ПРАВОВИЙ СТАТУС ОСІБ, беруть участь у справах окремого провадження
До учасникам цивільного судочинства відносяться юридично зацікавлені в результаті справи особи та особи, такої зацікавленості не мають.
Законодавство дає вичерпний перелік учасників процесу, а при розмежуванні їх на дві групи враховує не тільки наявність або відсутність юридичної зацікавленості в результаті справи, але і витікаючу з цього можливість впливу на хід процесу в цілому або на окремі процесуальні питання.
Згідно ст. 54 Цивільного процесуального кодексу Республіки Білорусь (далі - ГПК) до юридично зацікавленим у результаті справи осіб належать 2 групи осіб:
1) мають безпосередній інтерес у результаті справи сторони, треті особи; заявники; державні органи, юридичні особи та інші організації, посадові особи, дії (бездіяльність) яких оскаржуються; зацікавлені громадяни та юридичні особи, а також стягувачі і боржники;
2) мають державний, громадський чи інший інтерес в результаті справи; прокурор; державні органи, юридичні особи та громадяни, від власного імені захищають права інших осіб; державні органи, які вступили в процес з метою дачі висновку у справі; представники юридично зацікавлених в результаті справи осіб [2].
До юридично не зацікавленим у результаті справи особам, що є учасниками цивільного судочинства, ст. 54 ЦПК відносить свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів, понятих, зберігачів заарештованого чи спірного майна.
Не віднесені до учасників судочинства і складають окрему групу суб'єктів цивільного судочинства судді і посадові особи суду: секретар судового засідання, судовий виконавець, яким притаманні в процесі владні повноваження і які повинні сприяти реалізації прав і обов'язків учасників процесу.
Склад осіб, безпосередньо зацікавлених в результаті справи, різний у кожному виді судочинства, в особливому виробництві такими особами є заявники, зацікавлені громадяни та юридичні особи.
З заявою у справах окремого провадження до суду може звернутися зацікавлена ​​особа, для якого з даним фактом пов'язано наступ певних юридичних наслідків.
Заявником у справах окремого провадження називається особа, що збуджує справу у своїх інтересах або в інтересах якої вона порушена уповноваженими органами, юридичними особами та громадянами.
Відмова уповноважених законом осіб від заяви, яку вони подали від власного імені в інтересах заявника, не позбавляє заявника права вимагати розгляду справи по суті.
Участь в особливому виробництві осіб, юридично що у результаті справи
виробництво юридичний заявник
До зацікавленим громадянам і юридичним особам у справах окремого провадження закон відносить тих осіб, які залучаються в процес за ініціативою суду, по клопотанням прокурора або заявника або вступають в справу за своєю ініціативою, так як рішення по справі може спричинити для них обов'язок скоєння певних дій або внести інші зміни в їх правове становище. Участь зацікавлених осіб дозволяє суду, крім того, найбільш повно і правильно з'ясувати всі обставини по справі та винести законне і обгрунтоване рішення.
Склад зацікавлених осіб у справах окремого провадження визначається сутністю вимоги, що розглядається судом, і метою, для якої встановлюється факт. В якості зацікавлених осіб можуть виступати, зокрема, родичі заявника, фінансові органи, органи, реєструючі акти громадянського стану, соціального захисту та інші органи опіки та піклування.
Заявники, державні органи і посадові особи в справах окремого провадження можуть вести у суді справу через представників, також брати участь у справі через представників можуть інші юридично заінтересовані особи, крім прокурора.
Під представництвом у суді розуміють здійснення в цивільному судочинстві однією особою (представником) в межах наявних у нього повноважень прав і законних інтересів іншої особи (яку представляють) від його імені.
Можливість участі в процесі представника є однією з гарантій реалізації конституційного права на судовий захист, забезпечує здійснення процесуальних прав та обов'язків тих учасників процесу, які по небудь причин не можуть або вагаються зробити це самостійно.
Судовий представник, здійснюючи процесуальні права та обов'язки подається, користується і самостійними процесуальними правами (ст. 54, 56 ЦПК). В судовому представництві допускається одночасна участь в процесі представника і акредитуючої, тому що у відповідності зі ст. 70 ЦПК особисте участь у справі фізичних осіб не позбавляє їх права мати по цій справі представника.
Суттєвою особливістю судового представництва є контроль суду при здійсненні представником дій, що тягнуть матеріально-правові наслідки для яку представляють.
Юридичні особи діють у цивільному процесі через свої органи або через представників. Одноосібний орган юридичної особи вправі уповноважити для участі в справі представника. Колективний орган юридичної особи може брати участь у процесі тільки через представника. Ст. 72 ЦПК вказує, що представником у суді може бути будь належним чином уповноважена дієздатна особа, за винятком:
1) осіб, які не досягли повноліття, крім неповнолітніх батьків - по справах своїх дітей;
2) осіб, визнаних у встановленому законом порядку недієздатними або обмежено дієздатними;
3) суддів, слідчих та прокурорів, крім тих випадків, коли вони беруть участь у справі в якості законних представників недієздатних осіб, або представників суду, прокуратури, або іншого органу розслідування.
Заборона брати участь у процесі як представників суддям, слідчим і прокурорам є гарантією законності судових постанов, усуває сумнів в об'єктивності вирішення справи.
Види представництва в суді:
1) договірне;
2) суспільне;
3) офіційне.
За ступеня необхідності участі представника в процесі виділяють факультативне та обов'язкове представництво. При обов'язковому представництві розгляд справи без представника неможливо, наприклад, якщо стороною у справі є малолітній або недієздатний громадянин. При факультативному представництві реалізується право заінтересованої особи на участь у справі через представника або поряд з ним.
Підставою виникнення договірного (добровільного) представництва є волевиявлення сторін, при якому представника і акредитуючої пов'язує договір доручення або трудовий договір.
Право мати в суді добровільно обраного представника передбачено ст. 62 Конституції Республіки Білорусь [1]. Заявники, заінтересовані громадяни та юридичні особи можуть брати участь у процесі через представників, вправі доручити ведення справи будь-якій особі, відповідальному встановленим вимогам, навіть якщо у нього немає юридичної освіти. Однак найчастіше договірне представництво в цивільному процесі здійснюється адвокатами.
До договірному відноситься також представництво, здійснюване працівниками юридичних осіб по справах цих осіб. Чаші всього цивільну процесуальну дієздатність юридичних осіб здійснюють юрисконсульти. У тих випадках, коли підприємство не має юрисконсульта, виступ у суді може бути доручено будь-якого співробітника або за разовим дорученням адвокату.
До законному відноситься представництво, яке виникає безпосередньо із закону. Підставою його виникнення є:
а) спорідненість (Ст. 68 Кодексу Республіки Білорусь про шлюб та сім'ю (далі - КпШС);
б) усиновлення (ст. 119 КпШС);
в) призначення опіки чи піклування (ст. 142 КпШС);
г) приміщення осіб, які потребують опіки та піклування, до відповідних установи, прийомну сім'ю чи в сім'ю патронатного вихователя (ст. 174, 175 КпШС) [3].
Законні представники можуть доручити ведення справи іншій особі, обраній ними в якості представника (договірному представникові).
До громадському представництва відноситься представництво громадс...
