Зміст
1. Поняття міжнародного правопорушення
2. Види міжнародних правопорушень. Ознаки міжнародного злочину, його відмінності від інших видів правопорушень
Список використаної літератури
1 Поняття міжнародного правопорушення
Міжнародне правопорушення являє собою складне правове явище. З юридичної точки зору в якості міжнародного правопорушення розглядається діяння суб'єкта міжнародних правовідносин, у якому є ознаки складу міжнародного правопорушення.
Міжнародне правопорушення характеризують такі ознаки: міжнародна громадська небезпека, протиправність, причинно-наслідковий зв'язок, караність.
Міжнародна суспільна небезпека - це здатність міжнародного правопорушення заподіяти шкоду об'єктам і відносинам, охоронюваним міжнародним правом.
Протиправність правопорушення обумовлена ​​наявністю правил поведінки, зафіксованим в міжнародно-правових зобов'язаннях держав та інших суб'єктів міжнародного права, і виражається в порушенні цих зобов'язань, а, отже, прав суб'єктів.
Причинно-наслідковий зв'язок виражається в тому, що причиною нанесення шкоди є міжнародне правопорушення. У тих випадках, коли вивчення обставин справи виявило іншу причину виникнення шкідливих наслідків, відповідальність даного суб'єкта не настає
Караність являє собою правовий наслідок правопорушення. Визнаючи певні діяння правопорушенням, суб'єкти міжнародного права встановлюють можливість притягнення правопорушника до міжнародно-правової відповідальності.
У міжнародному правопорушення, як і у внутрішньодержавному, можна виділити сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, службовців підставою притягнення суб'єкта до відповідальності і утворюють склад міжнародного правопорушення.
Об'єкт міжнародного правопорушення - це те, на що посягає міжнародне правопорушення (Сформована система міжнародних відносин, міжнародний правопорядок, а також інші посягання на правопорядок, встановлені міжнародними зобов'язаннями).
Об'єктивна сторона міжнародного правопорушення проявляється у вигляді діяння суб'єкта міжнародного відносин, що порушує міжнародно-правові зобов'язання і манливого міжнародно-правову відповідальність Міжнародно-протиправне діяння може виражатися як у дії, так і в бездіяльності. Дія являє собою активне поведінка правопорушника. Бездіяльність виражається у невиконанні суб'єктом обов'язку вчинити якісь дії.
Суб'єктами міжнародних правопорушень в залежності від їх виду можуть бути як держави, інші суб'єкти міжнародного права, так і підприємства, організації і окремі індивіди, які вчинили міжнародно-протиправні діяння. Суб'єктивна сторона - ставлення правопорушника до вчиненого нею діяння і його наслідків. Суб'єктивна сторона може виражатися як у формі умислу, так і у формі необережності. Однак, на відміну від внутрішнього права цей елемент складу розроблений менш докладно. Міжнародно-правові норми, як правило, не використовують ділення умислу на прямий і непрямий, а необережність - на злочинну самовпевненість і злочинну недбалість. Так, в конвенціях найчастіше використовують терміни В«навмиснеВ», В«навмиснеВ». Крім того, деякі склади міжнародних правопорушень сконструйовані таким чином, що суб'єктивна сторона як обов'язковий елемент складу правопорушення в них не зафіксована. Мова йде про так звану В«відповідальності незалежно від виниВ», зокрема, про відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки (наприклад, ядерними об'єктами, космічними об'єктами, повітряними судами).
2. Види міжнародних правопорушень. Ознаки міжнародного злочину, його відмінності від інших видів правопорушень
Розрізняють три види міжнародних правопорушень:
- міжнародні злочину;
- злочини міжнародного характеру;
- інші міжнародні правопорушення (делікти)
Міжнародне злочин - це діяння, що порушує настільки основоположні життєво важливі інтереси світового співтовариства, що розглядаються як злочин перед міжнародним співтовариством у цілому. До міжнародних злочинів належать: апартеїд, геноцид, рабство, найманство.
Міжнародні злочини:
1) скоюються державами, посадовими особами держав, що використовують механізм держави в злочинних цілях, а також рядовими виконавцями; вчиняються в безпосередньому зв'язку з державою;
2) зазіхають на міжнародний мир і безпеку, загрожують основам світового правопорядку;
3) тягнуть відповідальність держави, як суб'єкта міжнародного права і персональну кримінальну відповідальність виконавців.
Відповідальність за міжнародні злочини настає в рамках міжнародної, а в деяких випадках - національної юрисдикції.
Злочини міжнародного характеру - це діяння фізичної особи, що посягає на права і інтереси двох або декількох держав, міжнародних організацій, фізичних і юридичних осіб.
До злочинів міжнародного характеру відносяться:
1) посягання на осіб, що користуються міжнародним захистом;
2) незаконний захоплення повітряних суден;
3) підробка грошових знаків;
4) захоплення заручників;
5) незаконні операції з радіоактивними та іншими небезпечними речовинами;
Злочини міжнародного характеру:
1) зачіпають інтереси двох або декількох держав, юридичних осіб і/або громадян;
2) скоюються окремим фізичною особою поза зв'язком із політикою держави;
3) тягнуть персональну кримінальну відповідальність правопорушників в рамках національної юрисдикції.
До міжнародних деліктам слід відносити міжнародні правопорушення, які не ввійшли в перші дві групи. До них відносяться: порушення державою договірних зобов'язань, не мають основного значення, невиконання фізичними та юридичними особами положень міжнародних конвенцій (наприклад, Конвенції про міжнародну купівлі-продажу товарів 1980р.); невиконання рішень міжнародних судів і арбітражів; порушення державами своїх односторонніх міжнародних зобов'язань і т.д.
Міжнародні делікти таким чином:
1) НЕ носять характеру міжнародних злочинів і не мають суспільної небезпеки міжнародних злочинів і злочинів міжнародного характеру;
2) можуть вчинятися будь-якими суб'єктами міжнародних правовідносин, що порушують положення міжнародно-правових норм;
3) тягнуть відповідальність суб'єктів, що може виражатися і у формі самообмежень, наступних в результаті офіційного визнання протиправності поведінки суб'єкта.
Основні склади міжнародних злочинів визначені Статутами Міжнародних військових трибуналів, заснованих після Другої світової війни (Нюрнберзьким і Токійським). Їх універсальне значення було підтверджено Резолюціями Генеральної Асамблеї ООН 1946 і 1947г.г., А також Статутами трибуналів для Югославії і Руанди і Статутом Міжнародного кримінального суду. У Статутах Нюрнберзького і Токійського трибуналів, міжнародні злочини поділялися на три групи:
1) злочину проти світу;
2) військові злочину;
3) злочину проти людяності.
У відповідності зі ст.6 Статуту Міжнародного трибуналу для суду і покарання головних військових злочинців європейських країн (Нюрнберзького трибуналу), до злочинів проти світу були віднесені: підготовка, розв'язання або ведення агресивної війни або війни в порушення міжнародних договорів, угод чи запевнень, або участь в загальному плані чи змові, спрямованих до здійснення вищевказаних дій.
У Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974р. дано поняття агресії - під агресією розуміється застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканості або політичної незалежності іншої держави або яким-небудь іншим способом, несумісним із Статутом ООН.
Як акта агресії кваліфікуються:
1) вторгнення або напад збройних сил держави на...