МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
АКАДЕМІЇ ПРАЦІ І СОЦІАЛЬНИХ ВІДНОСИН
ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ І ПРАВА
Кафедра В«Цивільного права, теорії права і спеціальних юридичних дисциплінВ»
Курсова робота
З дисципліни Кримінальне право
На тему
Неосудність і обмежена осудність. Поняття, розмежування і практичне значення
Виконав: Студент групи 1ЮД2
Галашкіна А.А
Перевірив: Старший викладач
Камалетдінова Н. В.
р. Севастополь
2010
ЗМІСТ
осудність кримінальне право психічний розлад
Введення
1. Обмежена осудність
1.1 Поняття осудності у кримінальному праві
1.2 Поняття обмеженої осудності в кримінальному праві
2. Неосудність
2.1 Поняття неосудності та її сутність
2.2 Критерії неосудності
3. Розмежування та практичне значення неосудності й обмеженої осудності
3.1 Розмежування неосудності та обмеженої осудності
3.2 Практичне значення неосудності і обмеженої осудності
3.3 Кримінальна відповідальності осіб з психічними розладами, що не виключають осудність
Висновок
Список літератури
ВСТУП
Справедливіше помилувати десять винних, ніж стратити одного невинного.
Плевако Ф.Н.
Норми кримінального права діють на всіх громадян, які потрапили в поле їх дії. Вони поширюються на кожне фізична осудна особа, яка досягла віку кримінальної відповідальності.
Так само кримінальний закон діє за принципом індивідуалізації покарання, тобто покарання, що застосовується до особі, повинно відповідати ступеню і характеру суспільної небезпеки злочину, особи винного та обставин, при яких було скоєно даний злочин.
На жаль, у наші дні збільшується кількість осіб з психічними розладами, які здійснюють протиправні дії.
Про те, що наше кримінальне законодавство засноване на принципі гуманізму, свідчить існування в кримінальному законі правової норми про неосудність, а з 1997 року - і норми про обмеженої осудності.
Такі категорії в кримінальному праві як осудність, обмежену осудність і неосудність тісно взаємопов'язані з психологією і судовою психіатрією. При вирішенні проблем, пов'язаних з визначенням осудності і неосудності не обійтися без участі фахівця.
У кримінальному праві в основі поняття В«осудністьВ» знаходиться певний нормами кримінального закону рівень волі особистості злочинця, тобто вільно прийняте рішення особи вчинити злочин. Свобода волі особи під час вчинення суспільно небезпечного діяння, яке передбачено кримінальним кодексом РФ показує здатність цієї особи бути винним, тобто бути осудним.
Тема курсової роботи актуальна в наш час, адже без аналізу понять осудності та неосудності НЕ буде повною мірою здійснюватися принцип гуманізму та індивідуалізації покарання.
Завдання, які були поставлені при написанні даної роботи:
1. Вивчити загальні характеристики та особливості проблематики осудності і неосудності у кримінальному праві РФ.
2. Проаналізувати вивчений матеріал, розглянути дану проблематику з декількох позицій.
Метою даної роботи буде являтися систематизація знань з даної теми.
1. Обмежена осудність
1.1 Поняття осудності у кримінальному праві
Професори Л.В. Іногамова-Хегай, А.І. Рарога і А.І. Чучаева пишуть [1], що осудність є одним з обов'язкових ознак суб'єкта злочину. Незважаючи на відсутність у КК такого поняття, слід зазначити, що питання про його законодавчому визначенні російськими вченими вирішується неоднозначно. Одні вчені вважають за доцільне закріплення в кримінальному законі норми про осудність. Інші вважають, що поняття В«осудністьВ» не потребує законодавчого закріпленні, так як суб'єкт кримінальної відповідальності передбачається осудним, поки не буде доведено протилежне. Тому, на їхню думку, достатньо того, що в законі визначено поняття В«неосудністьВ». Остання точка зору є більш обгрунтованою.
Осудність - це здатність особи регулювати свою поведінку в момент скоєння злочину. Для того щоб визнати особу, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, осудним, необхідно встановити, що воно володіє необхідними психічними властивостями особистості, а саме: в стані усвідомлювати фактичний характер і суспільну небезпеку своїх дій (бездіяльності) і керувати ними. Усвідомлення фактичного характеру злочину означає розуміння особою зв'язку між чиненим їм діянням і наслідками (усвідомлює, що позбавляє людини життя). Усвідомлення суспільної небезпеки означає, що особа розуміє соціальний зміст свого діяння, розуміє небезпеку його для суспільства. Можливість керувати своїми діями припускає, що діяння особи повністю контролюється його волею. У вольовому процесі прийнято розрізняти декілька етапів: 1) спонукання, усвідомлення мети і прагнення досягти її; 2) усвідомлення ряду можливостей досягнення мети; 3) боротьба мотивів; 4) прийняття одного з можливих рішень; 5) здійснення прийнятого рішення.
Можливість усвідомлювати протиправну поведінку, а також керувати нею придбавається особою за досягненні певного віку. Законодавець, встановлюючи той чи інший вік кримінальної відповідальності, приймає в розрахунок здатність усвідомлення не тільки самого факту порушення норми, а й соціальної цінності дотримання відповідних заборон.
Таким чином, усвідомлення фактичного характеру і суспільної небезпеки діяння, а також можливість керувати ним залежать від: 1) певного рівня інтелектуального розвитку; 2) соціальної зрілості; 3) досягнення зазначеного в КК віку.
Як відомо, осудними можуть бути визнані не тільки психічно здорові люди, але й особи, які володіють певними відхиленнями в психіці, за наявності яких особа має хоча б часткову можливість усвідомлювати суспільну небезпеку і фактичний характер своєї дії (бездіяльності) і керувати ним.
Отже, осудність - Це одна з ознак суб'єкта злочину, яке означає, що особа в момент вчинення суспільно небезпечного діяння був здатний усвідомлювати фактичну сторону і суспільну небезпеку свого діяння (дії або бездіяльності) і керувати ним.
У науковій та навчальній літературі висловлювалася думка про те, що В«осудність є передумова вини і відповідальності В», а деякі вчені взагалі ставили знак рівності між винністю і осудністю.
Осудність пов'язана з виною тільки через склад злочину. Обидва цих ознаки забезпечують дію принципу суб'єктивного зобов'язання. Не можна заперечувати і той факт, що вина й осудність необхідні для притягнення особи до кримінальної відповідальності. Кримінальна відповідальність настає тільки у випадку, якщо особа осудно і винне. Осудність може бути ототожнена з виною тільки в тому випадку, якщо останню розуміти у всьому різноманітті її форм і видів. Але оскільки в ст. 24 КК міститься законодавче визначення вини, то вина є умисел або необережність, значить, осудність - самостійна категорія кримінального права, що має тільки їй притаманні ознаки.
1.2 Поняття обмеженою осудності в кримінальному праві
Так само Л.В. Іногамова-Хегай, А.І. Рарога і А.І. Чучаева пишуть [2], що Відповідно до ч. 1 ст. 22 КК осудна особа, яка під час вчинення злочину в силу психічного розладу не могла повною мірою усвідомлювати фактичний характер і суспільну небезпеку своїх дій (бездіяльності) або керувати ними, підлягає кримінальній відповідальності. У зазначеній нормі йдеться про так звану обмеженої (зменшеної) осудності.
Психічні відхилення впливають на поведінку особи. В одному випадку вони повністю позбавляють особу можливості усвідомлювати значення свого діяння або керувати ними, і тоді воно визнається неосудним, а в іншому - ця можливість звужується.
Обмежена осудність встановлюється на підставі юридичного, медичного і тимчасового критеріїв.
<...
