Зміст
1. Делімітація та демаркація морських просторів
2. Договір морського круїзу, проформи чартерів
3. Міжнародно-правові засоби забезпечення безпеки судноплавства
Список літератури
1. Делімітація та демаркація морських просторів
Міжнародні сухопутні кордони встановлюються, як правило, угодами між прикордонними державами і на підставі укладених договорів проводяться на місцевості.
Межі по річках встановлюються за домовленості між сусідніми державами. Іноді вони проводяться по березі, частіше за так званим тальвегу - лінії найбільших глибин, іноді - по середині річки. Такі межі схильні до змін, оскільки залежать від розмивів і наносів. При поступових змінах русла кордон проходить по березі, тальвегу або по серединній лінії річки за станом на даний момент. У випадку ж раптових і значних змін русла річки кордон, як правило, зберігається на колишньому місці до укладення сторонами відповідної угоди про її зміну. ​​
Державний кордон може також встановлюватися за внутрішнім озерам і внутрішніх морів. Тоді вона проводиться за згодою між державами або по серединній лінії, або по фарватеру, або за прямою, що з'єднує точки виходу кордону на узбережжі.
Встановлення міждержавної сухопутного кордону проходить дві стадії. Перша - делімітація кордону - це визначення в договірному порядку загального напрямку проходження лінії державного кордону з позначенням її на картах, схемах і планах. При делімітації складається докладний опис проходження лінії кордону, виключає двояке тлумачення, із нанесенням її на карти і схеми по спеціально обраним і узгодженим природним або штучним точкам або орієнтирів (Річках, струмкам, гірських вершин, хребтах і т.д.); друга - демаркація кордону - це проведення лінії державного кордону на місцевості з позначенням її спеціальними прикордонними знаками (пірамідами, стовпами, буями, створними знаками, маяками і т.п.). При демаркації складається протокол - докладний опис проходження лінії кордону на місцевості зі схемами, фотографіями та описом кожного прикордонного знака та його відмітних характеристик (Розміри, колір, характеристики вогнів і т.д.). Для демаркації створюється прикордонна демаркаційна комісія, що складається з представників суміжних держав. В її завдання входить позначення кордону на місцевості, встановлення прикордонних знаків, складання докладного протоколу з описом проходження лінії кордону, прикордонних знаків і з доданням відповідних схем, фотознімків і т.п. Повторні демаркації державного кордону, що проводяться в разі необхідності, носять назву редемаркаціі.
Держави, що розташовують морським узбережжям, мають морську державний кордон, яка встановлюється за лінії зовнішнього межі територіальних вод.
Кордон територіальних вод - морська державний кордон - проходить на певному відстані від лінії найнижчого рівня води на узбережжі моря (внутрішня межа територіальних вод), тобто від лінії найбільшого відпливу при звичайному відливі. Якщо берег звивистий, внутрішня межа територіальних вод може проводитися по-різному: уздовж берега або від мису до мису, з урахуванням так званих базисних ліній.
Територіальні води за межами морських гаваней починаються від зовнішніх портових споруд. Якщо ж вони межують з бухтами або гирлами річок, то їх початком є зовнішні межі цих внутрішніх (національних) вод. Якщо перед самим берегом розташовані острови, то територіальні води починаються за їх межами і частина моря між материком та островами відноситься до внутрішніх вод держави. Інші, що належать державі острова, мають свої територіальні води, що належать одній державі, групи островів мають, як правило, загальні територіальні води.
Зовнішня і внутрішня кордону територіальних вод встановлюються законодавством держави з урахуванням і на основі загальновизнаних міжнародно-правових норм. Ширина пояса територіальних вод може варіюватися, відповідно до сучасного міжнародного права, в межах від 3 до 12 морських миль.
Поверхня, утворена рухом вертикалі вздовж лінії сухопутної і водної кордонів у повітряному просторі, складає повітряну державний кордон. Продовження цієї поверхні в надра утворює державний кордон надр.
Дотепер держави не встановлювали верхньої межі повітряного простору, що становить державну територію.
Державна територія являє собою, таким чином, простір, розташоване в трьох середовищах. Сухопутні, водні і повітряні державні кордони визначають його межі.
2. Договір морського круїзу, проформи чартерів
Україна займає вигідне географічне положення, вона знаходиться на стику Європи й Азії, а також має вихід у Чорне й Азовське моря. Морське право України потребує фундаментальних наукових розробках договору морського круїзу. Мета даної роботи - більш детально розібратися в проблемах договору морського круїзу, а також вивчити його правову природу.
Договір морського круїзу регламентується ст.ст. 195-202 Кодексу торговельного мореплавства України. Слід зазначити, що даний договір використовується не у всіх національних правових системах. Так, наприклад, він відсутній у Кодексі торгового мореплавання Російської Федерації, а в національному морському праві України отримав своє відображення лише в 1995 р. з прийняттям КТМ України. Відсутні і міжнародні нормативні акти, що регулюють відносини, що виникають у процесі морського круїзу. За договором морського круїзу одна сторона - організатор круїзу зобов'язується здійснити колективну морську подорож (круїз) за певною програмою і надати учасникові круїзу всі пов'язані з цим послуги (морське перевезення, харчування, побутове та екскурсійне обслуговування і тому подібне), а інша сторона - учасник круїзу фізична особа зобов'язується сплатити за це встановлену плату.
Під організатором круїзу слід розуміти юридична або фізична особа, яким або від імені якого, укладено договір морського круїзу. Доказом наявності договору морського круїзу є іменна путівка або інший прирівняний до неї документ, виданий організатором круїзу.
Учасником круїзу визнається будь-яка фізична особа, що уклала договір морського круїзу. Учасник має право в будь-який час до початку морського круїзу відмовитися від договору. У разі збільшення терміну круїзу через непередбачені обставини організатор круїзу повинен нести всі додаткові витрати, пов'язані з наданням послуг учасникові круїзу.
В процесі круїзного рейсу пасажирське судно здійснює рейс за особливим розкладом, розрахованому на чергування морських переходів з тривалими стоянками в портових містах для ознайомлення з ними. Таким чином, круїзні рейси як би перетворюють судно в плавучий готель з відповідним обслуговуванням, що включає, крім заходу в порти по туристичному маршруту, організацію берегових екскурсій, а також харчування та відпочинок пасажирів на судні. Тому крім основного умови, що передбачає переміщення пасажира, договір перевезення пасажира може містити додаткові, але які відіграють вирішальну роль у його ув'язненні умови, надання під час рейсу організованого харчування, включення в маршрут заходження у визначені порти в зручний для пасажирів час і т.д.
Для використання пасажирського судна під круїз між організатором круїзу і судновласником може укладатися договір фрахтування судна на рейс або на певний час. Однак цей договір слід відрізняти від договору перевезення пасажира, що укладається з кожним із пасажирів.
За своєю юридичною природою договір морського круїзу є комплексним договором, включає в себе елементи договорів морського перевезення пасажирів, побутового та екскурсійного обслуговування, найму і т.п. Тому основні права і обов'язки сторін за даним договором, а також відповідальність сторін аналогічні тим, які передбачені цими договорами.
Норми, регулюють відносини, що виникають з договору морського круїзу, носять диспозитивний характер, що випливає зі ст...
