Введення
Аналіз поняття В«правовий режим земель промисловості, транспорту оборони та іншого призначення В»має принципове значення для з'ясування тих правових важелів, за допомогою яких земельне законодавство регулює широкий спектр земельних відносин. Використання даної правової категорії дозволяє виявити сутність всього земельного права, оскільки саме поняття В«правовий режим земель промисловості, транспорту оборони та іншого призначення В»відображає особливий характер правового регулювання використання та охорони земельних ресурсів
Питання про те, в чому полягає значення даного поняття, яке його зміст, залишається недостатньо з'ясованим. З одного боку, питання про сутності правового режиму земель піддавався дослідженню дуже багатьма фахівцями в області земельного права. З іншого боку, є також досить велика число робіт, спеціально присвячених правовому режиму відповідних категорій або видів земель. Тим не менше в переважній більшості цих робіт суть саме цього поняття спеціально не зачіпалася, хоча зміст досліджень зводилося в кінцевому рахунку до вивчення правового режиму земель.
Регулювання правового режиму земель оборони є комплексним і включає в себе нормативні приписи цілого ряду галузей законодавства. У відкритій вітчизняній юридичній літературі правовий режим земель оборони глибоко не вивчалося.
Відсутність сучасних наукових досліджень, присвячених земель оборони та безпеки, постійне оновлення законодавства про нерухомість, триваюча земельна реформа, потреби практичної діяльності Збройних Сил Республіки Білорусь, військових формувань, організацій і органів, що забезпечують обороноздатність і безпеку країни, загальнодержавна значимість земель оборони та безпеки визначають актуальність представленої роботи.
Як видається, вивчення правового режиму цих земель дозволить виявити прогалини правового регулювання земельних відносин, змістом яких виступають правомочності з приводу земель оборони та безпеки, а також буде сприяти подальшій розробці теоретичних і правових основ земельного права і суміжних галузей, що мають відношення до розглянутої проблематиці.
Мета даної роботи полягає у виявленні основних особливостей правового режиму земель оборони. Досягнення зазначеної мети передбачає вирішення наступних завдання:
- показати порядок управління землями оборони;
- вивчити нормативно-правове регулювання раціонального використання земель оборони.
- розглянути порядок надання та вилучення земель оборони.
1. Порядок управління землями оборони
Правовий режим земель оборони - це система правових норм, визначають цільове призначення, порядок використання і управління, оборотоздатність, суб'єктивні права, юридичні обов'язки і відповідальність учасників земельних правовідносин, правову охорону і моніторинг земель оборони та безпеки [10, c. 19].
У відповідності зі ст. 6 Кодексу Республіки Білорусь про землю від 23 липня 2008 р. № 425-З (далі - Кодекс про землю), землі оборони та безпеки розглядаються в якості самостійного виду земель (субкатегорії) з складу категорії земель промисловості та іншого спеціального призначення.
Дана стаття встановлює, що до земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення належать земельні ділянки, надані для розміщення об'єктів промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, розміщення і постійної дислокації державних митних органів, військових частин, військових навчальних закладів та організацій Збройних Сил Республіки Білорусь, інших військ і військових формувань Республіки Білорусь, інших об'єктів.
Законодавство містить досить розпливчасті ознаки, якими характеризується дана категорія земель. З назви категорії вбачається, що вона призначена для несільськогосподарських цілей. Перелічити всі потреби, для яких надаються вказані землі, неможливо, тому призначення цих земель має деяку невизначеність.
Визначення несільськогосподарських цілей, для яких надаються ці землі, потрібно розуміти обмежувально, так як є і інші категорії земель, які мають несільськогосподарську спрямованість. Дана категорія розглядає несільськогосподарські землі у вузькому значенні, пов'язуючи їх з виконуваними юридичними та фізичними особами завданнями. Можна припустити, що в поняття В«завданняВ» входять статутні цілі діяльності юридичних осіб. У відношенні громадян спеціальні потреби можна пов'язувати з здійсненням їх підприємницької діяльності.
Поняття земель спеціального несільськогосподарського призначення, що вживалося в радянському законодавстві для позначення цієї категорії, більш виразно вказувало на її призначення, пов'язане із здійсненням спеціальних завдань. Закон розкриває зміст спеціальних завдань вказаним переліком. Але при цьому не вказується на критерій, за яким визначаються ці потреби - економічний, соціальний і інші.
Як зазначалося в юридичній літературі, загальне цільове призначення цих земель виражається у створенні умов для розміщення та експлуатації на цих землях різних об'єктів несільськогосподарського призначення [15, c. 68].
Ці землі слугують просторовим базисом для розміщення несільськогосподарських об'єктів, які призначені та використовуються для спеціальних видів діяльності, в даному випадку для розміщення оборонних об'єктів.
Включення земель оборони в категорію земель для несільськогосподарських цілей показує, що не тільки економічні мети діяльності можуть враховуватися при формуванні цієї категорії. Відособлені види діяльності, для здійснення яких виділяються окремі види земель даної категорії, визначаються спеціальним законодавством. Земельне законодавство слід вже сформованій структурі господарської та іншої діяльності.
Із Закону Республіки Білорусь В«Про обороні В»від 3 листопада 1992 видно, що для розміщення та утримання стаціонарних військових об'єктів та об'єктів оборонного сектора економіки виділяються спеціальні землі.
Землями для потреб оборони є землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил Республіки Білорусь, прикордонних, внутрішніх та залізничних військ.
Військові частини вправі надавати у тимчасове користування колгоспам, радгоспам, селянським (фермерським) господарствам землі полігонів, аеродромів, інші ділянки для сінокосіння, випасання худоби та посівів сільськогосподарських культур, для лісогосподарських цілей.
Землі оборони заборонено передавати в користування громадянам, навіть військовослужбовцям.
Як і іншим землекористувачам, військовим частинам надано право використовувати наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові угіддя, водні об'єкти, а також експлуатувати інші корисні властивості землі. Вони вправі зводити житлові, виробничі та інші будівлі і споруди.
Правовий режим земель оборони відрізняє те, що не тільки на суміжних з ними земельних ділянках, але і на самих цих землях можуть бути встановлені особливі (заборонні) зони. Межі внутрішніх заборонених зон встановлюються Міністерством оборони і командуванням військових частин. Обмеження використання цих земель пов'язані із встановленням особливого режиму відвідування зазначених територій, заборони перебування на них як громадян, так і військовослужбовців, що не обслуговують військові та оборонні об'єкти.
Крім прав, на військові частини та інших землекористувачів покладаються обов'язки по догляду за землями, суворо Цільовим їх використанню.
Складовою частиною земель оборони є землі прикордонних військ. Цим військовим формуванням надаються земельні ділянки для розміщення військових містечок і спеціальних об'єктів.
Таким чином, стійким кваліфікаційним ознакою цих земель служать спеціальні завдання, для яких вони призначені. У земельному законодавстві також закріп...
