Введення
Актуальність теми дослідження . У цивільному обороті, заснованому на ринкових відносинах, захист прав споживачів займає особливе місце. Правові норми, присвячені захисту прав споживачів є важливою правовою гарантією охорони їх інтересів.
Кожен громадянин є споживачем, щодня вступаючи в правовідносини купівлі-продажу - набуваючи продукти, предмети побуту; замовляючи послуги і т.д. Якість цих товарів і послуг не тільки виступає ключовим фактором простого задоволення життям, але і гарантією здоров'я споживача та безпеки життя, в цілому. І навпаки, продукти і послуги, що не відповідають вимогам закону, створюють загрозу суспільству.
Тому споживач повинен вміти відстояти свої права. Знання своїх прав дозволяє споживачам уникнути сваволі з боку продавців товарів, а виробникам і продавцям запобігти зайві витрати на відшкодування збитків від запропонованої і проданої продукції, не задовольняє прийнятої вимогам щодо якості, і додатково - збитків від економічних та адміністративних санкцій.
Російське законодавство про захист прав споживачів - один з найлояльніших в світі (в одному ряду з законодавством, наприклад, США) по відношенню до споживачів. Це означає серйозний перевагу прав споживача. Чим і потрібно вміло користуватися.
Найбільш значущою подією в сфері захисту прав громадян на ринку продукції та послуг останнього часу може бути названо ухвалення першого в історії Росії Закону Російської Федерації В«Про захист прав споживачівВ» (далі Закон В«Про захист прав споживачів В»або Закон). Закріплення на законодавчому рівні основних прав споживачів, визначення механізму їх реалізації свідчить про поворот суспільної свідомості від масових цінностей до індивідуалістичним, що мають в своїй основі права, свободи та інтереси окремої людини.
Цивільний Кодекс Російської Федерації (далі ГК РФ) і Закон В«Про захист прав споживачівВ» закріплюють не тільки основні права споживачів, а й визначають правовий механізм реалізації та захисту цих прав. Законодавство про захист прав споживачів є комплексним, оскільки містить у собі правові акти, належать різним галузям права: цивільному, адміністративному, кримінальній, екологічному і т.д. Але мета цього широкого спектру нормативних документів єдина - створення додаткових правових гарантій забезпечення прав споживача як найбільш незахищеного учасника ринку продукції та послуг.
Організація захисту прав споживачів побудована на загальногромадянських принципах. Проте зважаючи правового нерівності учасників споживчого ринку регулювання відносин, що виникають між продавцями і покупцями, вона здійснює в основному за допомогою імперативних норм, що забезпечують пріоритет інтересів останнього.
Ступінь наукової розробленості теми . В останні роки намітилася тенденція підвищення теоретичного інтересу до дослідження проблем, що стосуються відносин між продавцем і покупцем на ринку продукції та послуг, а також способів захисту прав споживачів. Населення Росії зараз переживає етап, коли формування споживчого ринку стало невід'ємним елементом економічного розвитку суспільства. З точки зору наукового знання одним з пояснень існуючого пробілу в урегулюванні конфліктів між продавцями і покупцями є недостатність досліджень в даній області.
Для того щоб підвищити рівень захищеності споживача, необхідно мати власні дослідження базових категорій, встановлення їх змісту, визначення місця в цивільному праві. Іншою причиною, що пояснює необхідність дослідження означеної теми, є закріплення на законодавчому рівні нових цивільно-правових способів захисту прав громадян.
Проблема цивільно-правових способів захисту прав споживачів, ефективності застосування їх на практиці не є новою для російської правової науки. Тим не менш, теоретичні та практичні аспекти даної проблематики в правовій літературі висвітлені недостатньо повно, тому в даний час існує широке простір для наукової розробки наявних проблем захисту прав споживачів.
Дана тематика в цивілістичній літературі зачіпалася багатьма авторами. Разом з тим у науці цивільного права спеціальних робіт монографічного характеру, присвячених дослідженню проблемних питань захисту прав споживача не так багато, більшість існуючих сучасних робіт носять скоріше інформативний характер, а не науковий.
Найважливіші з своїй змістовній глибині і перспективному значенням розробки в області захисту прав споживачів розроблялися такими вченими, як М.І. Брагінський, В.В. Богдан, В.П. Грибанов, Я.Є. Парцій, А.Є. Шерстобитов і іншими. Праці цих авторів є теоретичною базою даного дослідження.
Мета і завдання дослідження . Мета даної роботи - дослідити форми і способи захисту прав споживачів.
Завдання дослідження:
- розглянути загальні положення про форму та способи захисту прав споживачів;
- проаналізувати дві форми захисту прав споживачів: позасудовий і судовий порядки;
- розкрити зміст окремих способів захисту прав споживачів, зокрема, самозахист, припинення або зміна правовідношення, відшкодування збитків, стягнення неустойки та відшкодування моральної шкоди.
захист споживач право стягнення
1. Загальні положення про захист прав споживачів
1.1 Правове регулювання відносин щодо захисту прав споживачів
Діюче до прийняття Закону В«Про захист прав споживачівВ» законодавство не повною мірою відповідало міжнародному рівню захисту споживчих прав. Дане невідповідність законодавству міжнародного рівня проявлялося в тому, що: по-перше, основні питання, що стосувалися охорони прав споживачів, або не були вирішені на законодавчому рівні, або, якщо і вирішувалися на цьому рівні, то в чисто традиційному плані галузевим законодавством без урахування пріоритету охорони прав споживачів, по-друге, не всі міжнародно визнані права споживачів були належним чином захищені (право на інформацію, право на забезпечення безпеки життя і здоров'я, право на відшкодування шкоди, заподіяної товарами і послугами неналежної якості) і цивільно-правові способи захисту прав споживачів не мали надійного механізму реалізації; по-третє, не в повній мірі відповідало міжнародному рівню регулювання відповідальності виробників, підприємств торгівлі та обслуговування перед споживачами у разі заподіяння шкоди їх життю, здоров'ю або майну; по-четверте, недостатньо були врегульовані питання, що стосуються організації та діяльності організованого споживчого руху, в тому числі громадських формувань споживачів, створених з метою колективної охорони інтересів громадян. Що ж стосується спеціальних державних органів по захисту прав споживачів, то такі взагалі були відсутні.
Першої серйозною спробою комплексного вирішення питань оптимізації правового регулювання в галузі охорони прав споживачів з'явилася розробка проекту Закону СРСР В«Про якість продукції і захист прав споживачівВ».
Початок реалізації фундаментальних прав споживача було покладено з прийняттям Закону СРСР від 22 травня 1991 В«Про захист прав споживачівВ», який, проте, в зв'язку з розпадом СРСР так і не набув чинності.
Важливо відзначити, що після розпаду СРСР союзний Закон В«Про захист прав споживачівВ» залишався моделлю для законодавця окремих країн-членів СНД, зокрема, для Закону Російської Федерації В«Про захист прав споживачівВ».
В відповідність з п. 1 ст. 1 Закону В«Про захист прав споживачівВ»: «³дносини у сфері захисту прав споживачів регулюються ГК РФ, ЗакономВ« Про захист прав споживачів В», іншими федеральними законами та прийнятими в Відповідно до них іншими нормативними правовими актами Російської Федерації В». Під іншими правовими актами РФ, згідно зі ст. 3 ГК РФ, розуміються Укази Президента РФ і постанови Уряду РФ. Список всіх нормативних актів наводиться в кінці даної роботи.
Законодавство про захист прав споживачів регулює відносини між споживачем-гр...
