ЗМІСТ
1. ПРИНЦИПИ ПРАВА: ЗАГАЛЬНИЙ ОГЛЯД
1.1 Поняття і сутність принципів права
1.2 Роль принципів права
2. КЛАСИФІКАЦІЯ ПРИНЦИПІВ ПРАВА
2.1 Типи і характер принципів права
2.2 Види принципів права
3. ПРИНЦИПИ ПРАВА В СИСТЕМІ ДЖЕРЕЛ ПРАВА
ВИСНОВОК
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Незважаючи на значна кількість публікацій, присвячених принципам права, відомо, що більшість з них відноситься до радянського періоду розвитку вітчизняної юриспруденції. Це не могло не накласти свій відбиток на характер досліджень, які перебували під впливом марксистсько-ленінської ідеології. Соціалістичне право зійшло з історичної сцени, а разом з ним і його принципи. Розпочаті в 90-і роки XX століття істотні зміни в економічної і політичної, духовної та правової системах обумовили появу нових для Росії за змістом принципів правового регулювання приватної і суспільної сфер життєдіяльності. Проведені в російському суспільстві масштабні демократичні перетворення, зміна орієнтирів суспільного розвитку, пріоритетів правової політики держави, кардинальне оновлення законодавства - все це змушує інакше поглянути на проблему принципів права, зокрема, виробити нові підходи до визначення поняття принципів права, їх класифікації, системі, змістом окремих принципів.
В останні роки спостерігається активізація наукового інтересу до зазначеної проблеми. Робляться спроби по-новому, свіжим поглядом поглянути на відомі правові початку, досліджуються окремі групи принципів права: принципи правового регулювання ринкових відносин, принципи юридичного процесу, морально-етичні та соціально-політичні принципи права, міжгалузеві принципи права. Однак доводиться констатувати, що в цілому принципам права в сучасних російських умовах не приділяється та увага, якої вони заслуговують. Про це, в зокрема, свідчить та обставина, що в багатьох підручниках і навчальних посібниках з теорії держави і права щодо правових принципах згадується лише побіжно, мимохідь, при висвітленні інших питань, наприклад, про джерела права, про класифікацію правових норм, про аналогію в праві і т.д., а самостійна глава або хоча б параграф про принципи права відсутні. Складається враження, що проблема основоположних правових почав не відноситься до числа значущих. Показовим є і той факт, що при аналізі ряду аспектів зазначеної проблеми вчені істотно розходяться в поглядах. Так, дискусійний характер носять питання про природу і найбільш загальних ознаках принципів права, необхідності їх законодавчого закріплення, класифікації принципів права, їх системі, співвідношенні з іншими правовими явищами, ролі в правовій системі суспільства та ін Неоднозначність тлумачення тієї чи іншої проблеми свідчить про її актуальність і наукову перспективність.
Мета роботи - досліджувати класифікацію принципів права.
Завдання роботи - дати характеристику принципів права; розглянути види і зміст принципів права; визначити їх значення.
1. ПРИНЦИПИ ПРАВА: ЗАГАЛЬНИЙ ОГЛЯД
1.1 Поняття і сутність принципів права
У вітчизняній юридичній науці немає однакового розуміння принципів права. Практично всі вчені, які зверталися до дослідження правових принципів, в цілому єдині в думці, що В«принципи права - це вихідні, визначальні ідеї, положення, установки, які складають моральну й організаційну основу виникнення, розвитку і функціонування права В». Однак вони по-різному конкретизують і розвивають це поняття.
Так, В.Н. Храпанюк визначає принципи права як основні вихідні положення, юридично закріплюють об'єктивні закономірності суспільного життя. Вони акумулюють у собі найбільш характерні риси права, визначають його юридичну природу.
Е.А. Лукашева вважає, що В«принцип права - це ті об'єктивно обумовлені початку, відповідно до якими воно розвивається, які лежать в основі системи законодавства. Це норми найбільш загального змісту, які фіксують найважливіші напрями і способи правового регулювання соціальної діяльності людей В».
А.М. Колодій визначив принципи права В«як вихідні ідеї існування права, які виражають найбільш важливі закономірності певного типу держави і права В». По суті, таке теоретичне осмислення місця і ролі принципів права зводиться до визнання за ними властивості робочого механізму, за допомогою якого визначаються межі можливого і належного поведінки учасників правових відносин, тобто визнання принципів права джерелами правових норм.
Р.А. Ромашов і Є.Г. Шукшина під принципами права розуміють основні вихідні начала, положення, ідеї, виражають сутність права як специфічного соціального регулятора, визначають головне, основне в праві, тенденції його розвитку, то, на що воно має бути орієнтоване, устремлено. Таким чином, принципи права виражають закономірності права, його природу і соціальне призначення, являють собою найбільш загальні правила поведінки, які або прямо сформульовані в законі, або виводяться з його змісту.
П.Є. Недбайло вважає, що принципи права, з одного боку, відображають його об'єктивні властивості, обумовлені закономірностями розвитку даного суспільства, усією гамою історично властивих йому інтересів, потреб, протиріч і компромісів різних класів, груп і верств населення. З іншого боку, в принципах права втілюється його суб'єктивне сприйняття членами суспільства: їх моральні та правові погляди, почуття, вимоги, висловлені в різних навчаннях, теоріях, напрямках праворозуміння. Це обумовлює те, що принципи права мають розглядатися з урахуванням як єдності, так і особливостей обох зазначених сторін, з позицій сформованого в юридичній та філософській науках загального уявлення про об'єктивне і суб'єктивному праві.
В.Н. Карташов під принципами права розуміє вихідні нормативні керівні начала (імперативні вимоги), що визначають загальну спрямованість правового регулювання суспільних відносин. Як вважає автор, різноманітні юридичні ідеї і ідеали тільки тоді стають принципами права, коли вони безпосередньо (Легально) виражені в нормативних правових актах чи інших формах права.
Таким чином, принципи права завжди виступають у вигляді загальнообов'язкових вимог та є найважливішими елементами системи права.
С.С. Алексєєв під принципами права розуміє виражені у праві вихідні нормативно-керівні початку, що характеризують його створення, його основи, закріплені в ньому закономірності суспільного життя.
Такі підходи до розуміння принципів права є спрощеними та не відображають їх справжньої природи.
Р.Л. Іванов пропонує розглядати принципи права комплексно, виділяючи генетичний (виходячи із соціально-юридичної природи принципів права), гносеологічний (в контексті розуміння принципів як особливих юридичних понять, адекватно виражають сутність права відповідно з досягнутим рівнем її пізнання), онтологічний (розгляд принципів права як ідей, закріплених у формальних джерелах, а також хоча і не мають такого закріплення, але отримали загальне визнання в стійкій юридичній практиці, в правовідносинах) і функціональний (принципи права виступають, з одного боку, вихідними початками правового регулювання, що забезпечують узгодженість і ефективність системи юридичних норм, а з іншого - безпосередніми регуляторами поведінки учасників суспільних відносин в випадку пробільними і суперечливості регулювання) аспекти розуміння даного правового явища.
На підставі викладеного можна запропонувати наступне загальне визначення: принципи права - це закріплені в різних його джерелах або виражені в стійкій юридичній практиці загальновизнані основоположні ідеї, які адекватно відображають рівень пізнання загальносоціальних і специфічних закономірностей права і служать для створення внутрішньо узгодженої та ефективної системи юридичних норм, а також для безпосереднього регулювання суспільних відносин при її пробельности і суперечливості.
Такий під...
