іншого. Достаток негативної, іноді просто апокаліптичної інформації, за оприлюдненням якої не слід ніяких відчутних дій викликає відому психологічну реакцію - пересичення і відторгнення.
У цих умовах в газетних статтях парадоксально зростає роль стилістичної форми, яка нерідко навіть превалює над змістом.
Вибір слова, вирази, синтаксису і композиції для більшості газетних статей залежить від його теми і змісту, від предположительного кола читачів і, природно, від індивідуальності самого автора. Але є спільні риси, притаманні більшості матеріалів і насправді мало залежні від метаморфоз суспільно-політичного життя.
Можна виділити ряд стилістичних прийомів, які практично завжди використовуються в будь-якому матеріалі, в якому б виданні він не був опублікований. Відзначимо, що всі ці прийоми відносяться до засобів мовної експресії.
Використання фразеологізмів.
фразеологічні звороти, або фразеологізмом, називаються семантично неподільні словосполучення, яким властиво сталість особливого цілісного значення, компонентного складу, граматичних категорій та певної оцінними.
Більшість журналістів використовує різноманітну фразеологію не тільки як готові В«цеглинкиВ», ладно лягають в В«стіниВ» матеріалів, але і як вихідний матеріал для розвитку власних авторських думок. В останньому випадку вони вдаються до фразеологическому новаторству під всіх його різновидах. Ось характерний приклад. В«У першому випадку була помітна рука Всевишнього, шляхи якого, як відомо, несповідимі. У другому випадку сильно поширювати рука більшості Конгресу США, шляхи якого гранично ясні: витурити Клінтона з Білого дому. В«Партія слонаВ», хобот якій незримо маячив за телеекраном, хотіла продемонструвати світу, що Клінтон позбувся морального права говорити від імені Сполучених Штатів. Але в своїй слонової сліпоти вона поставила на порядок денний інший, більш фундаментальне питання: а не втрачають Чи самі Сполучені Штати моральне право говорити від імені всього людства? (...) Коротше, Ванька-встанька щосили валяв ваньку ... (...) Кажуть, що диявол - в деталях. Йдучи від деталей, Клінтон уникнув диявольських спокус В» (Стуруа М. Секс без права передачі// МК - 1998 -23 сент.). Найчастіше в сучасній пресі проблемних нарисах використовуються просторічні фразеологізми; як правило, їх присутність означає, що текст взагалі насичений подібної лексикою.
Використання, просторічної, грубо-просторічні і жаргонної лексики.
Даний прийом застосовується в двох цілях: або для передачі В«КолоритуВ» описуваних явищ (В«правди життяВ»), або для вираження особистих поглядів автора на те, що відбувається. Особливо широко використовуються експресивно-просторічні дієслова. Це один з найпотужніших стилістичних прийомів, і особливо ефективний він в поєднанні з іншими, в тому числі виробленими засобами синтаксису. Вміле використання просторіччя в поєднанні з композиційними прийомами дозволяє висловити авторську думку, особливо емоційно. Найголовніше ж традиційне і В«невиннеВ» використання просторічної лексики, що існувало і в більш В«манірніВ» часи, можна спостерігати в нарисах, що описують життя В«простихВ» людей, що говорять саме на такій мові. У цьому випадку застосовується не тільки відповідна лексика, але й синтаксис, властивий розмовної мови.
Вживання низки слів-звертань з негативним відтінком.
Навіть після В«реабілітаціїВ» звернення В«панВ» в пострадянський час воно зберегло негативний відтінок у вітчизняній публіцистиці та проблемних нарисах, де використовується для характеристики негативних героїв. Зазначимо, втім, що мають місце і В«зворотні прикладиВ»: вживання у негативному сенсі слова В«товаришВ». Однак такі випадки рідкісні (Тільки якщо стаття або нарис бичує представника компартії), і говорити про них як про якусь стилістичної тенденції поки що не можна.
Використання елементів риторики.
Достаток риторичних вигуків і питань - характерна особливість практично кожного проблемного нарису, притаманні вони і іншим матеріалами. Воно надає розповіді особливий емоційний пафос. Часто риторичні питання і вигуки служать засобом вираження авторського сарказму.
Особливості заголовків і підзаголовків.
Заголовки і підзаголовки матеріалів відрізняються підвищеної експресією. Вони повинні, що називається, В«кидатися в очіВ», залучаючи увагу читача до матеріалу. Також широко використовуються запозичені слова.
Вживання неологізмів, а також варваризмів і запозичених слів.
Самий В«актуальнийВ» прийом, чиє вживання безпосередньо пов'язане з суспільно-політичними змінами в країні. Неологізмами ...
