Введення
Тема цієї курсової роботи В«Сучасні правові системи африканських країнВ».
Дана тема курсової в сучасних умовах досить актуальна. Розуміння сучасного позитивного права неможливо поза його генезису, поза первісних форм виникнення і розвитку. У всіх народів правові звичаї були первинною формою соціонорматівная регулювання, що як раз підкреслюється в працях компаративістів.
Слід також враховувати, що процес формування государственноорганизованного права ніколи не може бути закінчений, і одним з проявів його незавершеності виявляється становлення нових звичайно-правових форм, як у сфері публічного, так і приватного регулювання суспільних відносин.
Вивчення правових звичаїв у порівняльному аспекті і показ їх місця в системі джерел (Форм) чинного права дозволяє більш широко представити структуру правової системи тієї чи іншої країни. Крім того, детальне вивчення форм існуючого права спирається на загальні принципи та особливості соционормативной культури різних цивілізацій і народів, що актуально в умовах несформованого мультикультурного суспільства. [1]
Ступінь розробленості теми. Проблеми історичного і цивілізаційного буття правових звичаїв і, в цілому, звичаєвого права активно досліджувалися як російськими, так і зарубіжними учениміправоведамі. Особливо слід відзначити представників російської юриспруденції кінця XIX - початку X X в. в її соціологічному вимірі, а саме: Ю.С. Гамбарова, К.Д. Кавеліна, А. Муромцева, З В. Пахман, Б.А. Кістяківського.
Серед сучасних вчених, які розробляли проблематику правових звичаїв слід вказати А.Х. Саїдова, Л.І. Спиридонова, І.Л. Честнова, І.Б. Ломакіну, Ю.І. Гревцова, М.Н. Марченко, AB Полякова, І.Я. Кисельова, Л.Р. Сюкіяйнен, А.Х. Саїдова, О.Ф. Скакуна, І.Є. Синіцин, Т.В. Синякова, А.І. Ковлера та ін Серед зарубіжних дослідників правових звичаїв різних народів слід вказати Рула, А.. Р. Редкліфф-Брауна, Е.Е. Евакс-Прічарда, Г. Мена, Б. Малиновського, Р. Давида, К. Цвайгерта, X. Кетц, К. Осакве та ін
Незважаючи на досить велику літературу юридичної, антропологічного та соціологічного характеру, посвягценную різним аспектам формування та функціонування правових звичаїв, вкрай рідко зустрічаються дослідження, спрямовані на комплексний аналіз звичаїв у праві.
Об'єктом дослідження виступає правовий звичай як форма діючого права в історичній ретроспективі та порівняльному аспекті. Предметом дослідження є закономірності формування і функціонування правового звичаю як форми чинного права, а також фактори, що впливають на цей процес.
Мета дослідження - комплексний аналіз проблем формування і функціонування правового звичаю як форми чинного права в різних правових системах сучасності.
Для реалізації даної мети поставлені наступні завдання:
- проаналізувати історичний розвиток правового звичаю як первинної форми нормативного регулювання суспільних відносин;
- розглянути методологічні основи дослідження правового звичаю як елемента правової реальності;
- визначити вплив основних правових сімей на традиційне африканське звичаєве право.
Робота складається з вступу, 3 розділів, висновків та списку використаної літератури. У введення розглядається актуальність і наукове значення роботи, були сформульовані цілі та завдання дослідження, визначає предмет даної роботи.
У 1 чолі В«Формування африканської правової родини В»2 підрозділи:В« Передумови формування зазвичай-правової родини на континенті В«, В«Історичний розвиток країн Африки в правовому аспектіВ». Розглянуто особливості та історичний розвиток правових систем африканських країн.
У 2 чолі В«Традиційне африканське звичаєве право: основні особливості В»3 підрозділи:В« Поняття і джерела африканського звичаєвого права В»,В« Сучасні правові системи африканських країн В»іВ« Особливості судової системи країн Африки В».
У 3 чолі В«Вплив основних правових сімей на традиційне африканське звичаєве правоВ», розглядається, що вплив основних держав-колонізаторів стало домінуючим. Ряд особливостей відрізняє прецедентне право в африканських країнах загального права. У них відбувається зростання національного прецедентного права.
1. Формування африканської правової родини
1.1 Передумови формування зазвичай-правової родини на континенті
Починаючи з 30-х рр.. 19 століття в країнах Африки проходила Велика Колонізація. Після її закінчення народи стали укорінятимуться і утворювати верстви суспільства. Країни Африки, входили в Британську імперію, вважають себе зараз країнами загального права, а країни, що входили у Французьку імперію - старе Бельгійське Конго, Руанда і Бурунді, - примикають до системи романо-германського права. [2] В даному випадку мало місце подвійний розвиток. З одного боку, відбулася рецепція сучасного права, що торкнулася насамперед тих сфер, де особливо відчувався перехід до нової цивілізації і де, отже, традиційні звичаї були практично марними. З іншого боку, можна відзначити перетворення звичайного права навіть і там, де воно давало повну регламентацію. Це відбувалося або тому, що держава - колонізатор не розглядала його як досить цивілізоване, або тому, що звичайне право було змушене пристосуватися до змін в інших областях.
Африка до південь від Сахари і Мадагаскар протягом багатьох століть жили по нормах звичаю. [3] Покору звичаєм було в основному добровільним. Кожен вважав себе зобов'язаним жити так, як жили його предки; найчастіше всього було достатньо страху надприродних сил, щоб змусити поважати традиційний спосіб життя. Якщо нові обставини ставили перед даними співтовариством якусь проблему, то відомий рівень організованості зазвичай дозволяв вжити необхідних заходів або встановити певну лінію поведінки.
Звичаї Африки і Мадагаскару були численні. Кожна з громад задовольняла самого себе, мала свої власні вдачу і звичаї. Розходження між звичаями одного району чи однієї етнічної групи були незначними, а іноді носили просто незначний характер. Навпаки, вони могли стати значними поза цими межами. В Африці малися народності з монархічним режимом і з режимом демократичним. У достатній кількості були і первісні племена, де насилу можна знайти елементи якої політичної організації. Сім'я в Африці була іноді матріархальною, іноді патріархальною, причому обидва ці типи зустрічалися в численних варіантах. Використання землі здійснювалося в різних місцях по самим різним нормам.
Чи означає сказане, що всередині цього права не існує ніякої єдності? Визнаючи крайній достаток звичаїв на континенті, розділеному на безліч громад, все дослідники, тим не менше, констатують, що є щось загальне: певні риси, які відрізняють африканське право від європейського. Цей визнається всіма висновок англійський автор А. Еллот виражає наступними словами: В«Правові системи Африки володіють таким схожістю в тому, що стосується процесу, принципів, інститутів і техніки, що представляється можливим говорити про них загальним чином; можна вважати, що вони утворюють сім'ю, хоча і невідомо, хто був їхнім спільним предком В».
Еволюція права, що мала місце за часів колонізації, була необхідна. І отримання незалежності африканськими країнами ні в якому разі не означало реакції на цю еволюцію. Всі право західного штибу, встановлене державами - колонізаторами, було підтверджено в нових державах. У той же час, разом з незалежністю взяло гору нове відношення до традиційного права. Період колонізації Африки створив передумови для запозичення сучасного законодавства, судової системи, але принципово не змінив образ правової свідомості більшості сільського населення, яке продовжує орієнтуватися на колишню систему цінностей. В даний час лідери незалежних африканських держав здійснюють систематизацію діючих звичаїв, включають їх у галузеві кодекси, інші нормативні ак...
