МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ
Федеральне агентство з освіти
Тихоокеанський державний економічний університет
Кафедра Цивільного права і процесу
Курсова робота
З дисципліни Трудове право
Тема: Роль та функції трудового права
Поняття, предмет, метод і система трудового права
Студентка 151Нн
Давиденко Олександра
Олександрівна
Владивосток 2009
Зміст
1. Введення
2. Поняття праці, його громадської організації, галузі і предмета трудового права
3. Метод трудового права
4. Сфера дії трудового права
5. Роль і функції трудового права. Цілі і завдання трудового законодавства
6. Система галузі і система науки трудового права
7. Співвідношення трудового права з суміжними галузями права
8. Тенденції розвитку трудового права Росії
9. Висновок
10. Список використаної літератури
1.Вступ
Із загальної теорії права відомо, що розподіл права на галузі й інститути, тобто угруповання однорідних норм, здійснюється з урахуванням предмета та методу правового регулювання. Одна галузь права відрізняється від іншої своїми предметом, методом та принципами правового регулювання. Тому вивчення кожної галузі права, в тому числі і трудового, починається з засвоєння цих правових категорій.
Предмет будь-якої галузі права характеризується однорідністю громадських відносин, їх соціально-економічної спільністю і деякими іншими ознаками, досліджуваними в загальної теорії права.
Кожна галузь права має свій предмет, предопределяющий в значній мірі специфіку методу правового регулювання, галузевих принципів права, функцій галузі та тенденції розвитку її норм.
В даній курсовій роботі розглянемо предмет, метод, основні принципи трудового права Росії, його функції і тенденції розвитку, які визначаються нормами трудового законодавства та відображають їх суть.
2. Поняття праці, його громадської організації, предмета і галузі трудового права
Праця - це цілеспрямована діяльність людини, реалізація його фізичних і розумових здібностей для отримання певних матеріальних або духовних благ. Праця може бути індивідуальним (на своєму садово-городній ділянці або кустаря-одинака і т. д.) і в суспільній кооперації праці (на виробництві). Норми трудового права регулюють працю тільки в суспільній кооперації праці та не регулюють індивідуальна праця.
Громадська організація праці - це спільна праця як кооперація праці для отримання певного продукту даного виробництва, в тому числі і духовного (оркестрова музика, театр і т. д.), діяльності з управління або надання певних послуг сфери обслуговування населення (медицина, освіта і т. д.). Громадська організація праці в будь-якому суспільстві має дві сторони: технічну і соціальну. Право не регулює технічну сторону (Технологічні процеси виробництва певного продукту, роботу техніки, машин і т. д.). Тут застосовуються технічні правила, які і в різних країнах можуть бути однаковими. Право регулює соціальну сторону суспільної організації праці - громадські (соціальні) відносини по праці на виробництві.
До радянського періоду не було самостійної галузі трудового права, трудові відносини на виробництві регулювалися галуззю цивільного права нарівні з відносинами найму послуг по будинку, хоча і були окремі фабричні закони про промислове працю (наприклад Статут про промислове працю 1913 р. і кілька статутів з праці в окремих галузях, які передбачали норми по праці в сільському господарстві, залізничному транспорті, торгівлі та ін.)
Всього в царській Росії було близько півтора десятків розрізнених нормативних актів про працю, включаючи й акти про створення та дії фабричної інспекції. Але вони не створювали самостійної галузі трудового права, а договір особистого найму регулювало цивільне право поряд з договором найму речей, послуг.
Лише перший КЗпП 1918 р. вперше в світі породив самостійну галузь трудового права, регулюючу поведінку людей з праці в суспільній кооперації праці.
В інших країнах самостійні галузі трудового права стали з'являтися головним чином після другої світової війни (1946-1947 рр..), нині більшість розвинених країн світу мають самостійні галузі трудового права.
Трудовим правом називається одна з найважливіших галузей російського права, регулююча за активної участі її суб'єктів трудові відносини працівників з роботодавцями та інші безпосередньо з ними пов'язані, похідні від трудових відносини (тобто всі відносини з праці на виробництві) і встановлює права та обов'язки суб'єктів трудового права та відповідальність за їх порушення, поєднуючи інтереси суб'єктів трудового права та всього суспільства, держави.
Предметом трудового права є наступні дев'ять громадських відносин, пов'язаних з працею на виробництві:
1) відносини щодо сприяння зайнятості та працевлаштування у даного роботодавця;
2) трудові відносини працівника з роботодавцем з використання та умовами його праці.
Основний предмет трудових відносин - робота працівника за обумовленою з ним його трудової функції при підпорядкуванні дисципліні даної організації. Трудові відносини є у всіх працівників, повсякденно виконують особисто роботу в загальному процесі праці на даному виробництві і є членами його трудового колективу. Ці відносини виражають вольову частину виробничих відносин, оскільки виникають і припиняються з волі працівника і роботодавця.
В новому Трудовому кодексі є глава 2 про трудовому відношенні. У ній дається не тільки саме поняття та підстави його виникнення, але і зазначені основні права і обов'язки сторін, що є змістом трудового правовідносини як вже врегульованого правом трудового відношення. Тому тут треба розрізняти предмет права - відношення і вже врегульоване правом відношення (тобто правовідношення). Звичайно, в дійсного життя немає не врегульованого правом трудового відносини. Воно завжди виступає вже як трудові правовідносини. В ст. 1 Трудового кодексу перераховані 8 безпосередньо пов'язаних з трудовим інших відносин, які теж є предметом регулювання законодавства про працю;
3) відносини з організації праці та управління працею, участі в управлінні організацією;
4) відносини по соціальному партнерству, ведення колективних переговорів, укладання колективних договорів і соціально-партнерських угод;
5) відносини по професійній підготовці, перепідготовці та підвищенню кваліфікації працівників безпосередньо у даного роботодавця;
6) відносини наглядових і контрольних органів (Рострудинспекции, державних спеціалізованих і профспілкових інспекцій і т. д.) з роботодавцем, адміністрацією виробництва з питань дотримання трудового законодавства та охорони праці;
7) відносини щодо участі працівників і профспілок у встановленні умов праці та застосуванні трудового законодавства у передбачених законом випадках;
8) відносини щодо матеріальної відповідальності сторін трудового відносини за шкоду (Збиток), заподіяну з вини однієї сторони іншій. Дані відносини можуть бути двох видів в залежності від того, яка сторона заподіяла шкоду: а) по матеріальної відповідальності роботодавця за шкоду, завдану працівнику трудовим каліцтвом або порушенням його права на працю, в тому числі за моральну шкоду і б) щодо матеріальної відповідальності працівника, яка завдала шкоди майну роботодавця. Дані відносини виникають тільки у тих працівників, які завдали шкоди або яким заподіяна шкода. Більшість же працівників їх не мають;
9) відносини з вирішення індивідуальних чи колективних трудових спорів, виникають лише у деяких працівників і окремих робочих колективів. Коли з'являється такий трудовий спір, другою стороною цих відносин є орган, вирішальний даний сп...
