Державне освітня установа вищої професійної освіти
В«Російська правова академія Міністерства Юстиції Російської Федерації В»
(РПА Мін'юсту Росії)
Тульський філія
Юридичний факультету
Кафедра державно-правових дисциплін
КУРСОВА РОБОТА
по дисципліни теорія держави і права
на тему:
В«Правомірне поведінка: поняття та види В»
Виконав студент
9112_ навчальної групи 1курс
Мячина Ганна Олександрівна
Науковий керівник
к.ю.н., доцент
Кочеткова Ірина В'ячеславівна
Тула 2010
Зміст
Введення
1. Поняття і структура правомірної поведінки
1.1 Поняття і основні ознаки правомірної поведінки. Значення правомірної поведінки в житті суспільства
1.2 Структура правомірної поведінки
2. Види правомірної поведінки
2.1 Маргінальна поведінка. Поняття та ознаки
2.2 Особливості конформістського поведінки
2.3 Специфічні риси звичного поведінки
2.4 Соціально-активна поведінка як один із важливих видів правомірної поведінки
Висновок
Бібліографічний список
Введення
Актуальність.
Правомірне поведінка виступає необхідною інструментальним компонентом багатьох понять сучасної теорії права, таких як законність, правопорядок, соціальний механізм дії права, реалізація правових норм, правовий статус особистості і т.д.
На сьогоднішній день існує вже безліч публікацій різних сучасних авторів, зацікавлених темою правомірної поведінки. Наприклад, такі автори як: Бошно С.В., Венгеров А.В., Протасов В.Н. Вони вважають, що правомірна поведінка в суспільстві сприяє розвитку суспільства і задоволенню більшості інтересів суспільства, соціально корисно і ми повністю поділяємо їх думку. Таким чином на думку дослідників дана тема не набула широкого поширення у вітчизняній юриспруденції, тому вимагає додаткового розгляду.
Мета курсової роботи - проаналізувати В«правову природуВ», поняття правомірного поведінки.
Завдання:
- визначити структуру правомірної поведінки
- виявити основні види правомірної поведінки
- провести класифікацію видів правомірної поведінки і дати їм характеристику
Об'єктом виступає саме поняття, правомірної поведінки.
Предметом в даному випадку будуть - норми законодавства, що встановлюють правовий статус правомірної поведінки.
Структура даної курсової роботи включає в себе розкриття поняття правомірної поведінки, а так само безпосереднє вивчення і характеристику його видів.
Глава 1 . Поняття і структура правомірної поведінки
1.1 Поняття і основні ознаки правомірної поведінки. Значення правомірної поведінки в життя суспільства
Людина - істота соціальне, суспільне. Для задоволення своїх потреб та інтересів він щодня вступає в сотні відносин з іншими людьми. Причому його участь в цих відносинах може мати різну ступінь соціальної значущості. Своїм поведінкою індивід може принести контрагентам як значну користь, так і істотної шкоди. У зв'язку з цим держава, будучи офіційним представником і гарантом безпеки всіх членів суспільства, встановлює своєрідні межі соціально значущої поведінки своїх громадян, колективних об'єднань, посадових осіб.
Зацікавлені в цьому питанні Н.І. Матузов та А.В. Малько відзначають рухливість даних кордонів. Вони дуже динамічні і змінюються під впливом об'єктивних і суб'єктивних факторів. Об'єктивувати форму оцінки суспільно значима поведінка отримує, як правило, в правових нормах. Відображаючи ступінь важливості тих чи інших варіантів поведінки, дана різновид соціальних норм одні вчинки заохочує, інші, навпаки, обмежує або зовсім забороняє під страхом покарання за скоєні діяння.
Таким чином, оцінюючи вчинки людини через призму права, держава декретує два основних види його поведінки - правове (юридично значиме) і юридично байдуже. Специфіка правової поведінки відбивається в його ознаках:
перше, це соціально значиме і типове, свідомо-вольова поведінка, піддається як внутрішньому (з боку самого суб'єкта), так і зовнішньому (з боку органів, представляють державу) контролю;
друге, це поведінку отримує державну оцінку і офіційне документальне закріплення в правових приписах, чітко і детально встановлюють кордону забороненого і дозволеного;
третє, воно тягне юридичні наслідки.
Більшість діянь у правовій сфері становлять правомірні вчинки. Вони визначають основу нормального функціонування суспільства. Про правомірній поведінці суб'єктів можна говорити лише в тій мірі, в якій його дії збігаються з їх моделлю, зафіксованої в правовій нормі, яка служить як би підставою і разом з тим критерієм і гарантом правомірної поведінки особи або колективу. Однак при оцінці поведінки конкретної людини важливий не тільки формально юридичний критерій. Соціально-психологічні дослідження вчинків показують багато варіантність поведінки особистості. Виявляється, що іноді, діючи в межах закону, можна заподіяти досить відчутної шкоди, і навпаки, формальне порушення правових приписів не приносить навіть мінімальних негативних наслідків для оточуючих. У цьому зв'язку правоприменителю корисно звернутися до вольовим свідомим елементам мотивації поведінки суб'єкта, що мали в своїй основі деколи саме химерне поєднання особистих, громадських, державних, національних, матеріальних та інших інтересів.
Вибираючи варіант свого вчинку, людина як мінімум повинен знати пред'являються до нього правові вимоги. Тому в правовій сфері діє принцип В«незнання закону не звільняє від відповідальності В».
Отже, правомірна поведінка - це таке правове поведінку, яка, по-перше, відповідає інтересам суспільства, держави та окремих осіб; по-друге, відповідає вимогам правових приписів; по-третє, забезпечується державою.
Бажані варіанти поведінки не мають такої високої соціальної значимості, так як безпосередньо не зачіпають основ життєздатності суспільства. Однак вони досить істотно впливають на ефективність його функціонування, на що складається мікроклімат, на рівень культури його членів і т.п.
Правомірне поведінка стає нормою для абсолютної більшості громадян при стабільній політичній обстановці. В епоху соціальних потрясінь кордону між правомірним і неправомірним поведінкою виявляються розмитими. Поширеним стає маргінальне, проміжне поведінка, що виражається в апатії, агресивності, незадоволеності сформованій обстановкою [1]
В«Загальний же механізм формування правомірної поведінки складається з трьох взаємопов'язаних підсистем - юридичної (В«спеціально-юридичногоВ») механізму, психологічного механізму і соціального механізму. Відокремити їх можна тільки в теоретичному плані: з тією метою, щоб окремо проаналізувати спеціально-юридичні, психологічні та загальносоціальні закономірності правового регулювання. Реально ж ці механізми дуже тісно пов'язані і, по суті, є сторонами єдиного механізму - механізму формування правомірної поведінки. Юридичний механізм діє шляхом встановлення правовими засобами певного соціального статусу суб'єктів і формування особливої вЂ‹вЂ‹соціальної структури - правових зв'язків і залежностей (правових відносин), що і викликає до життя фактичне правомірна поведінка їх учасників . В« Однак для того, щоб юридичний механізм спрацював, суб'єкти повинні усвідомити своє особливе соціально-правове положення (свої юридичні права і обов'язки), сприйняти інформаційно-владне вплив юридичних норм та у відповідності з цим побудувати своє вольове поводження.
Іншим...
