Зміст
1. Загальне поняття і види територій в міжнародному праві
2. Правовий режим Арктики і Антарктики
2.1 Загальні положення
2.2 Арктика
2.3 Антарктика
Список використаних джерел
1. Загальне поняття і види територій в міжнародному праві
Людська цивілізація розвивається не у вакуумі - вона найтіснішим чином пов'язана і залежна від середовища свого проживання - планети Земля. Територія важлива не тільки з точки зору існування кожної держави окремо; міждержавні відносини, врегульовані міжнародним правом, відбуваються в просторовому вимірі. Багато в чому саме завдяки спробам визначення приналежності та результатів розділу тій чи іншій території міжнародне право зародилося, існує і розвивається. Так, у сучасному міжнародному праві упреждающе вирішуються питання, пов'язані з регулюванням режиму космічного простору і небесних тіл, на які ще фактично не ступала нога людини. Відповідно інститут правового регулювання території в міжнародному праві - один із найдавніших і дотепер мають велике значення у підтриманні міжнародного миру і безпеки, розвитку міжнародної співпраці та прогресу всього людства.
На відміну від буденного мови, в міжнародному праві під В«територієюВ» (лат. territorium) розуміється частина географічного середовища, що включає сухопутну і водну поверхню, надра, повітряне та космічне простір. В якості синоніма часто використовується термін В«простірВ».
Крім класифікації з точки зору географічної приналежності в доктрині прийнято розрізняти території виходячи з їх правового режиму (державна територія, міжнародна територія, територія зі змішаним правовим режимом).
На державну територію поширюється територіальне верховенство якого-небудь держави. Саме державна територія є матеріальною основою існування держав: без території немає держави. Іноді виділяють державну територію міжнародного користування, до якої відносять міжнародні ріки, міжнародні протоки і канали, деякі сухопутні території (наприклад, архіпелаг Свальбард (Шпіцберген)).
Міжнародні території, або міжнародні простору (terra communis) - це географічні простору, на які не поширюється суверенітет жодної держави і чий правовий статус визначається договірним і звичайним міжнародним правом.
Міжнародна територія не підлягає національному присвоєнню, але при цьому всі держави мають рівні права на його дослідження та використання в своїх інтересах. Очевидно, що технологічно більш розвинені держави використовують дані простору більше інтенсивно. До міжнародної території відносяться відкрите море і Район морського дна за межами континентального шельфу (Район); Антарктика; повітряне простір над відкритим морем і Антарктикою; космічний простір, включаючи Місяць і інші небесні тіла.
Особливий правовий режим деяких міжнародних просторів отримав назву режиму В«спільної спадщини людства В». Такий режим встановлюється на договірній основі у відношенні об'єктів, що становлять особливу цінність для всього людства. На відміну від режиму terra communis, що забороняє національне привласнення просторів, але в іншому не обмежує держави в формах і цілях діяльності, режим загальної спадщини людства додатково встановлює ряд вимог. По-перше, всі об'єкти загальної спадщини людства підлягають повній демілітаризації і нейтралізації. По-друге, дослідження та експлуатація ресурсів даних територій повинні відбуватися у відповідності до встановлених процедурами в мирних цілях, в інтересах усього людства з урахуванням особливого положення найменш розвинених країн. По-третє, щодо даних територій здійснюється належна охорона навколишнього середовища.
Вперше режим загального спадщини людства був запропонований в ГА ООН мальтійським послом при ООН А. Пардо в 1967 р. У чинному міжнародному праві він закріплений у ст. 136 Конвенції ООН з морського права 1982 р. за Районом (дном морів і океанів і їх надрами за межами національної юрисдикції); в ст. XI Договору про Місяць 1979 за Місяцем та іншими небесними тілами (але не за всім космічним простором). Подібний режим виник у відношенні Антарктики на основі системи Договору про Антарктику 1959 р.
Незважаючи на конвенційне закріплення, даний принцип неоднозначно сприймається світовою спільнотою. Так, найбільш розвинені країни, чиї можливості з експлуатації ресурсів об'єктів загальної спадщини людства обмежуються цим режимом, не ратифікували ні договір по Місяці, ні Конвенцію ООН 1982 р. в її первісній редакції.
До територій зі змішаним, правовим режимом відносять морські простори, чий режим визначається як міжнародним, так і національним правом прибережної держави. Зокрема, такий режим поширюється на прилежащую зону, континентальний шельф і виключну економічну зону, які згідно Конвенції з морського права 1982 відкриті для всіх держав, але прибережні держави володіють особливими правами щодо розвідки, розробки і збереження ресурсів даних територій та мають право здійснювати юрисдикцію в межах цих територій в спеціально встановлених областях.
Історично виділялися т.зв. В«Нічийні територіїВ» (terra nullius), на які може поширюватися суверенітет якоїсь держави, але які поки не належать жодному державі. Сучасний рівень розвитку людської цивілізації дозволив повністю вивчити планету, так що В«недослідженихВ» просторів не залишилося. В Водночас в результаті вулканічної активності, наприклад, можуть виникати нові острови. Тоді на них може поширюватися суверенітет якоїсь держави відповідно до загальноприйнятих законними способами придбання території.
2. Правовий режим Арктики і Антарктики
2.1 Загальні положення
Планета Земля має два протилежать регіону - полярні області, які виділяються удаваним схожістю, при значній різниці з точки зору фізико-географічних характеристик та їх правового регулювання. Основну частину Арктики становить океан, а Антарктики - материк. Арктика оточена територіями держав. Антарктика, відноситься до міжнародних просторів на підставі системи Договору про Антарктиці. Іншими словами, міжнародно-правовий режим цих районів земної кулі складається в різних напрямках.
2.2 Арктика
У науковій літературі наводиться багато визначень Арктики внаслідок великої кількості критеріїв, які необхідно врахувати. У найбільш загальному плані Арктика (від грец. Arktikos - північний) - північна полярна область Землі, що включає окраїни материків Євразія і Північна Америка, майже весь Північний Льодовитий океан з островами (Крім прибережних островів Норвегії), а також прилеглі частини Атлантичного і Тихого океанів. Південна межа Арктики збігається з південною межею зони тундри. Її площа - близько 27 млн. км2 (іноді південною межею називають Північний полярне коло (66 В° 32 "с.ш.) і тоді її площа 21 млн. км2). З них майже половина - площа морських льодів (близько 11 млн. км2 взимку і близько 8 млн. км2 влітку)
Арктика - місце зіткнення інтересів Європи, Азії та Америки. З часів В«холодноїВ» війни як найкоротший шлях між двома супердержавами і досі Північний Льодовитий океан є найбільш мілітаризованим простором, де активно задіяні військові судна і підводні човни, у тому числі атомні. Крім того, Арктика характеризується великими запасами нафти, природного газу, кам'яного вугілля, нікелю, міді, кобальту, платини та інших природних ресурсів. Північний Льодовитий океан омиває береги тільки п'яти т.зв. В«ПріарктіческіхВ» держав: Росії, Канади, США (Аляска), Данії (Гренландія), Норвегії.
Величезну роль в освоєнні Арктики зіграв прокладений уздовж російської арктичної берегової лінії Північний морський шлях (СМП), довжиною 5600 км. Він поєднав європейські та далекосхідні порти. Він є головною судноплавною магістраллю Росії в Арктиці, і в радянські часи він був закритий для міжнародного судноплавс...