Міністерство освіти республіки Білорусь
УО Вітебський державний університет імені П.М. Машерова
Юридичний факультет
Кафедра історії і теорії права
Курсова робота
по курсу
Загальна теорія права
Тема:
Аналіз обсягу правоздатності та дієздатності в адміністративному, цивільному та кримінальному праві
Виконала: студентка
1 курсу, 14 групи
денної форми навчання
Пробейголова Алла Миколаївна
Вітебськ 2010
ПЛАН:
Введення
1. Поняття правосуб'єктності
2. Правоздатність та дієздатність
3. Правоздатність та дієздатність по адміністративному, цивільному, кримінальному праву
Висновок
Список використаної літератури та джерел
Введення
Курсова робота об'ємом в 41 сторінки складається з вступу, пунктів, що розкрили поняття правосуб'єктності, правоздатності та дієздатності в адміністративному, цивільному, кримінальному правах, і висновку.
Актуальність теми курсової в тому, що люди в процесі свого життя і діяльності вступають один з одним у численні взаємини. Такі відносини бувають різного виду. Зокрема, суспільні відносини можна розділити на матеріальні й ідеологічні. Матеріальні спрямовані на підтримку існування людини. Ідеологічні - це лише надбудова над першими. Відносини між людьми, що залежать від їхньої волі і свідомості, досить різноманітні. Це сімейні (відносини чоловіка і дружини, батьків і дітей), трудові (відносини робітника з адміністрацією свого підприємства), майнові (наприклад, відносини, що виникають між продавцем і покупцем) і багато інших. Люди вступають у ці відносини, як правило, по своїй волі, хоча вона залежить від різних життєвих обставин, насамперед від умов матеріального життя людей, від економічного ладу суспільства.
Так ось, щоб вступати в ці відносини, кожна людина повинна володіти правосуб'єктністю (наділений можливістю бути суб'єктом правовідносин), а в Зокрема правоздатністю і дієздатністю. Правосуб'єктність визначає, якими якостями повинні володіти суб'єкти правового регулювання для того, щоб мати права і виконувати обов'язки у відповідній галузі права.
Метою даної курсової роботи є розгляд характеристики правосуб'єктності. Тому в ній я спробую вирішити наступні завдання: розглянути поняття правосуб'єктності, поняття правоздатності та дієздатності, а також проаналізувати обсяг правоздатності та дієздатності в адміністративному, цивільному та кримінальному правах.
Для дослідження даної проблеми я використовувала Конституцію Республіки Білорусь, підручники з загальної теорії права різних авторів, кодекси і т.д. Наприклад, в підручнику А.Ф. Вишневського дуже зрозуміло і доступно розкрито поняття правосуб'єктності і її змісту. А в навчальному посібнику Хропанюк В.Н. докладно описується обсяг дієздатності. Загальна частина цивільного права Короваю А.Б. в найдрібніших подробицях наводить приклади дієздатних осіб, що беруть участь в цивільних відносинах, а також розповідає про причини обмеження дієздатності. Гавриленко Д.А. і І.І. Мах у своїй книзі В«Адміністративне право В»досить повно розкривають поняття правоздатності в адміністративному праві. Навчальний посібник з кримінального права Саркісова Е.А. розповідає про віці, з якого виникає кримінальна відповідальність, з урахуванням вчиненого злочину.
В процесі дослідження даної теми мною було проаналізовано прочитана література, якою я керувалася при написанні курсової роботи, тобто використаний метод загальної теорії права - аналіз. Також, користуючись методом дедукції, розглянуто поняття правосуб'єктність як в цілому, так і конкретні її елементи - правоздатність та дієздатність. Шляхом порівняння викладено поняття В«часткової дієздатностіВ», на основі Цивільного кодексу Російської Федерації та Цивільного кодексу Республіки Білорусь. Використовуючи метод синтезу, я розглянула всі види правосуб'єктності, правоздатності та складові частини дієздатності.
Таким чином, в даній курсовій роботі здійснена спроба вирішити поставлені завдання, тобто розкрити значення поняття правосуб'єктності та її складових, її значимість, як суспільно-юридичного поняття.
1. Поняття правосуб'єктності
В кожної галузі права є спеціальні норми, призначення яких - встановити коло осіб, які підпадають під дію норм даної галузі. Робиться це шляхом перерахування ознак, вказівки на якості, якими суб'єкти повинні володіти, щоб виступити в ролі адресатів норм галузі. Сукупність встановлених нормами права якостей, що дає суб'єкту можливість бути носієм юридичних прав і обов'язків, називається правосуб'єктністю.
Різні автори дають різні визначення поняттю В«правосуб'єктністьВ»:
Правосуб'єктність - Визнається державою здатність бути суб'єктом права, правовідносин [14, с. 292]
Правосуб'єктність - Передбачена нормами права здатність бути учасником правовідносин [10, с. 343]
Правосуб'єктність - Здатність бути суб'єктом права [5, с.419]
Правосуб'єктність - визнається державою загальна (абстрактна) можливість мати передбачені законом права та обов'язки, здатність бути їх носієм [12, с. 287]
Правосуб'єктність є суспільно-юридичною властивістю, яке норми права надають особам в відповідно до вимог економічного базису, потребами суспільного розвитку.
У той Водночас правосуб'єктність є саме властивістю особи - таким його суспільно-юридичним станом, яке за своєю природою невід'ємно від особи.
Також правосуб'єктність називають ще праводееспособность, так як вона являє собою правоздатність і дієздатність разом узяті. Це поняття відображає ті ситуації, коли правоздатність і дієздатність нероздільні у часі, органічно зливаються воєдино, наприклад, в організацій або дорослих осіб, коли вони одночасно і правоздатність, і дієздатні. Не існує правоздатних, але недієздатних колективних суб'єктів.
Правосуб'єктність є однією з обов'язкових юридичних передумов правовідносин. Вона являє собою особливу суб'єктивне право, що входить до складу загальних правовідносин. Адже здатність-це і є можливість, яка належить даній особі і проявляється в його діяльності. Якщо ж згадати, що правосуб'єктність - не природне, а суспільно-юридична властивість, то значить - перед нами юридична можливість. Юридичні ж можливості не що інше, як суб'єктивні права.
В теорії права існує досить обгрунтована точка зору, яка говорить про те, що правосуб'єктність може розглядатися як суб'єктивне юридичне право - "право на право", існуюче в рамках загальних (общерегулятівних) правовідносин по лінії норм державного права.
В«Правосуб'єктність, писав ще в 1950 році С.Н. Братусь,-це право бути суб'єктом прав і обов'язків В». В«Правосуб'єктність, - відзначає А.В. Міцкевич, - полягає в тому, що суб'єкт права володіє деякими загальними правами, невіддільними від нього і означають можливість мати певне коло конкретних прав і обов'язків, передбачених нормами права для учасників даного виду правовідносин В».
І дійсно, загальна із суб'єктивним правом природа правосуб'єктності тут очевидна - правосуб'єктність також являє собою певну юридичну можливість. Причому реально впливає, можна сказати, що справляє регулятивне вплив на поведінку суб'єктів права.
Правосуб'єктність являє собою суспільно-юридична властивість осіб: вона має дві сторони - Суспільну і юридичну. Громадська сторона правосуб'єктності виражається в тому, що ознаки суб'єктів права законодавець не може обирати за своїм розсуд - вони диктуються самим життям, потребами і закономірностями суспільного розвитку. Юридична її сторона полягає в тому, що ознаки суб'єктів права обов'язково повинні бути закріплені в юридичних нормах.
Юридичні норми виражають потребу суспільного розвитку і можуть звузити чи розширити коло суб'єкт...
