ЗМІСТ
ГЛАВА 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКЕРІСТІКА Спадкування за заповітом
1.1 Поняття спадкування за заповітом
1.2 Форма заповіту і правила його складання
1.3 Особи, які мають право вчиняти заповіту
1.4 Заповідальний відмова і заповідальне покладання
РОЗДІЛ 2. ЗАПОВІТ: ОСОБЛИВОСТІ, Надійність, ВИКОНАННЯ, ТЛУМАЧЕННЯ
2.1 Особливості заповіту прав на грошові кошти в банках
2.2 Недійсність заповіту
2.3 Виконання заповіту
2.4 Тлумачення заповіту
ВИСНОВОК
БІБЛІОГРАФІЧНИЙ СПИСОК
ВСТУП
Актуальність теми даній дипломної роботи полягає в наступному:
перше, інститут спадкування регулює відносини щодо переходу майнових прав та обов'язків з найдавніших часів. Подібну тривалість існування можна пояснити лише особливим значенням спадкування, як для окремого індивіда, так і для суспільства в цілому. Спадкування за заповітом є одним із значущих інститутів цивільного права, так як регулює правовідносини на момент після смерті спадкодавця. З успадкуванням, так чи інакше, доводитися стикатися кожній людині, або прийняття спадщини від померлих родичів, або складання заповіту, або смерть людини, яка є підставою для переходу майна померлого у спадок. Зацікавленість окремої особистості при спадкуванні виявляється в тому, що В«завдяки спадкуванню людина в праві як би не вмирає, а продовжує існувати в особі своїх наступників В»[1].
Що ж стосується спадкоємства за заповітом, як ми бачимо, законодавцем воно виведено на більш сильне з юридичної точки зору місце по відношенню до спадкоємства за законом. Часто трапляється так, що після людини залишаються незавершені справи, невирішені питання, і заповіт в цьому випадку є способом підведення підсумків та інструментом вираження волі громадянина про свої наміри і бажання, хоча б в плані майнового правоперехода. У цьому моральна задача заповіту, яка дуже міцно пов'язана з юридичної сутністю спадкових (Заповідальних) правовідносин. Значення спадкування за заповітом полягає в тому, що кожному члену суспільства повинна бути гарантована можливість жити і працювати з усвідомленням того, що після його смерті все придбане ним за життя, втілене в матеріальних і духовних благах з падаючими на них обтяженнями, перейде згідно з його волею.
друге, спостерігається, що останнім часом громадяни Російської федерації стали віддавати все більшу перевагу саме заповітом. Це обумовлюється тим, що об'єктами власності громадянина, а значить, і об'єктом спадкового спадкоємства, на відміну від часів СРСР тепер можуть бути земельні ділянки та інша нерухомість, складні майнові комплекси (підприємства, заводи і т.п.), пакети акцій, різноманітні майнові права, перш за все пов'язані з цінними паперами та інтелектуальною діяльністю, отже вартість спадкової маси може вимірюватися величезними сумами і природно доля спадщини не може бути байдужа, так як від спадкової маси в Якоюсь мірою залежить і доля самих спадкоємців. І саме за допомогою заповіту може бути найбільш повно виконана конкретна воля особи по відношенню до його майну на випадок його смерті, в заповіті спадкодавець може визначити коло своїх спадкоємців, встановити кому з них і в яких частках буде належати перейшло у спадок майно і навіть позбавити когось із спадкоємців за законом права спадкування, за винятком випадків передбачених законом, про яких буде детально розказано в даній дипломній роботі.
До того ж при допомоги заповіту, а зокрема такого заповідального розпорядження як заповідальне покладання, можливо вчинення будь-яких дій, як майнового, так і немайнового характеру, спрямованого на здійснення загальнокорисної мети. Такою метою, наприклад, може бути передача певної суми грошей для дітей сиріт та інвалідів після смерті заповідача за рахунок спадщини, і це ще один аргумент важливості заповіту.
третє, третя частина ГК РФ введена порівняно недавно, але вже склалася судова практика застосування В«спадковихВ» норм ГК РФ, тому вивчення практики застосування законодавства, представляється нам значущим.
Мета даної роботи - дати розгорнуту характеристику спадкуванню за заповітом відповідно до законодавства Російської Федерації.
Таким чином, для досягнення мети роботи ми ставимо перед собою наступні завдання :
- дослідити загальні положення про спадкування за чинним законодавством;
- дати поняття базисним категоріям нашого дослідження: В«успадкуванняВ» і В«заповітВ»;
- виділити характерні принципи та особливості спадкування за заповітом, суб'єктний склад;
- виділити основні проблемні напрямки сучасного законодавства про спадкування за заповітом;
- на закінчення підвести підсумки проробленому дослідженню.
ГЛАВА 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКЕРІСТІКА спадкування за заповітом
1.1 Поняття спадкування за заповітом
Заповіт в сучасному законодавстві як форма розпорядження не просто є альтернативою спадкоємства за законом. У сучасному цивільному законодавстві відводиться пріоритетне місце спадкоємства за заповітом перед спадкуванням за законом, і заповіт як форма розпорядження не просто є альтернативою спадкування за законом. Свідченням такого пріоритету, як правильно зауважують дослідники, є не тільки формально-юридична конструкція ст. 1111 ГК РФ і розд. V ГК РФ, в яких спадкування за заповітом висунуто на перший план підстав спадкування, але й спрямованість цілого ряду норм ГК РФ на спонукання громадян до скоєння заповітів. [2] Таким чином, сучасне цивільне законодавство повернулося до легальної формулою відомої ще дореволюційному російському праву: В«на випадок відсутності заповіту держава визначає порядок спадкування за законом В». [3]
Новий Цивільний кодекс РФ вперше дав легальне визначення заповіту; відповідно до п.5 ст.1118 ЦК РФ заповіт є односторонньою угодою, яка створює права і обов'язки після відкриття спадщини. заповіт спадкоємець заповідач судовий
Дане поняття фактично не відрізняється від понять даються в літературі, різні лише ознаки заповіту, що виділяються вченими-юристами. Так, ще до революції заповіт визначалося як В«задовольняє відомим законним умовам виявлення волі особи щодо долі його майнових відносин у разі його смерті В»[4]; В«Односторонній акт воліВ», В«законне оголошення волі власника про його майні на випадок його смерті В». [5]
У радянський період держави і права заповіт визначалося як: В«розпорядження громадянина на випадок смерті про своє майно, зроблене у встановленій законом формі В»; [6] "Особисте розпорядження громадянина на випадок його смерті про перехід його передаються у спадщину майнових та особистих немайнових прав до призначеним ним спадкоємцям, зроблене в межах, що допускаються законом, і вбрані в встановлену законом форму В». [7]
У сучасній юридичній літературі заповіт визначають як вбрані в визначену законом форму волевиявлення спадкодавця, спрямоване на визначення юридичної долі його майна після смерті цієї особи. [8] Заповіт - угода, спрямована на досягнення певних правових наслідків, які полягають в переході майнових і деяких немайнових прав від померлого громадянина до інших осіб [9]. В«Закон визначає заповіт як угоду, спрямовану насамперед на розподіл майна між особами, названими заповідачем своїми спадкоємцями, в порядку, який встановлює заповідач В»Барщевський М.Ю. [10]
Отже, заповіт - розпорядження на майбутнє. За життя особи, яка склала і належним чином оформившего заповіт, воно не породжує ніяких зобов'язань між заповідачем і його спадкоємцями.
У римському праві Заповітом (testamentum) визнавалося не всяке розпорядження особи своїм майном на випадок смерті, а лише таке, яке містило призначення спадкоємця. Ще відомий римський юрист Ульпіан ...
