Зміст
ВСТУП
1. Історія створення, загальна характеристика Литовських статутів
2. Правової статус станів по Литовським статутам
3. Правове регулювання цивільних відносин.
4. Система злочинів і покарань по статутах
5. Суд і судовий процес у Великому князівстві Литовському
ВИСНОВОК
Список використаної літератури
Введення
Головною метою нашої курсової роботи є вивчення походження литовських статутів як джерела права. Вивчення процесу походження права має не тільки чисто пізнавальний, академічний, але і політико-практичний характер. Воно дозволяє глибше зрозуміти соціальну природу права, особливості і риси, дає можливість проаналізувати причини й умови виникнення і розвитку.
Вивченням литовських статутів а також історії їх походження і розвитку займалися такі вчені як Черепнина Л.В., Сурілов А.В., Володимирський-Буданов М.Ф. а також деякі інші вчені.
У нашій курсовій роботі ми застосовували такі методу як узагальнення, аналіз даних, а також логічний метод.
У своїй роботі ми хочемо звернутися до витоків, до правового пам'ятника Литовського Князівства та західноруські земель - до Литовського статуту, щоб, проаналізувавши зміст цього унікального пам'ятника стародавнього права, порівняти викладені в ньому правові норми з нині діючими, простежити за їх розвитком, трансформацією, відмиранням деяких з них. Головне завдання цієї роботи полягає в тому, щоб зробити висновки про цінність цієї пам'ятки, як документа права.
1. Історія створення. Загальна характеристика литовських статутів
При розробці Статуту вперше були дозволені такі складні теоретичні і практичні питання, як поділ норм права за галузями, розташування їх у певній системі. Якщо враховувати, що подібного систематизованого збірника законів в той час не було ні в однієї з європейських держав, то ще більш зрозумілими стають труднощі, які виникали в період підготовки даного документа і більш очевидними заслуги його творців.
За своїм змістом Статуту 1529 року не був кодексом (як помилково вважають багато історики), так як кодекс - це законодавчий акт в якому в певній системі викладені норми права, що відносяться до однієї галузі права. У Статуті ж зібрані і розміщені, як вже говорилося вище, норми різних галузей права, що характерно для зводу законів. Створити ж його навіть у наш час куди складніше, ніж спеціальний кодекс по якій-небудь одній галузі права.
Статут Великого князівства Литовського 1529 складався з I3 розділів, які в свою чергу поділялися на статті. Спочатку в Статуті було 244 статті, пізніше у зв'язку з доповненнями їх кількість збільшилася до 293.
Статут 1529 став основою для подальшого розвитку законодавства, він був головним джерелом для розробки Статуту Великого князівства Литовського 1566 року. Статут 1529 р. - розгорнутий кодекс феодального права, що діяв у Великому князівстві Литовському, - представляє великий науковий інтерес. Він дає багатий матеріал для вивчення економічних, суспільних і правових відносин у XV - початку XVI ст. як на території власне Литви, так і на території Білорусії. Статут 1529 р. був написаний білоруською мовою того часу. Це обставина визначає його велике значення і як лінгвістичного пам'ятника періоду освіти білоруської народності.
В XVI в. Статут надрукований не був. Списки його протягом першої половини XVI ст. доповнювалися новими статтями. Переклади тексту Статуту з білоруської мови на латинський (1530 р.) і польський (1532 р.) також залишилися в рукописах.
Підготовка тексту до видання Відділом правових наук велася по фотокопії трьох списків Статуту 1529 р. на білоруській мові, оригінали яких зберігаються: один у Державній бібліотеці ім. Салтикова-Щедріна (Ленінград), другий в Варшавської народної бібліотеці і третій в курник (Польська Народна Республіка).
В рукописному відділі Державної бібліотеки ім. Салтикова-Щедріна знаходиться рукопис Статуту 1529 р. розмір 19x15, 5 см, в картонному, обтягнутому шкірою палітурці, озаглавлена ​​«Права писані старого Статоутоу і дані Великому князству Литовському, Руському, Жомоітскому та інших через наяснеішего пана Жікгімонта з Боже милості короля Полска, великого князя литовського, руського, Пруський, жомоіцкого, мазовецького і інших багато В». За цим заголовком слід грамота Сигізмунда I про дарування державі писаного права.
Рукопис містить 140 аркушів або 279 сторінок. У ній бракує листа з першими трьома артикулами розділу XIII, вирвано кілька листів між сторінками 264 та 265, тому артикул 10 розділу XIII на сторінці 264 обривається словами: В«а естлі б покрадено кліть з Скарбна мови В», а на сторінці 265 починається артикул 17: В«Коли б той в кого обличчя ...В» Текст Статуту закінчується на сторінці 275, на сторінках 276 - 279 є записи, які не відносяться до Статуту. Отже, спочатку в рукописі листів було більше, і вони не мали посторінкової нумерації, яка зроблена пізніше.
Текст Статуту написаний білоруською скорописом кінця XVI-початку XVII ст. з характерними для неї довгими, загнутими вліво хвостами букв д, р, у, щ, з характерним з в вигляді йде під рядок лінії з нахилом вліво та іншими ознаками. На те, що часом появи цього рукопису є кінець XVI-початок XVII ст., вказує і водяний знак на папері: овальна з красивими візерунками рама, всередині якої перехрещуються три списи. Майже тотожний водяний знак є на папері українського документа, датованого 1585 1. Подібні, але далеко не тотожні водяні знаки зустрічаються і на інших документах з 1582 до 1609 м. 2.
На вільних від тексту Статуту сторінках знаходяться різноманітні записи, зроблені у пізніший час на білоруському і польською мовами. Одна запис згадує короля Владислава IV. З інших записів видно, що в першій половині XVII ст. рукопис належала Яну Казимиру Пашкевичу; 1654 р. рукопис перебувала у Людвіга Доморовского, про що останній на вільних від тексту сторінках двічі зробив власноручний запис; потім вона була у Казимира Клокоц-кого, в XVIII в. перебувала в єзуїтській бібліотеці Слуцька, а звідти потрапила у Вільно. У зв'язку з закриттям Віленської католицької духовної академії частину книжкового фонду її бібліотеки, в тому числі і рукопис Статуту 1529 р., потрапила в Петербург і згадується в числі рукописів Публічної бібліотеки в звіті за 1857 р.
В збірнику В«Закони та Статути Великого князівства ЛитовськогоВ» тексту Статуту 1529 м. передує перелік усіх розділів і артикулів, який дається в додатку. При порівнянні цього змісту з заголовками тексту виявилося, що вони різняться між собою, причому ці відмінності полягають не тільки в різночитаннях, але і в кількості артикулів: в тексті артикулів більше, ніж у змісті, причому зайві артикули в тексті не мають нумерації. Наведемо приклади. Артикулом без номера В«Повинен кождий війну служитеВ» починається розділ II; артикулом без номера В«Опікун, яко прірожоний, так заставлений, што би за омешканьем детем впустив, діти, дорісши років, мают правом поісківаті В» починається розділ V; артикулом без номера, не мають заголовки, починається розділ VI. У розділі X в тексті зайвий у порівнянні зі змістом перших артикул В«Хто б купив маєток належне, а той, хто борг крейда, десять років мовчавВ». Мабуть, писец списку Дзялинского присвоїв йому перший номер і тим самим змінив нумерацію перших шести артикулів. Але з сьомого артикулу нумерація залишилася без зміни, тому в розділі X цього описка два артикулу поміщені під сьомим номером.
Згадане вище зміст, ймовірно, являє собою фіксацію більш ранній редакції Статуту 1529 р., а зайві в порівнянні зі змістом артикули представляють собою, по-видимому, вставки з юридичних джерел, що з'явилися після 1529 м.
При підготовці тексту Статуту 1529 р. до виданню збереглися списки були ретельно вивчені і звірені зі старими публікаціями. Текст Статуту підготовл...
