Введення
Підслідність в досудовому виробництві відіграє чималу роль у регламентації захисту прав учасників кримінального процесу, що є, по суті, призначенням кримінального судочинства. На інститут підслідності у досудовому провадженні покладено ряд функцій: з одного боку, це забезпечення процесуальних гарантій прав і законних інтересів особистості в кримінальному процесі, а з іншого боку, найбільш ефективна організація державою попереднього розслідування злочинів.
Вченими, розробляли дану проблему, неодноразово наголошувалося, що обгрунтоване розмежування законодавцем підслідності сприяє скороченню термінів розслідування, підвищенню його якості, дозволяє уникнути дублювання в роботі органів, що здійснюють попереднє розслідування. Порушення норм про підслідності неминуче веде до затягування термінів розслідування, визнанню доказів, отриманих з порушенням правил підслідності, неприпустимими і нівеляції тим самим витрачених на дане розслідування сил і засобів. Проблеми правозастосування, правові прогалини і колізії в реалізації слідчим, керівником слідчого органу (далі РСО), дізнавачем, прокурором процесуальних норм про підслідність на стадії попереднього розслідування приводять до того, що сама мета кримінального переслідування - встановлення істини - опиняється під загрозою [1].
Таким чином, для того, щоб найбільш повно та об'єктивно розглянути інститут підслідністю, в даній роботі будуть розглянуті питання, присвячені поняттю та ознакам підслідності у кримінальному процесі, а також таким важливим, з практичної точки зору, питань як підслідність кримінальних справ органів попереднього слідства та органів дізнання.
1. Поняття підслідності у кримінальному процесі
підслідність кримінальний наслідок дізнання
Говорячи про понятті підслідності та його еволюції в часі, важливо зауважити, що у такого правового інституту (і терміна) як В«підслідність кримінальних справВ» багата історія.
Ще в кримінально - процесуальному законодавстві РРФСР містився ряд норм, в яких прямо згадувався термін В«підслідністьВ». До таких норм, зокрема, ставилися статті 109, 114, 126, 132 КПК РРФСР. Крім них у кримінально - процесуальному законодавстві були й інші норми, якими регулювалися кримінально - процесуальні відносини між належними органами та посадовими особами при вирішенні ними питань, пов'язаних з підслідністю, але сам цей термін в них не вживався. До них ставилися статті 3, 5, 28, 29, 30 Основ кримінального судочинства СРСР і союзних республік [2].
Крім того, важливо зауважити, що в юридичній літературі того часу (йдеться про 80-х роках) зміст поняття підслідності інтерпретувалося різними авторами по-різному.
Так, окремі автори обмежувалися лише перерахуванням видів підслідності кримінальних справ [3].
М.С. Строгович, В.Д. Даєв і В.В. Шимановський визначали підслідність як В«властивість справи, яке у тому, що воно належить до відання того чи іншого слідчого або категорії слідчих В». Аналогічним чином підслідність визначається в Коментарях до КПК РРФСР. C. В. Бородін, в свою чергу, стверджував, що підслідність - це В«сукупність ознак кримінальної справи, в залежності від яких закон відносить його до компетенції того чи іншого органу попереднього слідства або дізнання В». Подібним чином визначалася підслідність іноді і в навчальній літературі того часу [4].
Аналізуючи правову літературу того часу, можна зробити висновок про те, що серед вчених - процесуалістів існувала думка про підслідності, як про властивість справи, манливому віднесення його до ведення певної категорії слідчих. Важливо зауважити, що таке визначення підслідності є неточним, оскільки, погоджуючись із думкою З.З. Зінатулліна, можна сміливо сказати, що такий підхід не враховує той факт, що підслідністю ще охоплюються і повноваження слідчих. Не можна також і забувати про те, що підслідність визначає не тільки повноваження слідчих, але і органів дізнання.
Говорячи ж про нашому часу, важливо зауважити, що до поняття підслідності у теорії кримінально - процесуального права вчені ставляться неоднозначно, хоча суттєвих розбіжностей по даному питанню немає. Зокрема, А.С. Александров і А.Д. Марчук дають наступне визначення: В«Підслідність можна визначити як таку сукупність юридичних ознак кримінальної справи, зазначених законом, що визначає, який орган повинен проводити попереднє розслідування по цій справі В». Дане визначення є далеко не повним, оскільки охоплює лише одну складову підслідності - Орган, який в силу закону наділений повноваженнями з розслідування конкретного виду злочину. Більш широке визначення підслідності дають вчені - процесуалісти А.В. Победкін і В.Н. Яшин, відзначаючи, що В«Підслідність означає сукупність встановлених кримінально-процесуальним законом ознак кримінальної справи, в залежності від яких визначається форма розслідування та компетенція органу, повноважного вести розслідування по даному кримінальній справі В»[5].
Як і в раніше действовавшем КПК РРФСР, так і в чинному кримінально - процесуальному законодавстві міститься чимало норм, в яких згадується термін В«ПідслідністьВ». Підслідності у кримінальних справах присвячена спеціальна стаття 151 КПК РФ. Поряд з цим ч. 3 ст. 150 КПК РФ встановлює підслідність органів дізнання. Питання, пов'язані з підслідністю переважно виникають в досудових стадіях кримінального судочинства, коли приймаються рішення про порушення кримінальної справи та розслідуванні злочинів. Норми, регламентують правила підслідності, містяться в главі 21 КПК РФ В«Загальні умови попереднього розслідування В»[6].
За справедливому думці 3.3. Зінатулліна, М.С. Салахова і Л.Д. Чулюкіна, той факт, що в кримінально-процесуальному законі є багато норм, регламентують підслідність кримінальних справ, є одним з свідчень наявності відповідного правового інституту. Норми даного інституту визначають повноваження органів попереднього слідства та дізнання з розслідування певної категорії кримінальних справ, умови, підстави та порядок їх передачі від одного органу розслідування до іншого, процесуальний порядок вирішення спорів, що виникають між органами розслідування з приводу підслідності, правові наслідки, що настають у разі порушення правил підслідності [7].
У науці кримінального процесу під підслідністю прийнято розуміти сукупність ознак (Юридичних властивостей) кримінальної справи, відповідно до яких кримінально-процесуальний закон визначає, який орган повинен вести слідство і дізнання по даній справі.
Слід в черговий раз підкреслити, що з питання розуміння змісту терміна В«ПідслідністьВ» серед вчених - процесуалістів немає істотних розбіжностей. Схоже визначення підслідності, зокрема, дається А.І. Сергєєвим, на думку якого, В«підслідністьВ» (у кримінальному судочинстві РФ) - встановлювана законом сукупність ознак злочину, що дозволяє визначити, в якій формі має вестися досудове провадження у кримінальній справі і який конкретно орган попереднього розслідування повинен вести слідство або дізнання по кримінальній справі В»[8].
Підслідність розглядається 3.3. Зінатулліним, М.С. Салахова і Л.Д. Чулюкин в якості кримінально - процесуального інституту, обумовленого необхідністю розмежування повноважень органів розслідування по веденню певної категорії кримінальних справ. Підслідність не можна звести до компетенції та підвідомчості, так як останні, більш широкі категорії. Її не можна також визначати як повноваження органів дізнання і слідства у стадії попереднього розслідування. Ці повноваження набагато ширші, ніж повноваження по розслідуванню певного кола справ. Під підслідністю зазначеними авторами розуміється система встановлених законом повноважень органів розслідування з ведення певного кола кримінальних справ залежно від їх юридичних властивостей з метою досягнення чіткості та оперативності при виробництві попереднього розслідування [9]...
