ПОНЯТТЯ І ВИДИ мирних способів вирішення суперечок В МІЖНАРОДНОМУ ПРАВІ
ЗМІСТ
1. Поняття і види мирних засобів вирішення суперечок у міжнародному праві
1.1 Поняття і класифікація міжнародних суперечок
1.2 Поняття і види мирних засобів вирішення міжнародних суперечок
Список використаних джерел
1. Поняття та види мирних засобів вирішення суперечок у міжнародному праві
мирний дозвіл міжнародний спір
1.1 Поняття і класифікація міжнародних суперечок
Підтримання міжнародного миру та безпеки є найважливішим завданням сучасного міжнародного права, що виражається в одному з основоположних принципів міжнародного права - принципі мирного вирішення міжнародних спорів. Особлива значимість принципу мирного вирішення спорів для міжнародного співтовариства підтверджується тим, що він закріплений у Статуті ООН і у всіх міжнародних актах, викладають принципи міжнародного права. Йому також спеціально присвячений цілий ряд декларацій, прийнятих у формі резолюцій ГА ООН, серед яких необхідно виділити Манільську декларацію про мирне вирішення міжнародних суперечок 1982 р., Декларацію про запобігання та вирішенні спорів, які можуть загрожувати міжнародному миру і безпеці, і роль ООН в цій області, а також Декларацію про мирне вирішення міжнародних спорів 1997 Важливість даного принципу для зміцнення міжнародного миру і безпеки була знову підкреслена в 2000 р. в Декларації тисячоліття ООН.
У загальному вигляді принцип мирного вирішення міжнародних спорів сформульовано в ч. 3 ст. 2 Статуту ООН, яка говорить: В«Всі Члени Організації Об'єднаних Націй дозволяють свої міжнародні спори мирними засобами таким чином, щоб не піддавати загрозі міжнародний мир і безпеку і справедливість В».
Однак документи, закріплюють принцип мирного вирішення міжнародних спорів, не дають чіткого визначення поняття В«міжнародний спірВ». У цьому зв'язку в судовій практиці і доктрині міжнародного права були вироблені різні визначення даного поняття.
Постійна палата міжнародного правосуддя в Справі Мавромматіса визначила міжнародний спір як В«Розбіжність з питання права або факту, конфлікт правових поглядів та інтересів між двома суб'єктами В». Однак за допомогою даного визначення вже не можна описати все різноманіття міжнародних спорів, що виникають у сучасному світі. У цьому зв'язку пропонується наступне визначення міжнародного спору, засноване на аналізі практики Міжнародного Суду ООН та доктрини міжнародного права.
Міжнародний спір - це конкретне розбіжність у думках суб'єктів міжнародного права, що стосується фактів, права чи політики, за наявності якого вимога або заява однієї сторони зустрічаються з відмовою, зустрічним позовом або спростовуються іншими сторонами.
Виходячи з даного визначення, в якості основних характеристик міжнародного спору можна виділити наступні:
1) розбіжність повинна бути конкретним, тобто воно повинно мати цілком певний зміст;
2) розбіжність повинна виражатися у зустрічних претензіях або суперечать один одному заявах сторін спору, тобто одна сторона повинна відкрито заявити про свої вимоги до іншій стороні, а інша сторона, в свою чергу, повинна відповісти відмовою або висунути зустрічні вимоги. Подібні претензії можуть міститися в офіційних заявах, дипломатичних нотах, виражатися в будь-яких діях сторін або іншим способом.
Таким чином, міжнародний спір - це щось більше, ніж взаємна неприязнь і ворожість між суб'єктами міжнародного права. Наприклад, по політичним, економічним чи інших причин дві держави можуть відчувати по відношенню один до одного взаємне почуття антагонізму, яке, не будучи пов'язаним з конкретними розбіжностями, не буде представляти собою міжнародний спір. І навпаки, знаходяться в дружніх відносинах держави можуть, тим не менш, мати конкретне розбіжність, яка може бути кваліфікована як суперечка. В той же час не може розглядатися в якості міжнародного спору ситуація, в якої одна держава постраждало від дій іншої держави, до тих пір, поки постраждалим не будуть сформульовані претензії, які потім будуть відкинуті винуватцем шкоди.
Визначити поняття В«Міжнародний спірВ» необхідно з кількох причин. Перша з них полягає в тому, що воно допомагає відрізняти розбіжності між суб'єктами міжнародного права, які вже досягли рівня відкритої конфронтації і які в більшості випадків загрожують нормальним відносинам між сторонами або навіть міжнародної безпеки, від інших претензій чи розбіжностей. По-друге, саме наявність спору вказує на те, що розбіжність між сторонами є досить конкретним, щоб доречним стало використання певних мирних засобів для його врегулювання.
При цьому міжнародний спір необхідно відрізняти від т.зв. В«Міжнародної ситуаціїВ», що представляє собою розбіжність, що може призвести до міжнародних тертя або викликати спір, але не супроводжується явними взаємними претензіями залучених у ситуацію суб'єктів. Різниця між суперечкою та ситуацією має цілком певне правове значення. При розгляді міжнародного спору в СБ ООН бере участь у суперечці член Ради зобов'язаний утримуватися від голосування, а при розгляді ситуації не зобов'язаний. Крім того, тільки міжнародний спір, але не ситуація, може стати предметом розгляду в міжнародних судових інстанціях.
Наявність між різними державами численних і різноманітних міжнародних суперечок, які в абсолютній більшості випадків вирішуються мирними засобами, є характерною рисою сформованої системи міжнародних відносин. В цілях упорядкування даного різноманіття суперечок і вибору найбільш підходящого засобу мирного врегулювання їх окремих видів доцільно проведення класифікації міжнародних суперечок з наступних підстав.
1. Предмет суперечки.
Суперечки можна класифікувати по областях міжнародного права. Так, виділяють територіальні суперечки, юрисдикційні спори, спори про дипломатичну захист, суперечки у галузі морського права і т.д. В той же час в рамках окремих областей можна продовжити класифікацію, виділяючи з конкретного предмета, наприклад спори про розмежування континентального шельфу в якості одного з видів спорів з морському праву, спори про оподаткування дипломатичних агентів як вид суперечок в області дипломатичного права.
2. Природа спору.
По даній підставі розрізняють:
а) спори про факти (про вже події, що відбулися);
б) спори про право (про застосуванні норм або принципів міжнародного права до конкретної ситуації, а також про справедливість існуючих правових норм та доцільності їх зміни);
в) процедурні суперечки (Яким чином і з використанням яких процедур повинні дозволятися суперечки про фактах або праві).
3. Природа відносин між сторонами спору.
Часто буває складно визначити, чи існує суперечка між сторонами, які мають тривалі відносини, або між сторонами, які тільки час від часу взаємодіють один з одним. У той же час характерно, що кошти мирного дозволу спорів, що обираються суб'єктами, що мають тривалий позитивний досвід відносин, відрізняються від засобів, що обираються суб'єктами, співпрацювали рідко або нерегулярно. Наприклад, держави, що мають взаємовигідні та постійні відносини протягом тривалого часу, як правило, дозволяють свої суперечки допомогою переговорів і консультацій, не вдаючись до послуг міжнародних судів або арбітражу.
4. Ступінь важливості спору для сторін.
Очевидно, що є величезна різниця, коли одна зі сторін вважає вирішення суперечки на свою користь життєво важливим для своїх національних інтересів, або ж вона згодна поступитися і піти на компроміс.
5. Вплив спору на інтереси інших суб'єктів міжнародного права або на міжнародне співтовариство в цілому.
Те, що суперечка може зачіпати інтереси інших держав або міжнародних організ...
