ЗМІСТ
Введення
1. Форма державного устрою
2. Унітарна держава
2.1 Поняття унітарної держави
2.2 Особливості унітарних держав
3. Федерація
3.1 Поняття федерації
3.2 Особливості федерації як форми державного пристрої
4. Російська Федерація - федеративну державу
4.1 Проблема становлення адміністративно-територіального устрою Росії
4.2 Державний устрій Російської Федерації
4.3 Проблеми федералізму в Російській Федерації
Висновок
Список скорочень
Бібліографічний список літератури
ВСТУП
Актуальність даної теми визначається практичними потребами держави. Традиційно вітчизняна теорія держави і права завжди виділяла у формі держави три основних, взаємозалежних блоки: форму правління, форму національно-державного і адміністративно-територіального устрою, політичний режим.
І якщо форма правління відповідає на питання про те, хто і як править, то політичний режим характеризує, як, яким чином здійснюється державна влада в конкретному суспільстві, форма ж національно-державного й адміністративно-територіального пристрої розкриває способи об'єднання населення на певній території, зв'язок цього населення через різні територіальні і політичні утворення з державою в цілому.
Актуальність питання про форму державного устрою в даний час не викликає сумнівів, так як у всі часи як вітчизняні, так і зарубіжні вчені та дослідники цікавилися питаннями форми держави. Склавшись на практиці, отримали теоретичне обгрунтування та законодавче закріплення і основні форми державного устрою - федерація і унітарна держава. Як у процесі становлення, так і в подальшому, виникло безліч питань, які активно обговорюються і не втратили своєї актуальності донині.
Це питання суверенітету держави, розмежування предметів ведення федерації і суб'єктів та ін Не дивно, що частіше вони мали своїм предметом федерацію як більш складну, ніж унітарна держава, форму державного устрою.
Мета даної дипломної роботи - аналіз унітарного та федеративного держави, їх основних рис і особливостей. У відповідності з цим слід виділити наступні завдання.
перше, аналіз поняття форми державного устрою, різновидами якого є унітарна і федеративну державу.
друге, вивчення ознак та особливостей унітарної і федеративної держави.
третє, розгляд Російської Федерації як федеративну державу.
У теорії держави і права питання про форму державного устрою як складової частини форми держави є однією з найпоширеніших тем для обговорення. Більшість авторів визнають незаперечність двох основних форм державного устрою - федерацію і унітарна держава [1].
Історія існування держави свідчить про те, що в усі віки різні держави відрізнялися один від одного внутрішньою будовою (структурою), тобто способом територіального поділу (адміністративно-територіальні одиниці, автономні політичні утворення, державні утворення володіють суверенітетом), а також ступенем централізації державної влади (централізовані, децентралізовані, організовані за принципом демократичного центризму). Даний феномен позначається терміном В«форма державного устроюВ», під якою розуміється національна й адміністративно-територіальна будівля держави, що розкриває характер взаємин між його складовими частинами, між центральними і місцевими органами державної влади.
Територіальний устрій - історичний наслідок тієї передумови держави, що сформувалася в результаті заміщення кровноспоріднених зв'язків сусідськими й еволюціонувала в принцип поділу людей не по їхньому походженню, а по проживанню на визначеній території.
Природно, що за тим же принципом повинні будуватися і державні органи, людьми керуючі.
В«На відміну від форми правління, організація розглядається тут з точки зору розподілу державної влади і державного суверенітету в центрі і на місцях, їх розділення між складовими частинами держави В»[2].
Форма державного устрою показує:
1) З яких частин складається внутрішня структура держави;
2) Яке правове положення цих частин і які взаємовідносини їх органів;
3) Як будуються відносини між центральними і місцевими державними органами;
4) У якій державній формі виражаються інтереси кожної нації, що проживає на території даної держави.
За формою державного устрою всі держави можна розділити на три великі групи (проте, частина правознавців вважають, що конфедерацію як форму державного устрою в цей список включати не можна): унітарні, федеративні і конфедеративні держави. В«Наявність конкретної форми державного устрою в певній країні залежить від цілого ряду соціальних, історичних, національних, географічних та інших умов. Саме ці умови визначають специфіку готівкової форми державного устрою, яка ніколи не може бути результатом випадкового збігу обставин, але завжди детермінована В». [3]
Форми державного пристрої різноманітні і суто індивідуальні. Унітарна форма державного устрою є переважаючою. До числа унітарних держав відносяться Великобританія, Франція, Італія, Швеція, Норвегія, Фінляндія, Греція, Іспанія, Нідерланди, Португалія, практично всі країни Латинської Америки і Африки, Камбоджа, Лаос, Таїланд, Японія і ряд інших країн.
Держави, які мають формою державного устрою федерацію і унітаризм, розташовані в різних куточках земної кулі. І в кожного з них, крім загальних рис, є свої специфічні особливості. Дана дипломна робота ставить перед собою завдання охопити своєю увагою ці особливості.
1. ФОРМА ДЕРЖАВНОГО УСТРОЮ
Форма державного устрою - це національна й адміністративно-територіальна будівля держави, що розкриває характер, взаємин між його складовими частинами, між центральними і місцевими органами державного управління, влади [4].
Державний устрій є одним з компонентів, що характеризують форму держави. Якщо форма держави в цілому виражає спосіб організації державної влади, то державний устрій дає відповідь на питання про внутрішню структуру державної влади, що спирається на політико-територіальні принципи взаємовідносин національних або територіальних суб'єктів держави. Відповідно під державним пристроєм розуміється спосіб організації території держави і проживає на цій території населення.
При багатонаціональному складі населення цей пристрій може бути складним, включає різні юридичні форми співіснування націй в рамках єдиної території (наприклад, федерація і автономія); із можливістю використання і унітарної форми В«пом'якшеноїВ» врахуванням національних особливостей регіонів та деконцентрації певних функцій державної влади від центру до периферії. При мононаціональному складі населення використовується, як правило, просте державний устрій з висуненням на перший план унітарної форми держави як злитого (неподільного) цілого, відмінного повним політичним єдністю з концентрацією найважливіших функцій в руках центральної влади. Таким чином, в залежності від внутрішнього складу держави і характеру взаємин його суб'єктів можуть бути використані різні принципи державного устрою - федералізму або унітаризму, за допомогою яких встановлюються специфічні способи збереження цілісності і стабільності відповідної держави. Зрозуміло, застосування даних принципів залежить не тільки від складу національних суб'єктів держави, але і форм територіальної організації населення і його взаємин з публічної владою. Тому можливості державного устрою можуть бути розкриті на базі будь-якого із зазначених принципів при наявності як національних, так і територіальних суб'єктів держави. Так, відомі багатонаціональні держави, що застосовують унітарну форму державного устрою (Китай, В'єтнам та ін), в той час як ряд федеративних держав будується тільки на основі територіального принципу своєї організації, не враховуючи національний склад населення (ФРН,...
