Зміст
Введення
Глава1.Предпосилкі зародження МПП в стародавньому Світ
1.1 МПП в Стародавній Греції
1.2 МПП в Стародавньому Римі
Глава 2 Зародження і становлення МПП в період з XIII по XX ст
2.1 Школа глоссаторов
2.2 Школа постглоссаторов
2.3 Школа Статуаріев
2.4 Доктрини
Глава 3. МПП в XX і XXI столітті: проблеми розвитку, перспективи.
3.1 Закон України "Про міжнародний приватне право В»
Висновок
Список використаної літератури
Введення
У сучасному світі існує більше двохсот національних систем права (стільки ж, скільки держав). Кожен день між жителями цих держав, а також юридичними особами виникають відносини, які регулюються за допомогою міжнародного приватного права. Значимість МПП для організації діяльності сучасного суспільства важко переоцінити, адже воно дозволяє уникнути величезної кількості конфліктів пов'язаних з різноманітністю правових систем світу.
МПП в такому вигляді, в якому воно існує зараз, з'явилося порівняно недавно. [1] Вперше сам термін МПП вперше появівілся в літературі, науці та практиці в 1834 м.; в історії і доктрині пов'язують із ім'ям члена Верховного суду США Джозефа Сторі, який використовував його у праці "Коментар про колізії законів ". З 1841 р. термін "МПП" став фігурувати в роботах учених Німеччини (Шаффнер). а потім і Франції (Фелікс). У російській науці розробка проблем МПП почалася порівняно пізно, у другій половині XIX ст. Першою спеціальною роботою, присвяченою МПП. була праця Н.П. Іванова під назвою "Підстави приватної міжнародної юрисдикції" (1865). В фундаментальному курсі міжнародного права Ф.Ф. Мартенса "Сучасне міжнародне право цивілізованих народів "(1896) були здійснені розробка, систематизований виклад питань МПрП.
Але передумови появи МПП беруть свій початок ще в стародавньому світі, а саме в Стародавній Греції і Стародавньому Римі.
Дана робота є спробою розглянути та систематизувати історію виникнення МПП як галузі права та науки, з розглядом проблем МПП в наш час і шляхів їх вирішення.
Робота складається з вступу, трьох основних розділів і висновку. У розділі першої розглядається зародження МПП в стародавньому світі. Глава друга присвячена розгляду розвитку МПП в період з XIII по XX ст. Третя глава розглядає проблематику розвитку МПП в XX - початку XXI ст.
Мета проведеного дослідження - аналіз розвитку МПП як науки і галузі права, а також пошук вирішення найбільш актуальних проблем.
Для досягнення поставленої в курсовій роботі мети нами вирішувалися наступні завдання:
1. Аналіз розвитку МПП у період з древнього світу до наших днів
2. Аналіз проблем, що виникають у сфері МПП в наш час, пошук їхнього рішення.
Для написання даної роботи були використані такі методи як: аналітичний, порівняльний, вивчення монографій і статей, конкретно історичний.
Курсове дослідження написано при використанні літератури з МПП, римським правом, історії Древньої Греції, а також періодичної преси.
Глава 1. Передумови зародження МПП в стародавньому світі
1.1 МПП в Стародавній Греції
З всіх відносин, що відбувалися в Древній Греції між фізичними та юридичними (Хоча тоді, звичайно ж не існувало цих понять), найпоширенішим була торгівля. На порівняно невеликій території розташовувалося велике кількість міст-держав, що робило активну торгівлю між ними неминучою. Велика частина відбувалися угод - угоди між фізичними особами (торговцями), рідше торгівля йшла на державному рівні. Торгували або дрібні торговці, або великі купці, яких можна назвати прообразом сучасних юридичних осіб.
Важливим аспектом тогочасного життя було громадянство, адже людина без нього був позбавлений практично всіх прав.
Необхідно також пам'ятати, який вплив на греків чинило уявлення про негрекам як про варварів, які не підпорядковані правовим нормам. Правда, щодо Персії (та й деяких інших держав) доводилося робити виняток. Цього вимагала досить сувора політична, реальність. Важливо також мати на увазі, що при всіх державних і політичних відмінностях і розбіжностях, часом вкрай запеклих, були моменти, притому немаловажні, які об'єднували всіх греків як еллінів. Ми маємо на увазі спільність релігійних уявлень і основних культів, які відігравали в давнину першорядну роль.
Часті війни і міжусобиці цілком природно визначали той факт, що серед збережених до нас договорів, а одно згадок про них в історичних і політичних творах древніх авторів переважають саме ті, які стосуються питань укладення миру, союзних договорів і т.п. Але поступово, особливо з V-IV століть до н.е., предмет їх значно розширився. Спеціально досліджували цей питання автори налічують їх більше 20. Ось, наприклад, деякі:
- договори про світ;
- союзні (Оборонні - сіммахіі і наступальні - епімахіі);
- про взаємної допомоги і ненапад; кордонах та арбітражі;
- торгові;
- про праві вступати в шлюб з іноземцями, брати участь у громадських іграх, купувати нерухомість, організовувати свої поселення, а одно про особисте свободі, охорони власності і про компетенцію судів по спорах між громадянами договірних держав (так звані сімболи - договори про правову допомоги) і т.п.
У цьому переліку, як бачимо, значне місце займають договори, що регулюють різні сторони положення і життя іноземних громадян. І це дуже характерно, бо греки довгий час прирівнювали іноземців до ворогів. Тільки поступово, очевидно, з IV століття жорсткість внутрішнього права стала пом'якшуватися, і не останню роль в цьому зіграли саме міжнародні договори. Незважаючи на безсумнівні відмінності між окремими полісами, тут можна виділити загальні тенденції, які ми і розглянемо головним чином на прикладі Афін. Оскільки поліс являв собою об'єднання тільки його громадян, іноземці (і навіть греки) не користувалися в ньому довгий час ніякими юридичними правами. Вони могли бути в будь-який час виселені з країни (ксеноласія, особливо часто застосовувалася в Спарті). Але таке правило надзвичайно перешкоджало будь-яким, особливо торговим, зносинам. Тому вже в ранній період грецької історії почав складатися інститут Проксенія. Спочатку Проксенія грунтувалася на чисто особистих відносинах і не регулювалася юридичними нормами. Вона носила моральний і певною мірою релігійний характер. Держава лише мовчазно допускало той факт, що в суді та інших органах поліса із захистом інтересів метеки (іноземці) виступав свій, вітчизняний громадянин. При цьому зазвичай Проксенія носила взаємний характер. Але з подальшим розвитком межеллінскіх відносин все більш нагальною ставала потреба правового і державного регулювання настільки важливого інституту. Почали виникати внутрішньодержавні юридичні норми, а потім і полягати міжнародні договори.
Коло регульованих ними проблем виявився згодом, як ми бачимо з наведеного переліку, досить обширним. За особливі заслуги перед державою іноземець міг отримати навіть ісополітію [2], тобто часткове (Обмежене) громадянство. Вона надавала йому право володіти землею і нерухомою власністю. Повне громадянство надавалося в абсолютно виняткових випадках. І це знову-таки визначалося самим розумінням полісу, участь у політичному житті якого для іноземців вважалося неприпустимим в принципі. І.П. Нікітіна наводить наступний перелік прав, якими звичайна користувалися проксі іншого поліса:
В· Асил - Недоторканність і безпека проксі і його майна під час війни;
В· право першочергового розгляду справ у суді та право звернення до суду без простата (Покровителя);
В· право виступи в Народних зборах і Раді;
В· позачергове право витребувати думка оракула в Дельфах і на Делосі;
В· право принесення жертв без простата;
В· право займати почесні місця під час церемоній та вид...
