Правові проблеми інформаційної безпеки
1. Інформаційна безпека
Забезпечення безпеки в різних сферах, в тому числі й інформаційної, є однією із значущих складових існування суб'єкта правових відносин. У Російській Федерації одним з перших був прийнятий закон "Про безпеку", яким визначено поняття безпека - стан захищеності життєво важливих інтересів особистості, суспільства і держави від внутрішніх і зовнішніх угроз31. Життєво важливими інтересами є потреби, задоволення яких надійно забезпечує існування і можливості прогресивного розвитку як суспільства і держави, так і особистості. До основних об'єктів безпеки відносяться: для особистості - це її права і свободи; для суспільства - його матеріальні і духовні цінності; для держави - її конституційний лад, суверенітет і територіальна цілісність. Саме держава є основним суб'єктом забезпечення безпеки, воно здійснює функції в цій галузі через органи законодавчої, виконавчої та судової влади. Погроза являє собою сукупність умов і чинників, що створюють небезпеку життєво важливим інтересам особистості, суспільства і держави.
Основними принципами забезпечення безпеки є:
- законність;
- дотримання балансу життєво важливих інтересів особистості, суспільства і держави;
- взаємна відповідальність особистості, суспільства і держави по забезпеченню безпеки;
- інтеграція з міжнародними системами безпеки.
Систему безпеки утворюють органи законодавчої, виконавчої та судової влади, державні, громадські і інші організації та об'єднання, громадяни, беруть участь у забезпеченні безпеки відповідно до закону, а також законодавство, що регламентує відносини у сфері безпеки. Загальне керівництво державними органами забезпечення безпеки здійснює Президент Російської Федерації, який очолює спеціально організований для цього орган - Рада безпеки Російської
Федерації. Рада безпеки РФ розглядає різні питання, в тому числі й інформаційної безпеки.
У 2000 році, зважаючи на вступу Росії в інформаційне суспільство, була прийнята "Доктрина інформаційної безпеки Російської Федерації ". Доктрина являє собою сукупність офіційних поглядів на цілі, завдання, принципи та основні напрями забезпечення інформаційної безпеки Російської Федерації, служить основою для формування державної політики в галузі забезпечення інформаційної безпеки країни, підготовки пропозицій щодо вдосконалення правового, методичного, науково-технічного та організаційного забезпечення інформаційної безпеки, розробки цільових програм в цій області.
Сучасний етап розвитку суспільства характеризується зростаючою
роллю інформаційної сфери, що представляє собою сукупність
інформації, інформаційної інфраструктури, суб'єктів, що здійснюють оборот інформації, а також системи регулювання виникаючих при цьому громадських відносин. Інформаційна сфера, будучи системоутворюючим чинником життя суспільства, активно впливає на стан політичної, економічної, оборонної, соціальної та інших складових безпеки Російської Федерації. Національна безпека Російської Федерації істотним чином залежить від забезпечення інформаційної безпеки, і в ході технічного прогресу ця залежність тільки зростатиме.
Під інформаційною безпекою Російської Федерації розуміється стан захищеності її національних інтересів в інформаційній сфері, що визначаються сукупністю збалансованих інтересів особистості, суспільства і государства32.
Інтереси особистості в інформаційній сфері полягають в реалізації конституційних прав людини і громадянина на доступ до інформації, на використання інформації в інтересах здійснення не забороненої законом діяльності, фізичного, духовного та інтелектуального розвитку, а також у захисті інформації, що забезпечує особисту безпеку.
Інтереси суспільства в інформаційній сфері полягають у забезпеченні інтересів особистості у цій сфері, зміцненні демократії, створенні правової соціальної держави, досягненні і підтриманні суспільної злагоди, в духовному оновленні Росії.
Інтереси держави в інформаційній сфері полягають у створенні умов для гармонійного розвитку російської інформаційної інфраструктури, для реалізації конституційних прав і свобод людини і громадянина в області отримання інформації і користування нею в метою забезпечення непорушності конституційного ладу, суверенітету і
територіальної цілісності Росії, політичної, економічної та соціальної стабільності, в безумовному забезпеченні законності і правопорядку, розвитку рівноправної і взаємовигідного міжнародного співробітництва.
Виділяються чотири основні складові національних інтересів Російської Федерації в інформаційній сфері:
1) дотримання конституційних прав і свобод людини і громадянина в області отримання інформації і користування нею,
2) інформаційне забезпечення державної політики Російської Федерації,
3) розвиток сучасних інформаційних технологій,
4) захист інформаційних ресурсів від несанкціонованого доступу.
По своїй загальній спрямованості загрози інформаційній безпеці Російської Федерації поділяються на такі види:
- загрози конституційним правам і свободам людини і громадянина у сфері духовного життя й інформаційної діяльності, індивідуальній, груповій і суспільній свідомості, духовному відродженню Росії;
- загрози інформаційному забезпеченню державної політики Російської Федерації;
- загрози розвитку вітчизняної індустрії інформації, включаючи індустрію засобів інформатизації, телекомунікації та зв'язку, забезпечення потреб внутрішнього ринку в її продукції і виходу цієї продукції на світовий ринок, а також забезпечення накопичення, збереження і ефективного використання вітчизняних інформаційних ресурсів;
- загрози безпеки інформаційних та телекомунікаційних засобів і систем, як вже розгорнутих, так і створюваних на території Росії.
Джерела загроз інформаційної безпеки Російської Федерації підрозділяються на зовнішні і внутрішні. До зовнішніх джерел відносяться:
- діяльність іноземних політичних, економічних, військових, розвідувальних та інформаційних структур;
- прагнення ряду країн до домінування і ущемлення інтересів Росії в світовому інформаційному просторі, витіснення її з зовнішнього і внутрішнього інформаційних ринків;
- загострення міжнародної конкуренції за володіння інформаційними технологіями та ресурсами;
- діяльність міжнародних терористичних організацій;
- збільшення технологічного відриву провідних держав світу і нарощування їх можливостей щодо протидії створенню конкурентоспроможних російських інформаційних технологій;
- діяльність космічних, повітряних, морських і наземних технічних та інших засобів розвідки іноземних держав;
- розробка низкою держав концепцій інформаційних війн, що передбачають створення засобів небезпечного впливу на інформаційні сфери інших країн світу, порушення нормального функціонування інформаційних і телекомунікаційних систем, збереження інформаційних ресурсів, отримання несанкціонованого доступу до них.
До внутрішніх джерел відносяться:
- недостатня економічна міць держави, кризовий стан вітчизняних галузей промисловості;
- несприятлива криміногенна обстановка, що супроводжується тенденціями зрощування державних і кримінальних структур в інформаційній сфері, отримання кримінальними структурами доступу до конфіденційної інформації, зниження ступеня захищеності законних інтересів громадян, суспільства і держави в інформаційній сфері;
- недостатня координація діяльності федеральних органів державної влади, органів державної влади суб'єктів Російської Федерації з формування та реалізації єдиної державної політики в галузі забезпечення інформаційної безпеки;
- недостатня розробленість нормативної правової бази в цій сфері,...
