План
Введення
Глава 1. Поняття вини в цивільному праві
1.1 Вина як умова підстави цивільно-правової відповідальності
1.2 Форми і ступінь провини, їх вплив на цивільно-правову відповідальність
Глава 2. Випадок і непереборна сила в цивільному праві
2.1 Непереборна сила і її розвиток в цивільному праві Росії
2.2 Сутність непереборної сили по російському праву
2.3 Випадкове заподіяння шкоди
Висновок
Бібліографічний список
Введення
В сучасних умовах, що характеризуються демократизацією всіх сфер суспільного життя Росії, розвитком ринкової економіки, превалюванням товарно-грошових відносин над всіма іншими суспільними відносинами, значно зросла роль цивільно-правової відповідальності.
У цивільному законодавстві переважна частина правових норм розрахована на нормальне суспільно-економічний розвиток. Але певна сукупність правових правил призначена для випадків відхилення від закономірного тенденції суспільного розвитку. Таким чином, одні правові норми зумовлені нормальним розвитком відносин, а інші - випадками їх порушень. У справжній діловий практиці важливо, щоб зобов'язання сторін виконувалися належним чином [1].
У п. 1 ст. 401 ГК сформульовано правило, згідно з яким цивільно-правова відповідальність настає при наявності вини, за винятком випадків, коли законом або договором передбачено інше. У цьому суб'єктивному умови відповідальності знаходить своє вираження психічне ставлення особи до здійсненого їм протиправному поведінці і наступившим в Внаслідок цього наслідків [2]. Поняття вини є одним з найбільш спірних в науці цивільного права.
В даний час існує значна кількість дослідницьких робіт, присвячених правовій відповідальності, а так само обставинам її виключає. Однак, незважаючи на досягнення в розробці її теоретичних аспектів, багато питань, в тому числі про зміст поняття провини, продовжують залишатися дискусійними.
Наприклад, питання про те, який зміст вкладається в слова В«непереборна силаВ», дискутується в доктрині й судовій практиці, і в Нині до цих пір не вирішено, незважаючи на те, що категорії В«непереборної сили В»присвячено чимало монографій і досліджень (наприклад, Е.А. Павлодскій, Е.С. Каплунова, О.В. Захаровою та ін.)
Саме тому тема курсової роботи В«Вина, випадок і непереборна сила в цивільному правіВ» представляється актуальною і має велике практичне значення.
Глава 25 Цивільного кодексу Російської Федерації називається «³дповідальність за порушення зобов'язань В». П.В. Крашенинников відзначає, що В«... незважаючи на стабільність норм глави 25 ЦК, не всі проблеми застосування містяться в ній норм однозначно вирішуються в правозастосовчій практиці ... В»[3].
В перспективі вдосконалення законодавства про відповідальність за порушення зобов'язань в рамках Концепції розвитку цивільного законодавства Російської Федерації (схвалена рішенням Ради при Президентові РФ з кодифікації і вдосконалення цивільного законодавства від 7 жовтня 2009 р.) [4] намічено визначення норм, спрямованих на встановлення розміру збитків, підлягають відшкодуванню, відшкодування збитків при припиненні договору, співвідношення неустойки і відсотків за користування чужими коштами внаслідок їхнього неправомірного утримання, відхилення від їхнього повернення, іншої прострочення в їхній сплаті або неосновательного отримання чи заощадження за рахунок іншої особи (ст. 395 ЦК), підстав допустимості нарахування відсотків на відсотки (складні відсотки) за зобов'язаннями, уточнення підстав застосування субсидіарної відповідальності і т.д.
Метою роботи є вивчення законодавства і поглядів вчених на інститути провини, випадку та непереборної сили в цивільному праві Російської Федерації.
Зазначена вище мета зумовила постановку наступних завдань:
- дати поняття відповідальності за порушення зобов'язань;
- розглянути особливості інституту вини, як підстави настання цивільно-правової відповідальності;
- з'ясувати підстави звільнення від відповідальності.
Загальнотеоретичні питання дослідження цивільно-правової відповідальності представлені в роботах відомих учених, у тому числі: М.І. Брагінського, С.М. Братуся, В.В. Витрянский, К.Н. Гусєва, О.С. Іоффе, А.М. Курінного, Е.А. Суханова та інших.
Структурно курсова робота представлена ​​введенням, двома головами, висновком, а так само списком бібліографії.
Глава 1. Поняття вини в цивільному праві
1.1 Вина як умова підстави цивільно-правової відповідальності
Відповідальність у цивільному праві - це несприятливі для боржника майнові наслідки недотримання ним зобов'язань, додаткова його обов'язок. Вимога про реальному виконанні зобов'язання відповідальністю не є, бо в цьому випадку боржник виконуватиме те, до чого він вже був зобов'язаний [5].
Відповідальність в цивільному праві носить майновий характер, і її основною формою є покладання на несправного боржника обов'язку відшкодувати заподіяні іншій стороні майнові втрати - збитки.
Обставини, при яких настає цивільно-правова відповідальність, називаються її підставами. Такою підставою, перш за все є вчинення правопорушення, передбаченого законом або договором, наприклад невиконання або неналежне виконання особою виникли для нього з договору обов'язків або спричинення якій особі майнової шкоди. У цивільному праві відповідальність в деяких випадках може наступати і при відсутності правопорушення з боку особи, на яке вона покладається, зокрема, за дії третіх осіб (така, наприклад, у відповідності зі ст. 363 ГК відповідальність поручителя за порушення зобов'язаним особою забезпеченого порукою договору). Тому в якості підстав цивільно-правової відповідальності слід розглядати не тільки правопорушення, а й інші обставини, прямо передбачені законом або договором [6].
Залучення до цивільно-правової відповідальності можливе лише за наявності певних умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення.
Згідно з п. 1 ст. 401 ЦК особа, яка не виконала зобов'язання або виконала його неналежним чином, несе відповідальність за наявності вини, крім випадків, коли законом або договором передбачено інші підстави відповідальності. Повний (загальний) склад цивільного правопорушення включає в себе наступні умови (елементи): 1) протиправність поведінки, 2) наявність шкоди, 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою і виникли шкодою, 4) вина заподіювача шкоди.
Вина (culpa, schuld, culpabilite) - це одна з найбільш використовуваних юридичних категорій. Через такі юридичні поняття, як вина, правопорушення, протиправність, розкривається основоположний інститут права - інститут юридичної відповідальності. Серед цих категорій вина займає особливе місце.
Інститут провини у вітчизняному праві своє найбільший розвиток знайшов в науці кримінального права. У відповідності з переважаючою нині концепцією психологічної провини: В«вина - це психічне ставлення особи до здійсненого їм суспільно небезпечного діяння, передбаченого кримінальним законом, і до його суспільно небезпечних наслідків В»[7].
Аналізуючи наведену дефініцію, можна зробити висновок, що вина в праві - це штучна юридична категорія, що має власне значення, відмінне від провини в психології, філософії та інших сферах людських знань, протягом століть вивчають проблеми провини.
Визначення поняття В«винаВ» у нормах цивільного права не закріплено.
Відзначаючи відміну провини в цивільному праві від провини в галузях публічного права, Е.А. Суханов пише: В«... вина в цивільному праві за загальним правилом розглядається не як суб'єктивне, психічне ставлення особи до своєї поведінки, а як неприйняття їм об'єктивно можливих заходів щодо усунення або недопущення негативних результатів своїх дій, диктуються обставинами конкретної с...
