Зміст:
Введення
1. Жанр інтерв'ю
2. Інформаційне інтерв'ю
3. Практичне завдання
Список джерел інформації
Введення
Виділення жанру В«Інтерв'юВ» походить від використання методу інтерв'ю в ході збору матеріалів для публікацій.
У тому випадку, коли автор такої публікації ставить своїм завданням лише повідомлення аудиторії відомостей, отриманих від інтерв'юйованого особи, ніяк не намагаючись їх коментувати, можна говорити, що він створює інформаційний матеріал.
1. Жанр В«Інтерв'юВ»
Для початку хотілося б розповісти про жанрі інтерв'ю, в загальному. Інтерв'ю - якщо звернутися до семантикою слова, воно складається з префікса inter, що має значення взаємодії, взаємоспрямованих, і слова view одне з значень якого - погляд, думка. Значить, інтерв'ю - обмін поглядами, фактами, відомостями, опитування людини з професійної або особистої тематиці, що проводиться журналістом з метою публікації або мовлення в ЗМІ. Інтерв'ю в журналістиці має два значення: метод і жанр. Іноді у визначеннях інтерв'ю ці два значення занадто категорично визначаються. Між тим, отримання відомостей за допомогою інтерв'ю може не ставити мету створення твору певного жанру. Всяка бесіда припускає обмін думками, положення співрозмовників при цьому рівнозначні. Інтерв'ю ж - це не обмін думками, а отримання інформації від однієї особи - інтерв'юйованого. На відміну від бесіди, ролі учасників інтерв'ю різні: опитуваний виступає як об'єкт дослідження, інший - як суб'єкт. Отже, журналіст націлений на отримання інформації, тому обмін думками в інтерв'ю найчастіше неприпустимий.
Виділяються наступні види інтерв'ю: </p>
1. протокольне інтерв'ю; мета - отримання офіційних роз'яснень з питань внутрішньої та зовнішньої політики;
2. інформаційне інтерв'ю; мета - отримання відомостей від компетентної особи по злободенних питань. За стилем наближається до звичайного побутового розмови. Відповіді співрозмовника не є офіційними заявами;
3. інтерв'ю-портрет: мета - розкриття особистості співрозмовника;
4. інтерв'ю - дискусія: мета - виявлення різних точок зору і по можливості різних шляхів вирішення проблеми;
5. інтерв'ю - анкета: мета - з'ясування думки різних людей по одному і тому ж питанню.
2. Інформаційне інтерв'ю
Інформаційне інтерв'ю є найбільш динамічним серед видів інтерв'ю.
Кістяком типового інформаційного інтерв'ю є ключові для журналіста питання: хто? що? де? коли? чому? навіщо? Їх, як показує досвід, цілком достатньо для збору фактичних відомостей. Однак журналісти вдаються і до інших, для більш тонкої опрацювання сюжету, питань, уточнювальних або фільтруючим відомості.
3. Практичне завдання
Щороку в ТГУ ім. Державіна і ТДТУ надходять сотні молодих людей, охочих пов'язати своє життя з журналістикою. У кожного свої причини: стати відомим, реалізувати якісь свої ідеї, думки, розбагатіти, або помелькать на екрані телевізора, причин сотні. Але хотілося б дізнатися наскільки легко, закінчивши університет і отримавши всі необхідні знання в теорії, стати справжнім журналістом на практиці. Про це я поговорила з колишнім телекореспондент ТГТРК, а нині помічником глави міста, Марією Дмитрієвої.
Марія, скільки років Ви пропрацювали на телебаченні?
На телебаченні я пропрацювала більше шести років, причому потрапила туди я абсолютно випадково. Буквально проходила повз і побачила оголошення про набір співробітників ТК В«ПолісВ». Хоч тоді й не було кризи, але з співробітниками в цій телекомпанії йшла не дуже добре - не вистачало людей. Мене взяли практично відразу, без конкурсу.
Чи швидко вдалося освоїтися?
освоювати довелося швидко. Працювати почала з першого тижня. На свою першу зйомку я поїхала, не знаючи як тримати мікрофон. Але вже через місяць я відчула себе асом. А ще через півроку я зрозуміла, що сильно помилялася. На мій погляд, журналістиці взагалі і професії телекореспондент, зокрема, неможливо навчитися. Цю роботу доводитися освоювати все життя. Тому що кожна зйомка, кожне інтерв'ю це окрема історія, окремі люди, з якими треба знайти спільну мову, а це не завжди просто.
Чи правду кажуть, що робота на телебаченні це суто колективний труд і без взаєморозуміння з колегами успіху досягти неможливо?
Так, це абсолютна, правда. Для того щоб кінцевий матеріал дійсно зацікавив глядачів і вийшов якісним, кореспонденту необхідно працювати в тісному співпраці з масою людей. По-перше, має бути абсолютна взаєморозуміння з оператором. Зазвичай на місці зйомок немає часу, детально обговорювати, яким саме має бути відеоряд, до початку зйомки оператору встигаєш дати тільки загальні орієнтування, і саме від нього залежить, що саме побачать глядачі. Тому що телебачення це, перш за все картинка, а те, що говорить кореспондент за кадром це вже вдруге. Після зйомок доводиться впритул працювати з монтажером і звукорежисером. Монтажер допомагає обробити відзнятий матеріал так, щоб головна проблема сюжету вийшла на перший план, а звукорежисер допоможе твоєму голосу звучати в необхідній тональності. Якщо є недорозуміння, хоч з одним з цих трьох, майже сто відсотків, що сюжет не можна буде назвати вдалим.
Не секрет, що кореспонденту дуже часто доводиться знімати сюжети на різні теми: починаючи від ранків у дитячих садках, закінчуючи серйозними політичними заходами. Як вдається розібратися у всіх тонкощах проблематики?
Розібратися дуже важко, тим більше що за правилами телекореспондент в новинах не має права висловлювати свою точку зору на події. Доводиться освоювати різноманітні галузі науки, політики, соціальні проблеми буквально на ходу. Це забирає багато сил і часу, ну і вимагає якоїсь жвавості розуму, звичайно.
Тим не менш, таке життя незвичайно цікава. І, звичайно, вона затягує, відмовитися від неї дуже важко.
Але, тим не менше, Ви відмовилися, чому?
Це трапилося по кількох причин. По-перше, особисто мене не зовсім задовольняє сьогоднішнє положення телебачення в Тамбові. На мій погляд, йому гостро не вистачає незалежності. Зокрема, від владних структур. Дуже рідко вдається озвучити яку проблему без оглядки на думку чиновників та політиків. Люди, звертаються на телебачення з якоюсь проблемою, вірять, що якщо вони потраплять в новини, про їх біді дізнається багато народу, то все вирішиться само собою. Таке трапляється часто-густо. Особисто я реагувати на це спокійно так і не навчилася. Саме тому я вирішила спрямувати свою діяльність в дещо інше русло. Зараз, працюючи в апараті Тамбовської Міської Думи, я отримала можливість розглядати кожне звернення людей більш пильно. Тепер я не обмежена годиною зйомок і двома хвилинами ефіру.
Значить, тепер Ви повністю задоволені своєю роботою?
У принципі, так. Коли працюєш всередині владних структур, починаєш розуміти багато дій чиновників дещо по-іншому. Те, що раніше здавалося безглуздим, обурливим, іноді навіть дурним, бачиться в іншому світлі. Зараз можу сказати з упевненістю, що влади в Тамбові дійсно піклуються про своїх городян, принаймні, прикладають масу зусиль. Після довгих років розвалу їм дісталося складне господарство і В«важкіВ», часто озлоблені, підопічні (городяни). Багато тамбовчане хоч і говорять про те, що бажають змін, на самому справі не хочуть прикладати мінімальних зусиль, щоб ці зміни здійснилися. А повернути нашому місту процвітання можна тільки спільно.
І все ж, Ви кілька років пропрацювали в журналістиці, чи можете Ви порекомендувати, молодим людям займатися журналістикою?
Порекомендувати не можу. Як мені здається, ця професія сама вибирає, хто їй має служити, а хто ні. Вона дуже важка, дуже нервова, а разом з тим надзвичайно цікава. Спробувати, якщо є бажання, може кожен. Але якщо є хоч щонайменша сумнів, я б порадила життя своє з журналістикою не пов'язувати. На сторінках газет, на екрані телевізора, в радіоефірі стає В«видно і чутноВ» коли людина просто виконує рутинну роботу, а не віддається їй повністю.
Список джерел інформації
1. Телевізійна журналістика: Підручник. 2-е видання, перероблене і доповнене/Редколегія: Г. В. Кузнецов, В. Л. Цвік, А.Я. Юровський. - М.: Изд-во МГУ, 1998
2. Жанри періодичної преси: Навчальний посібник/Автор: А.А. Тертичний. М.: Изд-во В«Аспект ПрессВ», 1999.
