Інформаційні аспекти інтелектуальної власності
Зміст
1. Загальні положення про регулювання обороту інтелектуальної власності
2. Авторське право, права, суміжні з авторськими
3. Патентне право
4. Право на секрет виробництва (ноу-хау)
5. Право на фірмове найменування і комерційне позначення
6. Право на товарний знак і знак обслуговування
7. Право на найменування місця походження товару
1. Загальні положення про регулювання обороту інтелектуальної власності
Інтелектуальна власність - результат творчої діяльності суб'єктів, якими можуть бути вчені, письменники, винахідники, художники, конструктори, дизайнери, композитори тощо.
Інтелектуальна власність завжди являла собою певну цінність. В історії відомі випадки підробок римських амфор. Однак, дійсну цінність інтелектуальна власність набуває в XIX столітті, столітті бурхливого розвитку виробництва, наукових відкриттів, культурного розквіту, розширення міжнародних зв'язків. Це зажадало введення регулювання відносин у зазначеній галузі.
Першим міжнародним документом стала "Конвенція з охорони промислової власності", яка була прийнята в 1883 році Паризьким Союзом. У 1886 році Бернських Союзом приймається "Конвенція про охорону літературних і художніх творів ". Ці конвенції діють і донині, є основними інструментами, за допомогою яких встановлюється режим охорони інтелектуальної власності. При появі нових технічних засобів і розширення списку об'єктів інтелектуальної власності приймаються і інші регулюючі документи, наприклад, в 1971 році прийнята "Конвенція про охорону інтересів виробників фонограм ".
У 1967 році в Стокгольмі заснована Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ). Це одна з міжурядових організацій, поряд з іншими 16 спеціалізованими установами, що входять до складу Організації Об'єднаних Націй. ВОІВ об'єднує представників близько 180 країн.
Результатами інтелектуальної діяльності, яким надається правова охорона, є:
1) твори науки, літератури і мистецтва;
2) програми для електронних обчислювальних машин (програми для ЕОМ);
3) бази даних;
4) виконання;
5) фонограми;
6) повідомлення в ефір або по кабелю радіо - або телепередач (мовлення організацій ефірного або кабельного мовлення);
7) винаходу;
8) корисні моделі;
9) промислові зразки;
10) селекційні досягнення;
11) топології інтегральних мікросхем;
12) секрети виробництва (ноу-хау);
13) фірмові найменування;
14) товарні знаки і знаки обслуговування;
15) найменування місць походження товарів;
16) комерційні позначення. Інтелектуальна власність охороняється законом.
Слід розділяти права на інтелектуальну власність і права на матеріальний носій, зазначені права можуть належати різним особам. Автором результату інтелектуальної діяльності визнається громадянин, творчою працею якої створено такий результат.
На результати інтелектуальної діяльності визнаються інтелектуальні права, які включають виключне право, що є майновим правом, а у випадках, передбачених законодавством, також особисті немайнові права. Особисті немайнові права автора невідчужуваними і не передається, відмова від цих прав нікчемний. У разі, коли виключне право на результат інтелектуальної діяльності належить кільком особам спільно, їх взаємини регулюються угодою між ними.
Існує можливість передачі виключного права на інтелектуальну власність, основою даного процесу є договір. Можливе укладання договору про відчуження виключного права, результатом якого з'явиться передача правовласником належить йому виняткового права на результат інтелектуальної
діяльності в повному обсязі іншій стороні (набувачеві). Можливе укладання ліцензійного договору, істотним його відмінністю від договору про відчуження виключного права є те, що набувачеві передається тільки частина прав, у передбачених договором межах. Встановлені два види ліцензійних договорів:
- якщо правовласник залишає за собою право видачі ліцензій на право використання результату інтелектуальної діяльності іншим зацікавленим особам, то така ліцензія називається простий (Невиключної);
- якщо право видачі ліцензій на використання результату інтелектуальної діяльності іншим зацікавленим особам правовласник за собою не зберігає, той ліцензія називається виключною.
2. Авторське право, права, суміжні з авторськими
Інтелектуальні права на твори науки, літератури і мистецтва є авторськими правами. Автору твору належать наступні права:
1) виключне право на твір;
2) право авторства - право визнаватися автором твору;
3) право автора на ім'я - право використовувати або дозволяти використання твору під своїм ім'ям, під вигаданим ім'ям (псевдонімом) або без зазначення імені, тобто анонімно;
інтелектуальна власність авторське патентне
4) право на недоторканність твору, тобто не допускається без згоди автора внесення до його твір змін, скорочень і доповнень, постачання твори при його використанні ілюстраціями, передмовою, післямовою, коментарями чи якими б то не було поясненнями;
5) право на обнародування твори - право здійснити дія, що вперше робить твір доступним для загального відома шляхом його опублікування, публічного показу, публічного виконання, повідомлення в ефір або по кабелю або будь-яким іншим способом.
До об'єктів авторських прав відносяться програми для ЕОМ (визначаються як літературні твори) та бази даних (складові твори). Програмою для ЕОМ є представлена ​​в об'єктивній формі сукупність даних і команд, призначених для функціонування ЕОМ та інших комп'ютерних пристроїв з метою отримання певного результату, включаючи підготовчі матеріали, отримані в ході розробки програми для ЕОМ, і породжувані нею аудіовізуальні відображення 37 . Базою даних є представлена ​​в об'єктивній формі сукупність самостійних матеріалів, систематизованих таким чином, щоб ці матеріали могли бути знайдені і оброблені за допомогою електронної обчислювальної машини 38 .
Для виникнення, здійснення і захисту авторських прав не вимагається реєстрація твору чи дотримання будь-яких інших формальностей. У відношенні програм для ЕОМ і баз даних можлива реєстрація, здійснювана за бажанням правовласника.
Авторство, ім'я автора і недоторканність твори охороняються безстроково. Виключне право на твір діє протягом усього життя автора і сімдесят років, рахуючи з 1 січня року, наступного за роком смерті автора.
Правовласник для оповіщення про належне йому виключне право на твір може використовувати знак охорони авторського права, який вміщується на кожному примірнику твору і складається з наступних елементів:
- латинської літери "C" в окружності;
- імені або найменування правовласника;
- року першого опублікування твори.
Законом обумовлені дії, які можуть бути вчинені особою, правомірно володіє примірником програми для ЕОМ або екземпляром бази даних. Це:
- внести в програму для ЕОМ чи базу даних зміни виключно в цілях їх функціонування на технічних засобах користувача і здійснювати дії, необхідні для функціонування таких програми або бази даних у відповідності з їх призначенням, в тому числі запис і зберігання в пам'яті ЕОМ (однієї ЕОМ або одного користувача мережі), а також здійснити виправлення явних помилок;
- виготовити копію програми для ЕОМ чи бази даних за умови, що ця копія призначена тільки для архівних цілей або для заміни правомірно придбаного примірника у випадках, коли такий екземпляр загублений, знищений або став непридатний для використання. При цьому копія програми для ЕОМ чи бази даних не може бути використана в інших цілях і ...
