ПОЗОВ У ГОСПОДАРСЬКОМУ ПРОЦЕСІ
ПЛАН
1. Поняття позову
2. Право на позов. Передумови права на пред'явлення позову. Умови реалізації права на позов
3. Захист відповідача проти позову. Заперечення проти позову
4. Пред'явлення позову. Форма і зміст позовної заяви
5. Забезпечення позову
позов процес господарське судочинство
1. ПОНЯТТЯ ПОЗОВУ
Універсальної формою захисту порушених або оскарженого прав і охоронюваних законом інтересів в господарському судочинстві є позовна форма. Переважна більшість розглянутих і дозволяються судами господарських справ - це справи позовного виробництва.
Позовна виробництво має певні специфічні ознаки, в яких виражається його природа і сутність. Для нього характерно:
1) наявність матеріально-правового вимоги, що випливає з порушеного або оспорюваного права;
2) розгляд і вирішення цього вимоги у встановленому законом процесуальному порядку;
3) наявність спору про право;
4) наявність двох наділених законом рівними процесуальними правами сторін з протилежними матеріально-правовими інтересами, між якими виник спір про право.
Сутність позовного провадження полягає в тому, що судова справа, що виникло в результаті пред'явлення позову, підлягає розгляду та вирішенню судом з обов'язковим дотриманням всіх встановлених процесуальним законодавством правил судочинства. Сукупність цих правил утворює позовну форму захисту права.
Процесуально-правовим засобом порушення позовного провадження є позов. Одночасно позов є також засобом і способом захисту прав у разі їх порушення або оспорювання. Особа, яка вважає себе володарем порушеного або оспорюваного права, звертаючись до суду, В«шукаєВ» в суду захисту свого права і просить суд розглянути виниклий спір у встановленому законодавством порядку. За вказаними причин звернення зацікавленої особи до суду отримало назву позову. Процесуальною формою позову є позовну заяву, в якому формулюється сутність вимог особи, що звертається до суду, їх фактичне і правове обгрунтування. Позов є одночасно і зверненням позивача до відповідача про виконанні останнім своїх матеріально-правових обов'язків та обігом позивача до суду про захист порушеного або оскарженого права, прийнявши відповідне відповідного рішення.
Позов в господарському процесі - це спірне правова вимога однієї особи до іншої, що випливає з матеріально-правового відношення, засноване на юридичних фактах і пред'явлене до господарського суду для розгляду і вирішення в певному процесуальному порядку.
Звідси розрізняють дві сторони позову:
Вѕ процесуально-правову, тобто звернення до господарського суду з проханням розглянути виниклий спір по суті та про захист права чи законного інтересу;
Вѕ матеріально-правову, тобто матеріально-правова вимога позивача до відповідача, викладене в позовній заяві.
Як і в будь-якому складному явищі, у позові прийнято виділяти його складові частини - елементи позову. Елементи позову визначають його внутрішні специфічні ознаки, містять інформацію про право, який потребує, на думку позивача, в судовому захисті, про фактичних обставин, на яких грунтується пред'явлену вимогу.
Безперечним є виділення двох елементів - предмета позову і підстави позову. Виділення елементів позовів має не тільки теоретичне, але і велике практичне значення.
перше, елементи позову індивідуалізують позов, дозволяють його відмежувати від інших, схожих позовів, або встановити їх тотожність. Тотожними називаються позови між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих же підстав. Тотожний позов не може бути розглянутий судом двічі, за винятком випадків, коли спірне матеріальне правовідносини носить триваючий характер.
друге, виділення елементів позову необхідно для здійснення судом контролю за реалізацією позивачем свого процесуального права на зміну позову. В силу ст. 43 ГПК позивач вправі змінити або предмет, або підставу позову. Одночасне зміна предмета і підстави позову не допускається, так як в цьому випадку один позов замінюється іншим.
третє, підставу позову визначає предмет доказування у справі, встановлюючи межі обов'язки позивача по доведенню фактів, на які він посилається в обгрунтування своїх вимог.
четверте, предмет і підставу позову визначають межі судового розгляду, кордону судової діяльності. Суд розглядає справу лише в межах заявленого позовної вимоги. Проводити за власною ініціативою судове розгляд і виносити рішення відносно незаявленого вимоги суд вправі лише у випадках, передбачених ГПК та іншими актами законодавства.
Предметом позову слід вважати конкретну матеріально-правова вимога позивача до відповідачу про вчинення певних дій, утримування від їх вчинення; визнання наявності чи відсутності правовідносин, зміни або припинення його. Предмет позову повинен бути чітко визначений в позовній заяві. У ньому висловлюється юридичний інтерес особи, що звертається до суду.
Матеріально-правове вимога позивача до відповідача повинно грунтуватися на фактичних обставинах у справі. Закон говорить, що в позовній заяві мають бути зазначені обставини, на яких грунтуються позовні вимоги. Підстави позову - це обставини (юридичні факти), на які позивач посилається в підтвердження позовних вимог до відповідача. Ці обставини і є ті юридичні факти, з наявністю або відсутністю яких закон пов'язує виникнення, зміну або припинення правовідносин.
В теорії виділяють також і правова підстава позову - норму матеріального права, на якої базується вимога позивача. Правове та фактичне підстави позову тісно взаємопов'язані. Факти реальної дійсності можуть мати юридичне значення тільки в тих випадках, коли норми матеріального права пов'язують з ними виникнення, зміна або припинення прав і обов'язків. З іншого боку, підставу позову, в кінцевому підсумку, визначається підлягає застосуванню у справі нормою матеріального права.
В Залежно від характеру спірного матеріально-правового вимоги, яке пред'являється до відповідача, позови ділять на наступні види:
1) позови про присудження;
2) позови про визнання.
Позови про присудження зустрічаються найбільш часто при розгляді спорів у господарському суді. Це позови про відшкодування збитків; позови, пов'язані з неналежним виконанням договірних зобов'язань; позови про витребування майна з незаконного володіння; позови про повернення з бюджету грошових коштів, списаних органами, здійснюють контрольно-наглядові функції в безспірному порядку, та ін
Позови про визнання - це спірне вимога позивача до відповідача про визнання наявності чи відсутності спірного права. До таких позовах відносяться позови про визнання права власності; позови про визнання не підлягає виконанню виконавчого документа, за яким стягнення провадиться у безспірному порядку; позови про визнання договору недійсним та ін
2. ПРАВО НА ПОЗОВ. ПЕРЕДУМОВИ права на пред'явлення позову. УМОВИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА НА ПОЗОВ
Очевидно, що поняття права на позов нерозривно пов'язане з поняттям позову як засобу захисту порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Право на позов поєднує в собі право на позов у ​​процесуальному сенсі (право на пред'явлення позову) і право на позов у ​​матеріальному сенсі (право на задоволення позову).
Право на пред'явлення позову і право на задоволення позову носить самостійний характер. Особі може належати право на задоволення позову за відсутності у нього права на пред'явлення позову (наприклад, у випадках, коли справа неподведомственно суду). І, навпаки, наявність у особи права на пред'явлення позову не завжди означає наявність у нього права на задоволення позову, так як суд може встановити, що вимоги не г...
