Зміст
Введення
Глава 1. Природа правового виховання
1.1 Поняття правового виховання
1.2 Форми правового виховання
Глава 2. Правомірне поведінка як наслідок правового виховання
Глава 3. Людина як активний правовий суб'єкт
Висновок
Список використаної літератури
Введення
Представлена робота присвячена темі В«Значення правового виховання для правомірної поведінки та правової активності особистості В».
Проблема даного дослідження носить актуальний характер у науковій і практичній сфері, яка говорить про те, що необхідно удосконалювати правове виховання і його форми.
Питанням дослідження присвячено безліч робіт. В основному матеріал, викладений у навчальній літературі, носить загальний характер, а в численних монографіях, юридичній літературі - журналах, оглядачах, Інтернет-порталах розглянуті більш вузькі питання даної теми.
Актуальність цієї роботи обумовлена, з одного боку, великим інтересом до теми "Значення правового виховання для правомірної поведінки та правової активності особистості "в сучасній юридичній науці про теорію держави і права, з іншого боку, питаннями реалізації її застосування через різні джерела. Проблеми і недостатня розробленість саме практичних механізмів прищеплення правового мислення і виховання громадян обгрунтовують актуальність даної роботи.
В останні роки теорія правового виховання активно розвивалася вітчизняної юридичної наукою. Однак, незважаючи на велику літературу з зазначеної проблематики, все ще є неповно і недостатньо розкриті аспекти наукових основ право-виховної діяльності, існують суперечливі позиції вчених з цілої низки питань теорії правового виховання.
При цьому предметом дослідження про значущість правового виховання є розгляд окремих питань, сформульованих в Як задач даного дослідження.
Метою дослідження є вивчення теми "Місце і роль правового виховання" з точки зору вітчизняних учених.
У рамках досягнення поставленої мети були поставлені для вирішення наступні завдання:
1. Вивчити природу правового виховання, в яких формах воно повинно здійснюватися і за допомогою яких засобів і методів реалізовуватися;
2. Оцінити правомірна поведінка як результат правового виховання;
3. Охарактеризувати людину як активного правового суб'єкта і усвідомити, за допомогою яких засобів розвивається правова активність особистості.
Таким чином, актуальність даної роботи полягає в тому, яким чином необхідно застосовувати правове виховання, щоб воно результативно впливало на правомірну поведінку суспільства та правову активність окремо взятої особистості.
Джерелами інформації для написання роботи по темі "Значення правового виховання для правомірної поведінки та правової активності особистості "послужили різна юридична література: нормативно-правова база, фундаментальні теоретичні праці мислителів у розглянутій області, таких як: Н.І. Матузов, А.В. Малько, І.В. Кірсанов, А.С. Піголкін, С.А. Боголюбов та ін, а так само статті та огляди в спеціалізованих та періодичних виданнях, таких як "Держава і право", "Законність", "Історія держави і права", "Право і політика", присвячених тематиці "Значення правового виховання для правомірної поведінки та правової активності особистості ", довідкова література, інші актуальні джерела інформації.
Глава 1. Природа правового виховання
1.1 Поняття правового виховання
Історія свідчить про те, що у всіх державах здійснюється особлива діяльність з розповсюдження поглядів про право, правову культуру, правопорядок, для чого використовуються наявні в розпорядженні засоби: література, мистецтво, школа, церква, преса, радіо, телебачення, спеціальні юридичні навчальні заклади. Новий етап розвитку вітчизняної державності, зміна форм власності і методів економічного регулювання диктують необхідність переоцінки і багатьох традиційних форм правового виховання.
Правове виховання є складовим елементом ідеологічної функції будь-якого держави. У міру розвитку і вдосконалення державності вишукуються більш дієві способи і форми здійснення цієї функції, всі більше відособлюється і спеціалізується правове виховання як самостійний вид діяльності держави, її органів та їх службовців.
Правове виховання може розумітися в двох сенсах - широкому і вузькому. Правове виховання в широкому сенсі (правове формування особистості) - все багатогранний процес формування правової культури і правової свідомості під впливом різних факторів. Правове виховання у вузькому сенсі - цілеспрямований, керований і навмисний процес впливу на розуміння людей з метою формування високого рівня правосвідомості та правової культури [1].
Змінюються зміст і тактика, об'єкти, форми і способи впливу на свідомість мас і окремих громадян, але в значній мірі стабільною (і, перш за все, в країнах зі стабільною політичною системою) є його сутність у вигляді уявлень про право і правосвідомості, їх розумінні, цінності і функціях. Успішне вирішення практичних завдань у цій області багато в чому визначається рівнем методологічного і теоретичного осмислення ряду проблем, серед яких однією з найважливіших є проблема виховання правової культури та дисципліни у співробітників державного апарату.
В Загалом міркуванні під правовим вихованням розуміється цілеспрямована діяльність держави, а також громадських структур, засобів масової інформації, трудових колективів по формуванню високого правосвідомості та правової культури громадян. Дане поняття включає в себе також отримання та поширення знань про право та інших правових явищах, засвоєння правових цінностей, ідеалів.
Можна також сказати, що суттю правового виховання є формування установки на узгодження своїх очікувань, прагнень з інтересами та очікуваннями суспільства. А також переконаності в тому, що він знайде в держави, його органів допомогу в захист своїх прав, законних інтересів, що держава справедливо вимагає від нього виконання покладених обов'язків і що він дорівнює в правах з іншими громадянами, рівний з усіма перед законом і судом. Правове виховання покликане забезпечувати поведінку, яка узгоджується з потребами, інтересами і цінностями гуманного суспільства, які повинні знаходити втілення в нашій правовій системі.
В теорії і методиці правового виховання виділяється троїста ієрархія цілей в діяльності, спрямованої на формування комплексу специфічних якостей особистості в правовій сфері життєдіяльності:
найближча мета - формування системи правових знань;
проміжна мета - формування правової переконаності;
кінцева мета - формування мотивів і звичок правомірної соціально активного поведінки.
Весь процес сучасного правового виховання має бути спрямований на досягнення зазначених цілей, формування високих вольових якостей особистості, здатної захистити добро від зла, право від неправа, справедливість від несправедливості.
Отже, загальною метою правового виховання є можливість дати людині необхідні юридичні знання і навчити її поважати закони. Ця спільна мета зумовлює завдання правового виховання.
Завданнями правового виховання є [2]
- формування знань про систему чинного права, а також правильного розуміння і з'ясування сенсу правових приписів;
- формування глибокого внутрішнього поваги до права;
- освіту вміння самостійно застосовувати правові знання на практиці;
- формування звички поведінки в точній відповідності з законом;
- формування установки для правомірна поведінка і негативного ставлення до вчиненню будь-яких порушень правових норм.
Правове виховання тісно пов'язане з правовим навчанням: виховання не може відбуватися без навчання, а навчання, так чи інакше, робить...
