Зміст
Введення
1. Загальна характеристика та діяльність Європейського суду правосуддя
1.1 Загальна характеристика Європейського суду правосуддя
1.2 Принципи, що закріплюються Європейським судом в галузі правового регулювання відносин громадянського обороту
1.3 Діяльність Європейського суду правосуддя з перевірки актів органів ЄС
2. Право на звернення до ЄСП
3. Вимоги про визнання недійсними актів та бездіяльності органів ЄС
3.1 Підстави вимог про визнання недійсними актів органів ЄС
3.2 Позов про визнання бездіяльності компетентного органу ЄС
4. Розгляд в Європейському суді вимог приватних осіб про відшкодування шкоди, заподіяної діями органів Співтовариства
5. Аналіз характерних справ в судовій практиці з питань вільного переміщення капіталів і надання послуг в ЄС
Висновок
Список використаної літератури
Введення
Актуальність, цілі і завдання цього дослідження будуть обумовлені наступними положеннями.
Тривав більше 45 років період холодної війни, з її трагічним і часом жорстким протистоянням двох систем, породив певну стабільність в західному світі, насамперед у Західній Європі. Проте розпад Союзу РСР викликав не тільки почуття тріумфу, але й поставив ряд гострих питань щодо майбутнього. Чи не чи призведе об'єднання Німеччини до її економічного домінування в Європі? Чи не чи піде вона по шляху можливого лавірування між Сходом і Заходом у своїй зовнішній політиці? Чи зможуть колишні східноєвропейські країни - члени РЕВ і Варшавського договору - паралельно з розвитком демократії наблизитися до досягнутому Заходом рівню економічних успіхів, уникнувши при цьому серйозних конфліктів, вже послужили причинами двох світових воєн?
Нинішні європейські уявлення про умови довгострокової стабільності цілком пов'язані з життєздатністю тих соціально-економічних і політичних інститутів, які були створені ще в період холодної війни. Адже однією з особливостей Європейського Союзу є одночасна дія значного числа правових норм, прийнятих на попередніх етапах інтеграції, - Паризького договору про утворення Європейського об'єднання вугілля і сталі (ЄОВС) 1951 р., Римських договорів про утворення Європейського економічного співтовариства (ЄЕС) і ЄВРО-атом 1957 р., а також Єдиного Європейського Акта, підписаного в 1986 р. усіма державами-членами Співтовариств, з одного боку, та актів, прийнятих і прийнятих органами Європейських співтовариств на основі наявних у них повноважень, - з іншого. У той же час ці уявлення пов'язані нині з відчуттям потреби в нових факторах збереження динамічного розвитку Європейського Союзу.
Одним з найважливіших напрямків в пошуках такого фактора стало продовження та посилення загальноєвропейського інтеграційного процесу. Підписання Єдиного Європейського Акта (The Single European Act) націлило країни-учасниці спільного ринку на встановлення всеосяжного економічного і валютного союзу. Маастрихтський договір, підписаний 12 членами ЄЕС в грудні 1991 р., позначив курс на досягнення ще більш високого рівня інтеграції, що навіть викликало стурбованість з боку окремих політиків і вчених тим, що в ньому передбачена безпрецедентна поступка державами-членами Співтовариства елементів свого суверенітету; Договір викликав проведення референдумів та спеціальних парламентських слухань з приводу змісту закріплених їм угод.
Маастрихтський договір, який набув чинності 1 листопада 1993 р., дійсно став новим великим кроком у загальноєвропейській інтеграції. Він не тільки замінив колишнє найменування "Європейське економічне співтовариство" новим - "Європейський Союз ", але і розширив повноваження Європейського парламенту, закріпив курс на досягнення валютного об'єднання до 1999 р., передбачив здійснення єдиної політики в областях боротьби зі злочинністю, в області імміграції, соціальної допомоги, а також у сфері екології. Крім того, в цьому договорі отримав схвалення курс на проведення країнами-учасницями "єдиних дій" в області зовнішньої і оборонної політики. Європейський Союз проголосив своєю метою розширення Союзу та поглиблення внутрішньосоюзних зв'язків, схвалила вступ в якості нових членів Норвегії, Швеції, Фінляндії та Австрії. Проголошено союзне громадянство для всіх осіб, які мають громадянство в одній з держав-членів. Поряд з єдиної валютною системою передбачено утворення центральної банківської системи Союзу.
Що стосується договорів, то вони зберігають основне значення для сучасної європейської інтеграції. Вони не тільки управомоч органи Європейських співтовариств на видання нормативних актів, але і зобов'язали держави-члени не видавати акти, суперечать цілям Співтовариств. Почасти тому Європейський Союз продовжує в науковому і практичному ужитку іменуватися Співтовариством (рідше - Співтовариствами).
Головне ж в таких договорах полягає в тому, що вони складають так зване "Первинне право" ЄС, виступаюче основою "вторинного (Похідного) права ", втілюється в актах, прийнятих органами Співтовариств на виконання норм первинного права і для реалізації встановлених ним цілей, - регламентах, директивах і рішеннях, а також у так званих конвенційних актах, тобто угодах, укладених Співтовариствами з третіми країнами чи міжнародними організаціями.
Виключно велика в діяльності органів ЄС роль Європейського суду правосуддя (іменованого також Європейським судом). Суд займає в системі установ Співтовариств місце, дозволяє йому тлумачити і застосовувати норми права ЄС незалежно від інших установ. Він реалізує функцію контролю за відповідністю актів Співтовариства цілям первинного права, координує процес проникнення європейського права в правовий порядок держав-членів.
Такі, коротенько, основні політико-юридичні мотиви безпрецедентною в історії міждержавних відносин економічної інтеграції західноєвропейських країн.
1. Загальна характеристика та діяльність Європейського суду правосуддя
1.1 Загальна характеристика Європейського суду правосуддя
Європейський суд правосуддя (European Court of Justice), іменований також Судом правосуддя Європейських співтовариств (Court of Justice of the European Communities) або просто Судом, уособлює судову гілку влади в ЄС. Своє походження він веде від трьох наднаціональних судових органів, заснованих у 1950 р. для кожного з трьох Європейських співтовариств: Європейського об'єднання вугілля і сталі, Європейського економічного співтовариства та Європейського об'єднання з атомної енергії. Завданням названих судів було забезпечення дотримання в Співтовариствах положень, закріплених договорами про їх створення, а також однакового тлумачення і застосування цих положень.
У 1958 р. на основі цих судів був організований єдиний суд, покликаний обслуговувати всі три європейських об'єднання, що одержали згодом назву ЄС. Новий орган діє в якості суду першої (і останньої) інстанції, контролюючи дотримання норм права Співтовариств, у випадках необхідності тлумачення та застосування його окремих положень, причому тлумачення юридичних правил Співтовариств не може залежати від змісту і сенсу яких норм національного права будь-якої з країн-учасниць.
В даний час Європейський суд правосуддя (далі скорочено - ЄСП) здійснює нагляд за актами, прийнятими виконавчими установами ЄС - Комісією та Радою Міністрів. Найбільш поширені в практиці справи, пов'язані зі спорами між державами-членами ЄС з питань торгівлі, антимонополістичного і екологічного регулювання. Крім того, Суд розглядає спори між приватними особами з приводу відшкодування збитків, що наступили в результаті дій з боку установ ЄС.
До складу Суду входять судді і генеральні адвокати (advocates-general), призначувані урядами країн-учасниць. Система судового нагляду, передбачена ст. 173 і 175 Римського договору, побудована за моделями французького права. Стаття 173 дозво...
