Зміст
Введення
1. Злочини, що посягають на відносини у сфері охорони державної таємниці або конфіденційної інформації
2. Злочини, що посягають на недоторканність державного кордону України
3. Злочини, які порушують порядок комплектування збройних сил України, що забезпечує її обороноздатність
Література
Введення
Родовим об'єктом злочинів є сукупність суспільних відносин, які забезпечують обороноздатність України, її незалежність, територіальну цілісність і недоторканність.
I. Злочини, які посягають на відносини у сфері охорони державної таємниці або конфіденційної інформації. Це: розголошення державної таємниці (Ст. 328); втрата документів, що містять державну таємницю (ст. 329); передача або збирання відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, яка є власністю держави (ст. 330).
II. Злочини, які посягають на недоторканність державного кордону України. Це: незаконне перетинання державного кордону (ст. 331); незаконне переправлення осіб через державний кордон України (ст. 332); незаконне вивезення за межі України сировини, матеріалів, обладнання, технологій для створення зброї, а також військової та спеціальної техніки (ст. 333); порушення правил міжнародних польотів (ст. 334).
III. Злочини, які порушують порядок комплектування збройних сил України, що забезпечує її обороноздатність. Це: ухилення від призову на строкову військову службу (ст. 335); ухилення від призову за мобілізацією (ст. 336); ухилення від військового обліку або спеціальних зборів (ст. 337).
1. Злочини, які посягають на відносини у сфері охорони державної таємниці або конфіденційної інформації
Загальним для цих злочинів є їх безпосередній об'єкт - суспільні відносини у сфері охорони державної таємниці або конфіденційної інформації в різних сферах діяльності держави. При посяганні на цей об'єкт може заподіювати шкоду військовому, економічному, науковому потенціалу держави.
Розголошення державної таємниці (ст. 328). Частина 1 ст. 328 передбачає відповідальність за розголошення відомостей, що становлять державну таємницю, особою, якій ці відомості були довірені або стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків за відсутності ознак державної зради або шпигунства.
Предметом цього злочину є відомості, що становлять державну таємницю.
Державна таємниця визначається як вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національної безпеки України.
Об'єктивна сторона злочину, передбаченого в ч. 1 ст. 328, визначену як розголошення відомостей, що становлять державну таємницю, тобто протиправний їх розголос. Діяння може виражатися як у дії, так і в бездіяльності, які призводять до того, що відомості стають відомі стороннім особам. Дія може виражатися, наприклад, в розголосу секретних даних в розмові, письмовому повідомленні, шляхом публікації в пресі, в виступі по радіо і телебаченню, у передачі для друкування особі, яка не має права на ознайомлення з цими відомостями, у показі креслень, документів і тощо. Бездіяльність може полягати в недотриманні правил зберігання, поведінки, перевезення матеріалів, документів, коли створюється можливість ознайомлення з відомостями сторонніх осіб. Спосіб розголошення для кваліфікації значення не має.
Злочин вважається закінченим з моменту розголошення відомостей, коли вони стали відомі хоча б одній сторонній особі.
Суб'єктивна сторона цього злочину - це будь-яка форма вини: як умисел (прямий і непрямий), так і необережність (самовпевненість і недбалість). При здійсненні цього злочину розголошення відомостей, що становлять державну таємницю, не повинно мати ознак державної зради або шпигунства (статті 111 і 114).
Суб'єкт даного злочину - спеціальний, тобто це особа, яка має допуск до відомостей, віднесених до державної таємниці, якому вони стали відомі або були довірені по службі чи роботі.
Втрата документів, які містять державну таємницю (ст. 329). Частина 1 ст. 329 передбачає відповідальність за втрату документів або інших матеріальних носіїв секретної інформації, що містять державну таємницю, а також предметів, відомості про які становлять державну таємницю, особою, якій вони були довірені, якщо втрата стала результатом порушення встановленого законом порядку поводження із зазначеними документами та іншими матеріальними носіями секретної інформації або предметами.
Предметом цього злочину є: 1) документи, тобто письмові, з певними реквізитами акти, які містять відомості, що становлять державну таємницю (схеми, карти, накази, звіти, наукові висновки тощо); 2) інші матеріальні носії секретної інформації (дискети, кінофільми тощо); 3) предмети, відомості про які є державною таємницею (наприклад нові види зброї, прилади, медичні препарати).
Об'єктивна сторона даного злочину складається із сукупності таких ознак:
- діяння, пов'язане з порушенням встановлених правил поводження з документами та іншими матеріальними носіями секретної інформації та предметами;
- ознайомлення або можливість ознайомлення з документами, матеріальними носіями секретної інформації або предметами сторонніх осіб.
Під втратою документів, матеріальних носіїв та предметів, що містять державну таємницю, розуміється протиправний вихід їх із володіння особи, якій вони були довірені по службі чи роботі.
- вихід документів (матеріальних носіїв, предметів) з володіння особи, яка допущено до робіт і документів, що містять державну таємницю.
Під виходом документів, матеріальних носіїв секретної інформації, або предметів з володіння необхідно розуміти втрату можливості розпоряджатися ними.
- причинний зв'язок між діянням і наслідками.
З суб'єктивної сторони втрата документів, що містять державну таємницю, характеризується складною (змішаною) формою вини: щодо порушення правил можливий як умисел, так і необережність, а щодо самої втрати - тільки необережність.
Суб'єктом цього злочину є особа, якій документи, матеріальні носії секретної інформації, предмети були довірені.
Передача або збирання відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, яка е власністю держави (ст. 330). Відповідальність настає за передачу або збір з метою передачі іноземним підприємствам, установам, організаціям або їх представникам економічних, науково-технічних або інших відомостей, які становлять конфіденційну інформацію, яка є власністю держави, особою, якій ці відомості були довірені або стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків, за відсутності ознак державної зради або шпигунства.
Предметом цього злочину є відомості економічного, науково-технічного і іншого характеру, які становлять конфіденційну інформацію, яка є власністю держави, тобто відомості, які стосуються діяльності окремих підприємств, установ, наукових, господарських організацій, дипломатичних відносин, політики, розголошення яких може заподіяти шкоду діяльності цих організацій і вплинути на обороноздатність держави. Ці відомості не містять державної таємниці, але є конфіденційними та становлять власність держави. Заборона на їх передачу іноземним організаціям міститься в наказах, інструкціях, розпорядженнях міністерств і відомств.
Безпосереднім об'єктом цього злочину є відносини у сфері охорони відомостей, становлять конфіденційну інформацію, яка є власністю держави.
Об'єктивна сторона цього злочину виражається в двох формах: 1) збір відмічених відомостей з метою їх передачі; 2) передача іноземним підприємствам, установам, організаціям відомостей, що становлять конфіденційну інформацію. Відповідно, злочин вважається закінченим або з моменту збору відомостей з метою їх передачі, або з моменту передачі.
<...
