Зміст
Ведення
Глава 1. Поняття та види слідчих ситуацій складаються при допиті
Глава 2. Форми помилкової інформації в конфліктній ситуації
Глава 3. Види вербального протидії розслідуванню
Глава 4. Криміналістична діагностика помилкової інформації в конфліктній ситуації
Глава 5. Криміналістичні засоби та методи подолання конфліктної ситуації
5.1 Психологічні прийоми
5.2 Метод викриття
5.3 Метод переконання
5.4 Метод емоційного впливу
5.5 Метод прикладу
5.6 Логічні прийоми
5.7 Тактичні прийоми
Висновок
Список літератури
Список використаної літератури:
Ведення
У структурі слідчих дій допит є одним з найважливіших процесуальних засобів пошуку і збирання доказів, а тому тактико-психологічні прийоми допитів дають можливість істотного підвищення їх ефективності.
Розслідування переважної частини злочинів протікає в умовах суперечності інтересів, мотивів і цілей учасників кримінального судочинства.
На допиті нерідко виникають конфліктні ситуації. Своє специфічне вираження вони набувають при безпосередньому спілкуванні таких протистоять один одному суб'єктів як слідчий і підозрюваний (обвинувачений). Гостра конфліктність визначає програму застосування слідчим тактичних прийомів і комбінацій таких прийомів. Виходячи з цього, головне завдання свого дослідження бачу в тому, щоб звернути увагу на практичне застосування тактичних прийомів допиту для подолання всякого роду протидії слідству. Від ефективності застосування таких прийомів в ході допиту багато в чому залежить остаточний підсумок проведеного слідчим розслідування.
Глава 1. Поняття та види слідчих ситуацій складаються при допиті
Допит - це процес отримання показань від особи, яка володіє відомостями, що мають значення для розслідуваної справи. Це найпоширеніше, але і найскладніше слідча дія. І справа не тільки в тому, що слідчому нерідко протистоїть людина, що не бажає говорити правду або взагалі давати показання; помилятися, помилятися може і щиро прагне повідомити все відоме йому у справі. Спотворення і вигадка належить своєчасно виявити і врахувати при оцінці і використанні показань. [1]
У процесі допиту між його учасниками складаються наступні ситуації: конфліктні і безконфліктні. Ця класифікація запозичена криміналістикою у психології. Вона грунтується на характеристиці одного з елементів психологічних компонентів ситуації: суперництва та протидії сторін, цілі та інтереси яких при розслідуванні злочину не збігаються. Безконфліктна ситуація характеризується повним або частковим збігом інтересів учасників взаємодії, відсутністю протиріч в цілях, до досягнення яких спрямовані їхні зусилля на даному етапі розслідування. Ситуації конфліктів різної тривалості і гостроти виникають тоді, коли між учасниками процесу складаються відносини суперництва і протидії ".
Тактична боротьба в конфліктній ситуації в свою чергу ділиться на нестроге і строге суперництво. Сутність цих видів ситуацій одна - протистояння, обумовлене оборонної домінантою допитуваного. Звичайно, заперечення підсудним частині обвинувачення, окремих епізодів злочину менш небезпечно для долі справи, ніж заперечення всього криміналу в цілому. [2]
Глава 2. Форми помилкової інформації в конфліктній ситуації
Протидія розслідуванню проявляється як у приховуванні злочину, так і в перешкоджання його розслідуванню. Приховування злочину здійснюється шляхом приховування, знищення, маскування і фальсифікації інформації та (або) її носіїв. Можливі й змішані способи. [3]
Приховування можливо активними і пасивними способами. До числа останніх відносяться замовчування, недонесененіе, неповідомлення запитуваних відомостей, невиконання необхідних дій, відмова від дачі показань. До способів приховування злочинів шляхом фальсифікації частіше інших у слідчій практиці відносяться свідомо неправдиві свідчення, повідомлення, заяви та доноси. Помилкова інформація в даному випадку виступає як форма протидії розслідуванню.
Глава 3. Види вербального протидії розслідуванню
Вербальне протидія розслідуванню може виражатися як у формі пасивного опору (відмова віддачі показань, умовчання про факти, які цікавлять слідство), так і у формі активної протидії: лжесвідчення, помилкової заяви, змови, обмови, самообмови, неправдивого алібі, підбурювання до дачі неправдивих показань, схиляння до відмови від даних раніше правдивих показань шляхом погроз, підкупу тощо
Лжесвідчення - умисна дезінформація слідчого у формі дачі завідомо неправдивих показань. Може призвести або до засудження невинного, або, навпаки, до виправдання особи, яка вчинила злочин. Воно може виражатися як в підтвердженні обставин, що не мали місця в дійсності, так і в замовчуванні про відомі обставини справи і, що найчастіше зустрічається, у спотворенні фактичних обставин.
Допитані свідки, як правило, дають неправдиві свідчення з метою виправдання винних.
Свідки дають завідомо неправдиві показання з наступних мотивів:
• страх помсти з боку підозрюваного або обвіняемо го;
• бажання допомогти винним в силу дружніх або родинних стосунків уникнути покарання або пом'якшити вину або, на оборот, посилити вину з помсти та інших ницих і корисливих мотивів;
• прагнення приховати свої власні непорядні по ступки, аморальна поведінка, боягузтво;
негативне відношення до правоохоронних органам і небажання в подальшому виступати в якості свідка, впізнаючого або учасниці іншої слідчої дії, бути викликаним до суду і т.д.
Для потерпілого ці мотиви кілька інші:
• невіра в можливості органів дізнання та попереднього слідства розкрити злочин, відшкодувати матеріальний збиток, забезпечити особисту охорону, боязнь корупції;
• бажання приховати власне непристойна поведінку, джерело придбання втрачених цінностей;
• перебільшити з почуття помсти матеріальний збиток, знизити заподіяну матеріальну шкоду в силу дружніх в минулому, споріднених або сімейних відносин.
Якими б не були мотиви лжесвідчення, слідчий зобов'язаний вжити заходів до їх подолання. Викрити в брехні свідка або потерпілого можна шляхом пред'явлення йому зібраних у справі доказів, шляхом оголошення показань інших осіб. Хороші результати дають очні ставки з іншими свідками, між свідком і обвинуваченим, щиросердно розкаялися у скоєному. Якщо свідок не дає правдивих показань через острах помсти з боку родичів обвинуваченого або самого обвинувачуваного, необхідно розвіяти, ці побоювання шляхом роз'яснення і переконання, вжити заходів, спрямованих на охорону свідка від стороннього або і приведення загроз у виконання.
Мотивами неправдивих свідчень підозрюваних і обвинувачених:
• страх перед викриттям і покаранням, бажання уникнути відповідальності;
• сором, острах ганьбить розголосу з боку осіб, які займають високі пости, відповідне положення, а також тих, хто здійснює злочини на сексуальному грунті, проти неповнолітніх;
• бажання якомога довше продовжувати злочинну діяльність, мати гроші, жити згідно бажанням;
по груповим злочинам - почуття ложно зрозумілого боргу, кругової поруки.
Причини, з яких допитувані змінили свідчення з правдивих на помилкові:
В· негативний вплив на обвинуваченого з боку осіб, які перебувають з ним до суду під вартою;
В· при ознайомленні зі справою обвинувачений зрозумів, що доказів його провини зібрано слідчим недостатньо, тому в суді відмовився від правдивих показань, даних на попередньому слідстві;
В· посилання на те, що слідчий допустив недозволені методи допиту і тому обвинувачений був змушений зізнатися і ско...
