Поняття міжнародного комерційного арбітражу
1.Поняття міжнародного комерційного арбітражу та його правова природа
Міжнародний комерційний арбітраж (Зовнішньоторговельний арбітраж) - приватний альтернативний порядок розгляду зовнішньоторговельних спорів третейськими суддями, обраними сторонами.
Термін В«зовнішньоторговельний (Міжнародний комерційний) арбітраж В»вперше був встановлений в Європейській конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж 1961 р. та в подальшому закріплено в Типовому законі ЮНСІТРАЛ про міжнародний комерційний арбітраж 1985
Характерними особливостями арбітражного (Третейського) розгляду, що відрізняють його від державних судів, є його приватний характер, виборність третейських суддів (судді) сторонами, незв'язаність нормами процесуального законодавства.
Альтернативність міжнародного комерційного арбітражу полягає в тому, що зовнішньоторговельні спори відносяться і до юрисдикції державних судів (Вищого господарського суду у Республіці Білорусь). Компетенція зовнішньоторговельного арбітражного суду в переважній більшості випадків грунтується на арбітражній угоді сторін спору (див. ч. 2 ст. 4 ЗоМАС), при цьому, як правило, така підсудність є виключною (Для Білорусі див. ст. 13 ЗоМАС і ст. IV Європейської конвенції 1961 р.).
Однак міжнародні арбітражні суди не ізольовані від державної судової системи: державні суди можуть виконувати процесуальні дії, пов'язані: 1) із здійсненням примусових заходів за попередньою забезпечення позову і доказів (ст. 23 ЗоМАС); 2) з визнанням і примусовим виконанням рішення міжнародного арбітражного суду; 3) у деяких країнах - затвердження арбітражного рішення (Наприклад, в Італії); 4) скасування рішення міжнародного арбітражного суду в визначених законом випадках (ст. 43 ЗоМАС).
Для того щоб скласти повне уявлення про поняття міжнародного комерційного арбітражу, необхідно визначити, що розуміється під словами В«арбітражВ», В«міжнароднийВ», В«комерційнийВ» (В«торговийВ») (Від international commercial arbitration).
Слова В«третейськийВ» і В«арбітражнийВ» є синонімами.
Поняття В«арбітражВ» можна розглядати в трьох сенсах:
1) третейський суд, орган альтернативної юрисдикції;
2) процес розгляду спорів у третейському суді, механізм;
3) склад міжнародного арбітражного суду, що розглядає конкретний спір.
Дане різноманіття понять пов'язане з етимологією іноземних слів arbitration, arbitrage, schiedsgerichtsbarkeit, arbitrato, що в класичному розумінні означає розгляд спору, суб'єктами якого є дві або більше сторони, іншою особою або особами, компетенція яких заснована не на акті державної влади, а на приватному угоді, що є підставою для розгляду спору і винесення по ньому рішення.
Британська правова доктрина додає, що спір має бути вирішений не на підставі компромісу, а шляхом винесення рішення.
У цілому, поняття арбітражу включає в себе два основних елементи:
1) повноваження арбітрів вирішити суперечку;
2) зазначене повноваження засноване на волевиявленні сторін, угоді.
Історія розвитку арбітражу. Третейський розгляд виникло раніше державного правосуддя, початкові звістки про цей спосіб розгляду спорів необхідно віднести до періоду Стародавнього Риму. Імператор Юстиніан вперше наділив рішення третейських судів силою рішення державних судів. До цього сторони могли лише передбачити в арбітражній угоді заходи спеціального стягнення чи інший спосіб, що забезпечує виконання рішень. Це підтверджує ту тезу, що розвиток третейського розгляду відбувається там, де законодавством арбітражним рішенням надається сила рішень державних судів.
Період феодалізму не сприяв розвитку арбітражу в силу необмеженої влади феодала.
Новий етап в бурхливому розвитку міжнародного комерційного арбітражу почався з активним ростом міжнародної торгівлі в XVIII-XIX ст. До цього періоду відноситься становлення перших постійно діючих арбітражних інститутів.
Конгрес торгових палат на своєму засіданні в Бостоні в 1912 р. прийняв резолюцію, що визнає за необхідне створення міжнародних правових норм для вирішення спорів, що виникають у міжнародній сфері.
Важливим кроком у розвитку міжнародного арбітражу послужило освіту 10 червня 1914 Міжнародної торгової палати в Парижі на підставі рішення створеного в 1905 р. Конгресу торгових палат.
Правова природа міжнародного комерційного арбітражу. Існують дві основні теорії щодо визначення природи арбітражу в цілому та міжнародного комерційного арбітражу зокрема: Юрисдикційна, договірна та змішана.
1. Юрисдикційна (процесуальна)
Всі питання, що стосуються міжнародного комерційного арбітражу, вирішуються виходячи з застосування права конкретного держави, в якому розглядаються спори. Компетенція міжнародного арбітражного суду заснована на дії норм права, створених державою. Його рішення є остаточним, вирішує спір між двома або більше сторонами.
2. Договірна (матеріально-правова)
Основою арбітражу є арбітражне угода, яка розглядається як угода, що включає дві стадії: її укладення (Угода сторін про вибір компетентного органу для розгляду спору) і її виконання (винесення арбітражного рішення).
Однак з названого звичайного правила існують винятки, коли компетенція міжнародного арбітражного суду виникає на підставі міжнародного документа (угоди), коли позивач визнає компетенцію арбітражного суду на початку арбітражу та арбітражне угода не укладається:
- Вашингтонська конвенція про порядок вирішення спорів між державами та інвесторами з інших держав 1965 р.;
- Московська конвенція про дозвіл арбітражним шляхом цивільно-правових спорів, що випливають з відносин економічного і науково-технічного співробітництва 1972 р.;
- Північноамериканська угода про вільну торгівлю 1992 р. (NAFTA - North American Free Trade Agreement);
- Лісабонська енергетична хартія від 17 грудня 1994 р. (Energy Charter Treaty).
Велике значення в арбітражі має автономія сторін, яка проявляється в наступному:
- вибір сторонами національного права для регулювання розгляду або істоти спору.
- обрання сторонами транснаціональних правил для арбітражного розгляду норм lex mercatoria.
3. Змішана
Прихильники змішаної теорії вважають, що в арбітражі присутній як договірне, так і процесуальне початок. Питання право-та дієздатності сторін при укладенні арбітражної угоди, визначення його форми відносяться до матеріально-правових відносин. Питання арбітражного розгляду, ухвалення і виконання арбітражного рішення відносяться до процесуальних питань.
2. Міжнародний характер зовнішньоторговельного арбітражу
Міжнародний характер міжнародного комерційного арбітражу може бути визначений виходячи з нормативно-правових критеріїв та з економічних критеріїв, що мають безпосереднє відношення до предмету спору.
Міжнародна природа міжнародного комерційного арбітражу та його зв'язок з певним правопорядком. Говорячи про визначеному правопорядок, ми маємо на увазі, в першу чергу, законодавство конкретної країни. Законодавства багатьох держав розглядають міжнародний комерційний арбітраж як арбітраж, який не є внутрішнім арбітражем.
Специфікою міжнародного комерційного арбітражу є те, що, незважаючи на наявність національних правових норм у щодо арбітражу він тяжіє до анаціоанальному статусу. Міжнародний комерційний арбітраж більш незалежний від національного правопорядку, ніж інші правові інститути, в першу чергу, процесуальні.
В цілому ж фактори, які дозволяють говорити про зв'язок з будь-якою національною юрисдикцією, наступні:
1) наявність арбітражної угоди, складеного відповідно до правил певного національного правопорядку;
2) регулювання процесу національними нормами права;
3) залучен...
