Нормативна система міжнародного права
Зміст
1. Поняття і структура норм міжнародного права
2. Класифікація норм міжнародного права
2.1 Класифікація норм міжнародного права
2.2 Поділ норм по юридичною природою або формою закріплення
2.3 Норми-цілі і норми-принципи
2.4 Розподіл норм міжнародного права по сфері просторового дії
2.5 Імперативні та диспозитивні норми міжнародного права
2.6 Матеріальні та процесуальні норми
2.7 Класифікація норм міжнародного права в залежності від способу їх здійснення
Список використаних джерел
міжнародне право норма
1. Поняття і структура норм міжнародного права
Міжнародне право, як і національне право, представляє перш за все сукупність норм. Норма права відповідно до загальної теорії права визначається як правило поведінки, припис, якому властива загальна обов'язковість. При застосовності таких характеристик, як В«правило поведінкиВ», В«обов'язковістьВ» норми міжнародного права мають свою специфіку.
Норма внутрішнього права є владним розпорядженням державного органу, уповноваженого на прийняття норм, виконання якої забезпечується державою. Норма міжнародного права в силу специфіки його суб'єктів (держави і їх освіти) і об'єкта (міжнародні відносини) є результатом узгодження позицій рівних за своїм юридичним статусом суб'єктів щодо моделі поведінки у сфері міжнародного співробітництва, яку вони визнають для себе обов'язковою. Таким чином, норма міжнародного права - це правило поведінки, створене в результаті узгодження позицій держав і інших суб'єктів міжнародного права, що встановлює їх права і обов'язки в сфері міжнародного співробітництва, обов'язковість дотримання яких забезпечується самими суб'єктами індивідуально або колективно, включаючи в разі необхідності застосування узгоджених примусових заходів.
Специфіка норм міжнародного права проявляється і в їх структурі. Норма національного права має триланкову структуру, що включає гіпотезу, диспозицію і санкцію. Причому в силу переказного, наказового характеру норми національного права санкція конкретизована вказівкою на вид і міри відповідальності. 76
Норми міжнародного права відрізняються структурною неповнотою. Це пояснюється їх координаційно-погоджувальною характером, високим рівнем узагальненості по порівнянні з конкретністю національних норм. Тому їх обов'язковим елементом є диспозиція, тобто правила поведінки суб'єктів, що створюють цю норму. Диспозиція може в деяких випадках за згодою сторін доповнюватися гіпотезою, тобто умовами застосування норми.
Що стосується санкції, то вона в більшості випадків відсутня, так як дотримання міжнародно-правової норми випливає з основного принципу міжнародного права В«pacta sunt servandaВ» (Договір повинен дотримуватися), визнаної в якості імперативної норми. При наявності санкції вона характеризується низкою особливостей:
1) закріплена в окремих статтях договору;
2) сформульована невизначено і не прив'язана до конкретної нормі, а відноситься до всіх зобов'язаннями, закріпленим у договорі.
Показовою в цьому плані ст. 235 Конвенції ООН з морського права 1982 р., озаглавлена «³дповідальністьВ» і встановлює, що на держави покладається виконання їх зобов'язань по захисту і збереженню морського середовища. Вони несуть відповідальність у відповідності з міжнародним правом. Санкції щодо порушника норм, закріплених в одній конвенції, можуть детально регламентуватися в інший, доповнює і конкретизує відповідні нормативні установки першої. Такою є Конвенція про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки морського судноплавства 1988 р., що встановлює режим відповідальності за піратство, визначення якого дано в Конвенції ООН з морського права 1982 р. (ст. 101-104).
Санкції у формі конкретних примусових заходів зазвичай передбачаються за скоєні порушення міжнародних норм і містяться або в резолюціях органів міжнародних організацій, уповноважених приймати рішення щодо прийняття санкцій (Наприклад, резолюція РБ ООН) або в міжнародних угодах, що закріплюють статус міжнародних кримінальних трибуналів, наділених компетенцією залучати до відповідальності за серйозні порушення норм міжнародного права (Римський статут Міжнародного кримінального суду 1998 р.).
2. Класифікація норм міжнародного права
2.1 Загальні положення
Норми міжнародного права різноманітні і відрізняються один від одного за змістом та іншими ознаками, дозволяє класифікувати їх за різними підставами. Однак в доктрині міжнародного права немає єдиних класифікаційних критеріїв. Найбільш детальний перелік класифікаційних критеріїв пропонується українським вченим В.А. Василенко який вважає, що в класифікації норм міжнародного права повинен використовуватися наступний комплекс критеріїв: значимість норм в системі; належність норм до підсистем системи; місце норм в ієрархічній структурі системи; зміст нормативних приписів і властивості їх регулятивних функцій; організаційно-цільова спрямованість нормативних приписів і особливість їх регулятивного впливу; формально-юридичне визнання норм; специфічність методів і способів здійснення нормативних приписів. Характеристика різноманіття норм міжнародного права найбільше придатна для дослідних цілей з даної проблематики.
У російському підручнику В«Міжнародне правоВ» під редакцією Г.В. Ігнатенко та О.І. Тіунова даються більш узагальнені класифікаційні критерії: форма норми міжнародного права; предмет регулювання; суб'єктно-територіальна сфера дії, функціональне призначення, характер суб'єктивних прав і обов'язків.
У монографії відомого російського вченого І.І. Лукашука В«Норми міжнародного права в міжнародній нормативній системі В»наводяться наступні класифікаційні критерії: зміст і місце в системі; сфера дії; юридична сила; функції в механізмі міжнародного регулювання; спосіб створення і форма існування.
Очевидно, що при термінологічному розмаїтті класифікаційні критерії в основному збігаються. Тому при аналізі класифікації норм міжнародного права будемо керуватися вищевказаними критеріями.
2.2 Поділ норм по юридичною природою або формою закріплення
За юридичною природою або формою закріплення норми міжнародного права традиційно поділяються на договірні і звичайні. Однак враховуючи те, що в сучасному міжнародному правотворчого процесу активну роль відіграють міжнародні організації в підручнику В«Міжнародне правоВ» під редакцією Г.В. Ігнатенко пропонується більш гнучка класифікація на документовані норми міжнародного права, до яких відносяться договірні норми, і документовані норми, що містяться в рішеннях, резолюціях міжнародних організацій і актах міжнародних конференцій, включають звичайні норми.
Договірні норми, письмово зафіксовані в міжнародних угодах, займають центральне місце в системі норм міжнародного права. Це обумовлено як специфікою договірних норм, так і характером сучасних міжнародних відносин.
Поглиблення спеціалізації міжнародних відносин, особливо в сфері економічного співробітництва, перевезень, галузі роззброєння, вимагає точної і детальної регламентації прав і обов'язків сторін, роблячи договірні норми необхідним інструментом регулювання міжнародного співробітництва. Договірні норми відрізняються стабільністю змісту, що дозволяє прогнозувати поведінку учасників договору та полегшує контроль за ним.
Розробка договірної норми характеризується високим рівнем демократизму: держави та інші суб'єкти міжнародного права володіють рівними правами при виробленні змісту договірної норми. Від розсуду держави залежить ухвалення договору і визнання його для себе юрид...
