МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
Запорізький юридичний інститут
Дніпропетровського державного універсітету внутрішніх справ
кафедра кримінально-правових дисциплін
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з курсом
Кримінально-виконавче право
Мета покарання , принципи реформування системи виконан покарань в Україні
Зміст
1. Співвідношення мети покарання та Завдання кримінально-виконавче законодавства
2. Принципи реформування системи виконан покарань в Україні
3. Завдання
4. Використана література
1. Співвідношення мети покарання та Завдання кримінально-виконавче законодавства
Україна Як суверенна правова держава, Проголосуйте свою незалежність, отримавших можлівість сформуваті и реалізуваті самостійну політіку в Галузі боротьбі Зі злочінністю, законодавчо закріпіті форми I методи її Подолання. Прийняття нових кримінального и Кримінально-виконавче кодексів суттєво вплінуло на процедуру призначення, виконан и відбування крімінальніх покарань, обумовіло візначіті стратегію и тактику держави Щодо реформування органів та установ, наділеніх правами и обов'язками виконан покарань.
Важливим наголосіті, Що Поняття кримінально-виконавче законодавства вчен у Галузі кримінально-виконавче права не Визначіть, тому нами воно розглядається Як система нормативно-правових актів, Що регламентують порядок та Умови виконан та відбування покарань з метою ЗАХИСТУ інтересів особини, суспільства и держави.
Відповідно до ст. 2 Кримінально-виконавче кодексу України кримінально-виконавче законодавство України Складається з КВК України, інших нормативно-правових актів, а кож чінніх міжнародніх договорів, згода на обов'язковість якіх Надал Верховною Радою України. Мета и Завдання кримінально-виконавче законодавства України сформульовані у ст. 1 КВК України, згідно з Якою порядок и Умови виконан та відбування крімінальніх покарань спрямовані на захист інтересів особини, суспільства, держави, Що реалізується через:
- Створення умов для Виправлення и ресоціалізації засуджених;
- Запобігання вчинения нових злочінів Як засудженими, так и іншімі особами;
- Запобігання тортурам та нелюдському або Такого, Що прініжує гідність, поводженню Із засудженими.
Основні Завдання кримінально-виконавче законодавства закріплені в ч. 2 ст. 1 КВК України, и до них належать:
- визначення Принципів виконан крімінальніх покарань;
- визначення правового статусу засуджених, гарантій ЗАХИСТУ їх прав, законних інтересів та обов'язків;
- визначення порядку застосування до засуджених засобів впливим з метою Виправлення и ресоціалізації;
- визначення системи органів и встанов виконан покарань, їх функцій та порядку діяльності;
визначення наочний и контролю за виконанням крімінальніх покарань;
- визначення участі громадськості в цьому процесі;
- регламентація порядку и умов виконан та відбування крімінальніх покарань;
- Звільнення від відбування покарання;
- допомога особам, звільненім від відбування покарання, контроль и нагляд за ними.
Доцільно зауважіті, Що наведення Вище формулювання мети кримінально-виконавче законодавства (ч. 1 ст. 1 КВК України) суттєво НЕ відрізняється від Завдання покарання, Що візначені у ч. 2 ст. 50 КК України, альо на жаль, необхідно констатуваті, Що смороду неоднозначно спріймаються науковців и залішаються предметом Дискусії.
наведеного положення характерізується тім, Що норми кримінально-виконавче законодавства є похіднімі від норм кримінального законодавства и відіграють допоміжну роль у реалізації Інституту покарання, визначаючи процедуру виконан и відбування покарання та цілі покарання, які закріплені у Крімінальному кодексі України (кара, Виправлення засуджених, загальна и Спеціальна превенція), альо смороду повінні мати вірішальне значення для визначення предмету правового регулювання кримінально-виконавче права, а мета кримінально-виконавче законодавства у жодних випадка не винна набуваті більшої значущості, Ніж Завдання покарання. Кримінально-виконавче законодавство візначає порядок и Умови виконан крімінальніх покарань, систему, Підстави и порядок їх застосування, Що встановлено Крімінальнім кодексом України.
Існують Різні погляди відносно мети кримінального покарання. Ст.50 кримінального кодексу України до мети покарання відносіть НЕ Тільки кару, а й Виправлення засуджених, Загальне та спеціальне Попередження. В новому Кримінально-виконавче кодексі України метою кримінально-виконавче законодавства візначається захист інтересів особини, суспільства и держави шляхом Створення умов для Виправлення и ресоціалізації засуджених, загальна та Спеціальна профілактика и кож Запобігання тортурам, нелюдському або прініжуючому гідність поводженню Із засудженими.
Крім того, Дослідження в різніх галузях знань (Філософії, псіхології, соціології, юріспруденції), розкрівають співвідношення змісту покарань Його меті. Так Тільки юридичних концепцій можна перелічіті близьким сотні (Теорії залякування, реабілітації, відплаті за здійснене та ін.).
Мета покарання змінювалась Під впливим політічніх, Економічних, соціально-псіхологічніх процесів, притаманних тому чи іншому етапу роз В¬ витку суспільства. Однак найважлівішімі Залишани тези про Виправлення та перевіховання особини, Попередження нових злочінів з боку Як вінної особини, так и інших ОСІБ.
Виправлення та перевіховання - чі Це не утопія в нінішній годину? І чі Можемо ми досягті завдякі таким цілям тихий кінцевіх результатів, якіх прагнем наша держава, встановлюючі крімінальну Відповідальність, засуджуючі винного та віконуючі ті чі Інше покарання? Зміст таких зрозуміти Завжди наповнювався особливим смисло.
У більшості юридичних енціклопедій та словніків Виправлення и перевіховання, Як цілі покарання, стояти поруч и є невід'ємнімі за смисло Поняття. Це "єдиний, послідовний процес, Що ставити Завдання адаптацію Колишня злочинця до умов законослухняного життя у суспільстві та недопущення з Його боці злочину рецидиву. На Першому етапі (Виправлення) має відбуватіся заміщення кріміногенніх якости ... Програма-максимум є перевіховання засудженого (другий етап), тобто Прищеплена йому таких стійкіх якости, які б стали Сутта Його жіттєвої позіції, зроб непрійнятною саму мнение про скоєння злочину ". Як уже позначають, Такі Предложения мают діскусійній характер. Мінімальні стандартні правила поводження Із засудженими вважають, Що мета Виправлення досягнуть, ЯКЩО після відбуття покарання правопорушнік буде спроможній НЕ Тільки Дотримуватись законів, альо ї забезпечуваті Своє існування и в подалі не вчіняті нових злочінів.
Вивчаючи наукову літературу з цього питання я дійшов такого висновка:
Мета покарання засудженого повністю відповідає віховній кримінально-виконавчій функції Як меті кримінально виконавче права, особливо звертаючи Увага на принципи реформування системи виконан покарань в Україні. Однак процес ре соціалізації злочінців не винен здійснюватісь Ліше в рамках кримінально-виконавче права. Необхідне комплексне застосування основ педагогікі, соціології, псіхології, крімінології для Розробка та Впровадження добровільного Виправлення засудженого шляхом стимулювання правомірної поведінкі.
2. Принципи реформування системи виконан покарань в Україні
покарання крімінальна виконавча служба
Реформування Державної кримінально-віконавчої служби України базується на принципах, які візначені у Статті 2 Закону України "Про Державну кримінально-виконавче службу України" та Статті 5 Кримінально-виконавче кодексу України, зокрема:
- законності;
- справедлівос...
