МІНІСТЕРСТВО ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ І ТОРГІВЛІ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ
РОСІЙСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ
ТОРГОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Юридичний факультет
Кафедра конституційного та муніципального права
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
по дисципліни В«Конституційне (державне) право зарубіжних країнВ»
Тема: В«Судова влада в зарубіжних країнах В»
Виконавець:
Студент (ка) 2 курсу (ЮФ, № групи)
заочного відділення
Рецензент
(посада, П. І. Б. викладача)
р. Москва, 2010р
Зміст
Введення
1. Поняття та соціальна функція судової влади
2. Конституційно-правові принципи організації та діяльності судових систем
3. Системи судів загальної юрисдикції
4. Конституційна юстиція
5. Адміністративна юстиція
6. Прокуратура і адвокатура
Список літератури
Введення
Судову владу часто називають В«третьою владоюВ», оскільки в конституційних текстах і доктрині при перерахуванні гілок влади, складових систему поділу влади, вона зазвичай слідує за законодавчою та виконавчої. Однак це ні в якій мірі не применшує ні її значимості, ні строго окресленої самостійності по відношенню до інших гілок влади. Більше того, в залежності від форми правління взаємозалежність законодавчої та виконавчої влади може бути більшою (парламентська форма правління) або меншою (президентська республіка). Судова ж влада при будь-якій з названих форм правління однаково відмежована від інших гілок влади, що, зрозуміло, не виключає її взаємозв'язку з ними (про що піде мова далі).
Кожній гілки влади притаманні специфічні форми діяльності. У судової - такою формою діяльності є правосуддя - дозвіл на основі чинного права економічних, політичних та інших конфліктів і суперечок, учасниками яких стають громадяни, їх об'єднання, юридичні особи, муніципальні державні органи і навіть сама держава.
1. Поняття і соціальна функція судової влади
Відповідно до принципу поділу влади основним напрямком діяльності суду є розгляд спорів, що мають юридичне значення. Судова влада, на відміну від законодавчої, як правило, не створює загальних правил поведінки (за винятком судового прецеденту). Крім того, вона діє в правовій сфері (на основі закону, за встановленою законом процедурою, застосовуючи законодавство), а не в сфері політики, як законодавці.
Роль встановленої законом процесуальної форми роботи суду настільки велика, що недотримання її при здійсненні судової влади веде до скасування судового рішення, навіть правильного по суті. У певних випадках справа може (в рамках підсудності та підвідомчості) бути прийнято до розгляду вищестоящим судом. Від виконавчої влади вона відрізняється децентралізацією, оскільки здійснюється комплексом судів від низових до центральних. Судова влада належить не судовій установі, а судової колегії, яка керується у своїй діяльності принципами незалежності суддів, колегіальності, суддівського самоврядування. Не спираючись на безпосередню підтримку виборців, характерну для законодавців, і не маючи в своєму розпорядженні силових механізмів, властивих виконавчої влади, судова влада, тим не менш, є достатньо сильною. Сила судової влади заснована на неухильному виконанні закону, повазі судового рішення і його незаперечності.
Соціальна роль судової влади у демократичному суспільстві полягає в тому, щоб забезпечити панування права, причому як у природному, так і в позитивному розумінні, тобто встановити перешкоду довільного застосування насильства з боку держави і разом з тим забезпечити виконання закону всіма суб'єктами на території даної держави.
В демократичних державах судові установи нерідко включають в свій склад різних державних службовців: прокурорів (при судах), судових слідчих, працівників канцелярій судів, секретарів судових засідань і т.д.
Питання про те, чи відноситься прокуратура до органів судової влади, не знає однозначного рішення. Все залежить від місця, займаного прокуратурою в системі державних органів. У більшості держав прокуратура діє під загальним керівництвом міністра юстиції, являє собою більш чи менш централізовану систему, але в ряді країн ця система не тільки відповідає судовій системі, але й організаційно пов'язана з нею; прокурори складаються і діють при судах. Більш того, і судді і прокурори рівним чином входять в єдиний професійний корпус, іменований магістратурою, і іменуються магістратами. При такій системі можна говорити про те, що прокуратура охоплюється поняттям судової влади. У тих країнах (Китай, Угорщина та ін), де прокуратура є організаційно відокремленою самостійною системою, вона займає як би проміжне положення між судовою і виконавчою гілками влади, але нерідко ближче до останньої. У США міністр юстиції є одночасно Генеральним аторнеєм (прокурором), проте в цілому, в силу особливостей американської федерації, прокуратура носить в значною мірою децентралізований характер.
Прикладом першої моделі може служити Франція. Тут при судах першої інстанції складаються так звані республіканські прокурори, при кожному суді другої (апеляційної) інстанції - Генеральний прокурор з групою помічників, перший з яких іменується Генеральним адвокатом. При вищій інстанції складається Генеральний прокурор Касаційного Суду зі своїм апаратом. Прокурори представляють державу в кримінальному та цивільному судочинстві, здійснюють контроль за діяльністю слідчих органів. Загальне керівництво прокуратурою здійснює міністр юстиції. Оскільки прокурори мають статус магістрату, вони виявляються також і в компетенції Вищої Ради магістратури. Аналогічна модель існує в Німеччині, а в Іспанії прокуратура зовсім не пов'язана з міністерством юстиції, нею керує Генеральний прокурор, який призначається главою держави з урахуванням думки Вищої Ради судової влади. В ієрархії цієї влади він вважається другим особою після голови Верховного Суду [1].
Багато із зазначених службовців в тій або іншій якості беруть участь в судовому процесі (наприклад, прокурори, що підтримують звинувачення, секретарі, провідні протоколи засідань), але головна роль в судовому засіданні належить суддям, навіть якщо народні засідателі мають рівні з суддею процесуальні права [2].
До судді пред'являються високі вимоги, що пов'язане з наданими йому повноваженнями, в тому числі за рішенням від імені держави доль людей. Суддя повинен відповідати професійним вимоги (вищу юридичну освіту і, як правило, певний стаж роботи на інших юридичних посадах), володіти високими моральними якостями (мати незаплямовану репутацію) і певним життєвим досвідом (зазвичай в законі передбачається підвищених вік для заняття посади судді).
2. Конституційно-правові принципи організації та діяльності судових систем
Конституційні принципи судової влади - це закріплені в конституціях керівні правові ідеї, яким повинні бути підпорядковані і правове регулювання та практика діяльності судів. Такі принципи умовно можна поділити на дві групи: принципи організації судової системи та принципи діяльності судів, іншими словами - на принципи судоустрою і судочинства.
До найважливішим принципам судоустрою належать наступні:
1. Здійснення правосуддя тільки судом , інші посадові особи та державні органи не вправі втручатися і привласнювати собі функції правосуддя. Багато демократичні конституції містять заборону створення надзвичайних судів [3] .
2. Незалежність суддів і їх підкорення лише закону . Даний принцип означає неприпустимість втручання в судовий процес, отримання суддями вказівок від кого б то не було. Навіть якщо вищестоящий суд скасовує рішення нижчої інстанції, то він при ц...
