Федеральне агентство з освіти
Державна освітня установа
Вищої професійної освіти
ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ
РЕФЕРАТ
з правознавства
на тему:
В«Використання гіпнозу в слідчих діяхВ»
ЗМІСТ
ВСТУП
Глава I. Слідчі дії
1.1 Поняття і сутність слідчих дій
1.2 Види і система слідчих дій
Глава II. Гіпноз у слідчих діях
2.1 Визначення сутності гіпнозу
2.2 Гіпноз і розкриття злочинів: можливість і законність застосування
2.3 Порядок використання гіпнозу в слідчих діях
ВИСНОВОК
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Гіпноз - це стан зміненої свідомості, в яке людина вводиться іншою особою за допомогою навіювання. Як психологічне явище і інструмент впливу, гіпноз на практиці використовується як в правомірних (зокрема - лікування), так і в протиправних цілях.
У кримінальному і кримінально-процесуальному праві можна виділити наступні проблемні аспекти гіпнозу:
1) Використання гіпнотичного впливу для вчинення злочинів (у стан гіпнозу вводиться потерпілий);
2) Вчинення злочинів в стані гіпнозу (в стан гіпнозу вводиться суб'єкт протиправного діяння);
3) Застосування гіпнозу з метою розслідування і розкриття злочинів.
І саме про третьому аспекті піде мова в моїй роботі.
Гіпноз як психологічне явище та інструмент комунікативного взаємодії може бути використаний і в протиправних, і в конструктивних, гуманних цілях.
Від того, наскільки повні і правдиві показання потерпілих, свідків, підозрюваних і обвинувачуваних, у кримінальному процесі залежить якщо не все, то багато чого. Однак питання встановлення істини і прийняття правильних рішень в зазначеній сфері в сучасних умовах стає все більш проблематичним. Головна тому причина - зростаючий з кожним днем ​​дефіцит достовірної інформації.
До числа нетрадиційних методів відноситься поки ще в нас не визнаний офіційно, неузаконений метод отримання особистісної інформації після введення носія інформації в гіпнотичний стан.
Гіпноз, який застосовують у 32 країнах світу в різних ситуаціях, у тому числі і при розслідуванні. Чому гіпноз не застосовується в Росії? Тому що він вважається не до кінця вивченим, нетрадиційним. Наші вчені - криміналісти не впевнені в нешкідливості його впливу на людину. Внаслідок цього вважається негуманним застосовувати гіпноз до підозрюваних. Але і в тих країнах, де він дозволений при розслідуванні, застосуються тільки щодо свідків.
Як показує статистика, за даними М.М. Китаєва, 4 з 36 випадків експериментального проведення допитів осіб, які вчинили тяжкі злочини проти особи в 28 випадках (78%) були отримані докладні свідчення про скоєне, хоча раніше допитувані брехали або взагалі відмовлялися від контакту зі слідчим. У 8 випадках (22%) обвинувачені позицію не змінили, але допустили ряд проговорок, що свідчать про їх безпосередньої причетності до злочину. Ці проговорки, зафіксовані на аудіограми і відеозаписах, використовувалися слідчими в подальшому для викриття винних.
Мета реферату: розкрити таку тему як застосування гіпнозу у нас в Росії в слідчих діях.
Завдання реферату : законність і можливість застосування гіпнозу в російському законодавстві.
Глава I. Слідчі дії
1.1 ПОНЯТТЯ І СУТНІСТЬ СЛІДЧИХ ДІЙ
Кримінально-процесуальний кодекс Російської Федерації, прийнятий 18 грудня 2001 року, значно підвищив вимоги до законності та обгрунтованості проведення слідчих дій, у зв'язку з чим дізнавачі, слідчі, а також прокурори і судді повинні виходити з однакового розуміння В«Слідчі діїВ» і мати чітке уявлення про їх видах.
У сфері російського кримінального судочинства це має особливу актуальність ще й в силу того, що центральне місце у вітчизняному кримінально-процесуальному праві як і раніше займають питання доказування. Загальновідомо, що переважна більшість доказів потрапляє в сферу кримінального судочинства якраз в результаті виробництва слідчих дій. Збирання доказів на підставі ч.1 ст.86 КПК РФ можливо В«... Шляхом виробництва слідчих та інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом В».
Не менш важливим питанням, вирішення якого також залежить від визначення поняття і кола слідчих дій, є опитування про допустимості доказів. Відомо, що допустимість доказів обумовлюється нормами кримінально-процесуального закону, який встановлює перелік законних способів їх формування, тому справедливо вказівку на В«Неприпустимість слідчих дій, не передбачених закономВ».
Фундаментальне значення терміна В«слідчі діїВ» для російського кримінального судочинства підтверджує стабільність його використання законодавцем в тексті КПК РФ і його попередників. Наприклад, якщо в тексті Статуту кримінального судочинства 1864г. Термін В«слідчі діїВ» зустрічається лише 6 разів, в тексті КПК РРФСР 1960р. Даний термін використовувався вже близько 40 разів, а в тексті нового кримінально-процесуального закону - близько 130 раз. Наведені дані наочно демонструють тенденцію зростання значущості даного процесуального поняття для вітчизняного судочинства.
Вчені відзначають, що законодавець виділяє не тільки самостійні види слідчих дій, але і їх групи, що мають власне найменування: обов'язкові, початкові, наступні, повторні, додаткові окремі і невідкладні. Виділення окремих груп слідчих дій стає можливим з ряду причин.
Наприклад, в залежності від етапу попередньо розслідування слідчі дії можуть бути початковими і наступними, виходячи з мети проведення - повторними та додатковими.
На сьогоднішній день, беручи до уваги попередній досвід процесуальної регламентації положень, що стосуються інституту слідчих дій, навряд чи можливо говорити про існування в теорії кримінального процесу та, як наслідок, у правозастосовчій діяльності єдиного підходу до визначення поняття В«слідчі діїВ».
Аналіз теоретичних положень показує, що одні автори (Д.С. Карєв, Н.Ф. Гуценко, А.І. Трусов, А.М. Ларін) до слідчих дій відносять всі процесуальні дії слідчого. Такий методологічний підхід в науці кримінального процесу визначають як широке розуміння терміну В«слідчі дії В».
Друга позиція, так зване вузьке розуміння терміна В«слідчі дії В», в числі прихильників якої можна назвати Н.В. Жогін, Ф.Н. Фаткулліна, А.К. Гаврилова, А.А. Чувілева, В.С. Шадріна, В.А. Дубрівного і ряд інших полягає у віднесенні до числа слідчих тільки тих процесуальних дій слідчого, які спрямовані на збирання і перевірку доказів.
Слід зазначити, що доводи вчених, які обгрунтовують дані позиції, в Протягом десятиліть не зазнають значних змін і достатньо типові. гіпноз законність використання наслідок
Таким чином, слідчі дії, визначаються як проведені в Відповідно до кримінально-процесуальним законодавством дії по виявленню і закріпленню доказів. У даному визначенні в найбільш загальній формі розкриваються нормативна й пізнавальна боку слідчої дії.
Загальновідомо, що однією з підстав класифікації слідчих дій є характер процесу отримання доказової інформації (Безпосередній або опосередкований).
Виробництво більшості слідчих дій являє собою безпосереднє отримання даних про злочин - слідчий і інші учасники слідчої дії (поняті, фахівець) безпосередньо сприймають об'єкт, який несе інформацію. Такий шлях пізнання можливий в силу природної та професійної здатності слідчого сприймати витікаючу інформацію. Процес пізнання у випадках опосередкованої участі слідчого відбуватиметься дещо по іншій, ускладненою схемою, але повинен буде здійснюватися в рамках, встановлених кримінально-процесуальним законом.
У відповідності з Федеральни...
