Зміст
Введення
1. Поняття і загальна характеристика розкрадання
1.1 Поняття та ознаки розкрадання
1.2 Форми розкрадання
2. Кримінально-правова характеристика складу крадіжки
2.1 Поняття крадіжки як однієї з форм розкрадання
2.2 Об'єктивні та суб'єктивні ознаки крадіжки
2.3 Кваліфіковані і особливо кваліфіковані види крадіжки
3. Відмежування крадіжки від суміжних складів злочинів
Висновок
Список літератури
Введення
Право власності займає особливе місце в системі цивільних прав. Воно є регулятором економічних відносин і показником особистого благополуччя громадян. Способами законодавчого регулювання і юридичного захисту цього найважливішого права під чому визначається характер суспільних відносин.
У Конституції Російської Федерації (ч.2 ст.8) рівності всіх форм власності обумовлює необхідність вироблення, в тому числі і кримінально-правових механізмів, забезпечують їх дієвий захист. Основним засобом кримінально-правової захисту власності є закріплення і застосування кримінальної відповідальності за посягання на неї, яка передбачена в нормах глави 21 Кримінального кодексу Російської Федерації.
Серед злочинів проти власності особливе місце займає розкрадання, виступаюче в різних формах. В Нині корисливі злочини стали носити масовий характер, далеко позаду залишаючи всі інші. Це, насамперед крадіжки, грабежі, розбої, шахрайства, вимагання в різних їх формах і частина присвоєнь майна. У ряді всіх форм корисливих злочинів крадіжка за способом вчинення злочину може бути визнана найменш небезпечною: вона не супроводжується застосуванням фізичного або психічного насильства; винний не використовує при її здійсненні наявні у нього правомочності або службове становище, не застосовує і обману. Діє протиправно і таємно, приховано від інших осіб вилучає чуже майно проти або всупереч бажання власника, переводить викрадене в своє незаконне володіння та встановлює над ним свою владу, розпоряджається ним як своїм власним.
Об'єктом дослідження в даній роботі є суспільні відносини, що виникають при юридичному аналізі складу і кваліфікації крадіжки.
Актуальність обраної теми підкреслюється тим, що крадіжки є для злочинців досить дохідним і відносно безпечним видом діянь через свою неочевидності, а також низькою розкриваність і недостатній ефективності роботи органів внутрішніх справ по профілактиці та розкритті крадіжок.
Предметом дослідження є тенденції розвитку кримінального законодавства про відповідальність за крадіжку і практики його застосування.
Метою даної роботи є характеристика крадіжки за чинним кримінальним законодавством РФ.
В рамках поставленої мети в роботі вирішуються наступні завдання:
- дати поняття і загальну характеристику розкрадання;
- розкрити сутність поняття крадіжки;
- охарактеризувати об'єктивні та суб'єктивні ознаки;
- розглянути види крадіжки виходячи з кваліфікуючих та особливо кваліфікуючих ознак;
- проаналізувати відмежування крадіжки від суміжних з нею складів злочинів.
Метод дослідження - загальнонауковий діалектичний метод, так і спеціальні методи, в тому числі порівняльно-аналітичний, статистичний, історичний, формально-юридичний.
Правову базу дослідження склали Федеральні закони Російської Федерації, кодекси, постанови Пленуму Верховного суду Російської Федерації.
Наукову базу дослідження склали коментарі до вказаних законам, навчально-методична література з курсу В«Кримінальне право Російської Федерації В», монографії різних авторів і матеріали періодичної преси.
1. Поняття і загальна характеристика розкрадання
1.1 Поняття та ознаки розкрадання
Визначення розкрадання впродовж десятиліть залишалося одним із найбільш дискусійних в науці кримінального права. У ній переважала думка, що безпосереднє закріплення в кримінальному законі поняття розкрадання позитивно позначиться на діяльності правоохоронних органів по боротьбі з розкраданнями.
В 1994 р. вперше поняття розкрадання було викладено в примітці до
ст. 144 КК РРФСР, а потім знайшло закріплення в примітці до ст. 158 КК РФ
1996 року. Під розкраданням розуміються скоєні з корисливої вЂ‹вЂ‹метою протиправні безоплатне вилучення та (або) звернення чужого майна на користь винного або інших осіб, які заподіяли збитки власнику чи іншому власникові цього майна.
З наведеного визначення випливає ряд основних (обов'язкових) ознак розкрадання. Перш за все, це безпосередній об'єкт розкрадання. Їм є власність. Що стосується майна, предмета розкрадання, то необхідно зазначити наступне. По-перше, предмет розкрадання завжди матеріальний (фізичний ознака). Їм не можуть бути ідеї, погляди, інформація, енергія і т.д. По-друге, предметом розкрадання можуть бути лише об'єкти, в які вкладений людську працю (соціальний ознака).
По-третє, предметом розкрадання є лише чуже майно (юридичний ознака). По-четверте, предмет розкрадання має певну господарську цінність (економічний ознака).
З об'єктивної сторони розкрадання характеризується трьома діями: 1) вилученням чужого майна, або 2) зверненням чужого майна на користь винного або інших осіб, або 3) вилученням та обігом чужого майна на користь зазначених осіб.
Вилучення і (або) звернення чужого майна на користь винного або інших осіб вчиняються протиправно. Останнє означає як відсутність у винного прав на викрадене майно, так і заборону вчинення дій кримінальним законом.
Названі в законі дії стають розкраданням лише за умови здійснення їх безоплатно, тобто без відповідного (повного) відшкодування вартості викраденого майна.
Наступний ознака розкрадання - заподіяння власнику чи іншому власникові майна зазначеними в законі діями шкоди (реального), який, на відміну від упущеної вигоди, визначається лише вартістю викраденого [1].
Розкрадання слід вважати закінченим, якщо майно вилучено і винний має реальну можливість ним розпоряджатися (користуватися) за своїм розсудом.
Ще одна ознака розкрадання - причинний зв'язок між вилученням і (або) зверненням чужого майна на користь винного і заподіяною цими діями збитком власнику або іншому власникові цього майна.
З суб'єктивної сторони розкрадання характеризується навмисною формою. Вид умислу - прямий. Особа, зробила розкрадання, усвідомлювала, що протиправно, безоплатно вилучає і (Або) звертає чуже майно на свою користь чи на користь інших осіб, передбачала неминучість заподіяння шкоди власнику чи іншому власникові цього майна і бажала заподіяння такої шкоди.
Суб'єктивним ознакою розкрадання, відповідно до закону, є також корислива мета, переслідувана винним при його вчиненні. Вона передбачає прагнення винного отримати в шкоду іншому наживу, матеріальну користь.
Суб'єкт розкрадання - осудна фізична особа, яка досягла 14 або 16 років.
1.2 Форми розкрадання
Розкрадання традиційно в кримінально-правовій літературі підрозділяють на форми. Форми розкрадання виділяються в Залежно від способу розкрадання.
Під формами розкрадання розуміються В«ті юридично значущі способи (прийоми), за допомогою яких вилучається майно В»,В« певна сукупність прийомів і методів, в результаті яких здійснюється вилучення чужого майна В»[2]. Спосіб розкрадання може бути різним: таємним, обманним, відкритим, насильницьким і т.д. Залежно від конкретного типового способу заволодіння винним чужим майном законодавець виділяє наступні шість форм розкрадання: крадіжку; шахрайство; привласнення; розтрату; ненасильницький грабіж і насильницький грабіж.
У науці, і на практиці до самостійній формі розкрадання відносять розбій, відповідальність за який встановлена ​​ст. 162 КК РФ. Виходячи з законодавчого визначення розбою, розкрадання...
