Поняття і значення трудового права
трудове право
Однією з найважливіших областей у чинній в наш час правовій системі України - це трудове право.
Громадська життя різноманітна і має різні форми проявів, однією з яких є трудова діяльність громадян. Остання виступає способом прояву матеріальних потреб, які забезпечують життєдіяльність, а значить, існування людини. Задоволення матеріальних потреб забезпечується в процесі їх виробництва, які виникають разом з існуванням людини і досягають розвитку від найпростіших інструментів праці до найсучасніших конструкцій і технологій.
Будь виробництво не можливе без використання праці людини. Матеріальні цінності і блага, які з'являються в процесі виробництва, - це результат праці людей, результат їх цілеспрямованого впливу шляхом своїх дій, рухів, прийомів впливу на окремі предмети навколишнього світу з метою появи інших предметів чи отримання результатів, з іншого боку - це результат взаємодії, взаємин і взаємовигідних відносин між людьми в процесі застосування праці з тією ж метою. Право, як сукупність норм і правил поведінки регулює відповідні сфери суспільних відносин, і будь-які з них набувають форму правових, якщо вони врегульовані нормами права. Що до трудових відносин, то таку функцію виконує трудове право. Як галузь права - трудове право зародилось при капіталістичній формації, перехід до якої, обумовлене розвитком суспільних відносин, закликав до ліквідації кріпацтва, поділ колишніх мас людей від способів виробництва і тим самим, вирішивши питання власності на користь своєї, значно меншої частини суспільства, змусивши інших для забезпечення своєї життєдіяльності пропонувати на ринку єдине, що у них було, - свою здатність до роботи; створивши поява найманої робочої сили.
Саме в такої ситуації, за умовами зосередження власності на способи виробництва в одних руках і отже використання найманої праці безправних працівників, під тиском їх вже організованих на цей момент виступів за полегшення свого економічного стану, держава втрутилося, і взяла на себе функцію регулювання суспільних трудових відносин, метою якого було знизити напруження класової боротьби.
Таке регулювання проявилося прийняттям законодавчих актів, місцем яких були різні соціальні гарантії для трудящих, і проводилось у рамках цивільного права. Перші нормативні акти з питань праці регулювання тривалості часу роботи та відпочинку, оплату та охорону праці, соціальне забезпечення працівників.
З часом регулювання трудових відносин, одержавши зміни і удосконалення, перейшло в самостійну правову сферу, суть якої найбільш точно відображає термін В«трудове правоВ», тому що охоплює широке коло питань, пов'язаних з реалізацією його здатності до праці і наслідків, породженими цим фактом.
Головним серед них питання, яке стосується трудових відносин, які виникають безпосередньо в процесі застосування роботи - у сфері виробництва матеріальних і духовних благ, в сфері обслуговування.
Слід відзначити, що трудові відносини, як об'єкт регулювання трудового права, базуючись на найманій силі, є частиною виробничих відносин, які виникають згодом приєднання працівників до складу трудового колективу підприємства чи організації шляхом складання трудового договору з його власником або уповноваженою ним особою. У результаті працівник, влаштувавшись на роботу, бере на себе відповідальність виконувати свої трудові функції в умовах притримування правил внутрішнього розпорядку, які діють на цьому підприємстві.
Лише трудові відносини, які виникають на вище перерахованих умов, є предметом регулювання трудового права. Тобто метою трудового права є регулювання трудових відносин, які виникають безпосередньо в процесі роботи.
Трудові відносини, засновані на роботі власника (власників підприємців, працівників, які займаються індивідуальною трудовою діяльністю) не відносяться до сфери регулювання трудового права. Останнє стосується і роботи суддів, прокурорських працівників, служби в органах Міністерства Внутрішніх Справ
В збройних силах, в воєнізованій охороні, де регулювання трудових відносин здійснюється спеціальними законами, положеннями, твердженнями і відповідними постановами Верховної Ради або Кабінету Міністрів. Крім безпосередніх трудових відносин по застосуванню роботи до предмета регулювання трудового права відносяться так само відносини, які виникають навколо трудових: межують з ними або виходять з них, - так чи інакше пов'язані з цим. До таких відносяться:
- організаційно-управлінські відносини, тому робота, як цілеспрямована дія, для досягнення поставленої мети вимагає відповідної організації та управління її процесом;
- соціально-партнерські відносини, які відображають колективні договори і проявляються між профспілковими організаціями або іншими представниками робітників і адміністрацією з приводу застосування норм трудового права, покращення умов праці та ін;
- відносини, які виникають під час розгляду трудових спорів у випадках виникнення конфліктних ситуацій між роботодавцем і працівником чи трудовим колективом, які розглядаються в комісіях по трудових спорах, створених на підприємствах (установах, організаціях), на примирних комісіях, з участю посередників чи трудовим арбітражем;
- відносини, які приходять на зміну трудовим і залишаються між роботодавцем і працівником в разі тимчасової або постійної втрати останнім працездатності або досягнення пенсійного віку, і які виникають тільки у зв'язку з трудової діяльності.
Таким чином, предмет трудового права складає трудові та пов'язані з ним або виходять з них суспільні відносини, існування яких обумовлене безпосереднім зв'язком із трудовими відносинами.
З'ясування предмета трудового права є важливим хоча б тому, що від чіткості встановлення перерахування суспільних відносин, які входять в його компетенцію, залежить встановлення сфери застосування трудового законодавства. Оскільки формою прояву права є правова норма, встановлена ​​в нормативному акті, то місцем трудового права є норми, які створюються в законах та інших нормативних актах, які встановлюють порядок вирішення основних питань трудових відносин.
Так от, трудове право - це сукупність об'єднаних в систему правових норм, які регулюють суспільні трудові і пов'язані з ними відносини з приводу реалізації громадянами їх придатності до праці.
Трудове право України, регулюючи трудові та тісно пов'язані з ними відносини, являє собою сукупність численних юридичних норм. Зовні ці норми втілюються в певну форму (закон, указ, постанова, розпорядження і т.д.), така форма (спосіб) державного вираження і закріплення юридичних норм позначається терміном В«джерела праваВ». Таким чином, в загальній теорії права під джерелами права прийнято розуміти вид діяльності держави по створенню правових приписів. Отже, джерела трудового права необхідно розглядати як наслідок нормотворчої діяльності компетентних на те органів держави або уповноважених ними інших органів.
Тому під джерелом трудового права слід розуміти способи вираження норм права, спрямованих на регулювання трудових і тісно пов'язаних з ними відносин прийнятих компетентними органами. До таких органів відносяться: Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, міністерства та відомства, підприємства, установи, організації та ін Спосіб прийняття норм права і форма вираження цілком залежать від компетенції тих органів, які їх приймають.
Основним джерелом права є нормативно-правовий акт. Нормативно-правовий акт - це письмовий документ компетентного правотворчого органу, прийнятий у певному порядку і містить юридичні норми.
Нормативно-правові акти трудового права поділяються на закони та інші (підзаконні) нормативно правові акти.
У системі нормативно-правових актів закони займають провідне місце, оскільки вони воло...
