Інститут міжнародно-правової відповідальності
З одержание
1. Інститут міжнародно-правової відповідальності
1.1 Поняття, кодифікація і прогресивний розвиток інституту міжнародно-правової відповідальності
1.2 Міжнародне правопорушення як підстава відповідальності держави
1.3 Механізм реалізації міжнародної відповідальності держав за правопорушення
1.4 Види і форми міжнародно-правової відповідальності держав
1.5 Відповідальність індивідів за вчинення міжнародних злочинів
Список використаних джерел
1. Інститут міжнародно-правової відповідальності
1.1 Поняття, кодифікація і прогресивний розвиток інституту міжнародно-правової відповідальності
Міжнародна відповідальність - поняття, що охоплює різні за змістом явища. Перш все, термін В«відповідальністьВ» вживається в міжнародно-правових актах, коли учасники міжнародного спілкування визнають відповідальність за свої дії в тій чи іншій сфері міжнародних відносин. В даному випадку відповідальність, виходячи з положень теорії права, є позитивною і означає обов'язок належного виконання прийнятих зобов'язань, що мають, як правило, важливе значення для всієї світової спільноти.
В першу чергу під міжнародної відповідальністю розуміють сукупність негативних наслідків, наступаючих для порушника міжнародних зобов'язань.
Даний інститут відіграє винятково важливу роль у міжнародно-правовому регулюванні, оскільки в відсутність надійних засобів забезпечення норми міжнародного права залишаються лише деклараціями, що не надають реального впливу на міжнародні відносини.
У науковій літературі проблеми відповідальності завжди приділялася пильна увага. Спочатку в роботах Г. Гроція, Е. Ваттеля можливість народів домагатися захисту порушених прав розглядалася з точки зору природно-правових категорій. Особливістю підходу до теми відповідальності періоду класичного міжнародного права XIX в. в роботах І. Блюнчлі, А.В. Гефтера, Ф.Ф. Мартенса і ін можна назвати широке використання аналогій з національного права. При цьому відповідальність держав ототожнювалася з цивільно-правової або кримінальної.
Оскільки міжнародне право класичного періоду не знало заборони на погрозу силою або її застосування в міждержавних відносинах, які існували види і форми відповідальності, такі, як, контрибуції, анексії, завоювання держав, швидше санкціонували здобуте силою, ніж забезпечували дотримання міжнародного права.
Перетворення в період після Першої світової війни призвели до перегляду застосовувалися раніше форм відповідальності, зокрема, до відмови від анексій і контрибуцій. У роботах цього періоду отримала розвиток концепція кримінальної відповідальності держав за розв'язання війни і інші найбільш небезпечні правопорушення, родоначальником якої визнається румунський професор В. Пелла. Однак теоретичні побудови авторів цієї концепції, засновані на прагненні до применшення державного суверенітету, не враховували специфіку міждержавних відносин і не були сприйняті на практиці. Дослідження інших аспектів відповідальності переважно зводилися до захисту власності і особистості іноземців, залишаючи осторонь інші важливі сфери міжнародного співпраці.
Важливу роль у розвитку інституту міжнародної відповідальності зіграла діяльність з кодифікації і прогресивному розвитку його норм. Починаючи з 1927 р., вивченню теми міжнародної відповідальності була присвячена робота в рамках Ліги Націй. Однак її розгляд не було завершено. В якості однієї з тем, придатних для кодифікації, відповідальність держав у 1949 р. була обрана Комісією міжнародного права - правотворческих органом ООН, в завдання якого входить кодифікація і прогресивний розвиток міжнародного права. КМП ООН була пророблена значна робота, в ході якої були розглянуті основні аспекти відповідальності держав. Завершилася вона тільки в 2001 р. із прийняттям Проекту статей В«Про відповідальність держав за міжнародно-протиправні діяння (далі - Проект). Передбачається, що на його основі буде створена міжнародна конвенція. В даний час Проект є найбільш авторитетним актом, що викладає принципи і норми інституту міжнародної відповідальності. Ще задовго до завершення роботи КМП ООН Міжнародний Суд ООН посилався на положення Проекту як на доказ існування звичайних норм міжнародного права.
У сучасний період інститут міжнародної відповідальності схильний глибоким змінам, пов'язаним з пошуком надійних засобів зміцнення міжнародного правопорядку, що повинно сприяти мобілізації зусиль світового співтовариства для подолання спільних проблем, що загрожують існуванню всього людства. З урахуванням сучасних потреб міжнародно-правове регулювання набуває якісно нові характеристики. Норми, спрямовані на забезпечення міжнародного миру та безпеки, розглядаються в якості імперативних, а випливають з них зобов'язання придбали універсальний характер і вважаються чинними в відношенні всього світового співтовариства. У свою чергу, це вимагає докорінного перегляду багатьох традиційних положень вчення про міжнародну відповідальності.
Разом з тим вдосконалення засобів зміцнення міжнародного правопорядку відзначено суперечностями, які наочно проявилися в процесі розробки Проекту КМП ООН, між прихильниками зміцнення діючих способів залучення до міжнародної відповідальності і тими, хто виступав за створення нових, більш досконалих засобів підтримки міжнародного правопорядку. Останні кінцеву мету роботи КМП ООН бачили у створенні ефективної системи, що забезпечує неухильне дотримання міжнародних зобов'язань. Висувалися для цієї пропозиції були спрямовані на розширення функцій міжнародних органів, створення ефективних засобів мирного вирішення спорів, обмеження елемента свавілля при здійсненні односторонніх примусових дій держав. З іншого боку, ці пропозиції розглядалися багатьма як амбіційна спроба створення з режиму міжнародної відповідальності альтернативи існуючій політичній системі забезпечення міжнародного миру і безпеки. Зазначалося, що вона могла б мати шанси на успіх лише в умовах більшої політичної та економічної інтеграції у світі, де учасників поважали б не за силу примусу, а за силу переконання і де національні інтереси були б тісно ув'язані із загальними інтересами.
Міжнародна відповідальність у переважній кількості випадків виникає у зв'язку з діями держав. Однак не виключається вчинення протиправних діянь і з боку інших суб'єктів міжнародного права. Враховуючи це, КМП ООН в 2001 р. висунула пропозиція про розробку теми, що стосується відповідальності міжнародних організацій, яке було схвалено Генеральною Асамблеєю ООН. Не виключається також міжнародна кримінальна відповідальність фізичних осіб за вчинення міжнародних злочинів, яка неодноразово реалізовувалася на практиці.
Від відповідальності за міжнародно-протиправні діяння слід відрізняти об'єктивну відповідальність, наступаючу за шкоду, спричинену правомірною діяльністю, поєднаної з експлуатацією джерел підвищеної небезпеки, які несуть небезпека заподіяння значної транскордонного шкоди. Враховуючи, що даний вид відповідальності суттєво відрізняється від наслідків скоєння міжнародно-протиправного діяння, КМП ООН, починаючи з 1978 р., включила в програму своєї роботи окрему тему, має назву В«Міжнародна відповідальність за шкідливі наслідки дій, не заборонених міжнародним правом В». По теперішній час робота КМП ООН над кодифікацією і прогресивним розвитком норм у цій галузі триває.
1.2 Міжнародне правопорушення як підстава відповідальності держави
Міжнародно-протиправне діяння держави має місце, коли будь поведінку, що складається в дії або бездіяльності, може присвоюватися державі за міжнародним праву і представляє собою порушення міжнародного зоб...
