Принципи права: поняття, характеристика видів
Зміст
Введення
Глава 1 Поняття принципів права
1.1 Поняття та ознаки права
1.2 Принципи права та їх властивості
1.3 Види та функції принципів права
Глава 2 Характеристика видів принципів права
2.1 Загальні принципи права
2.2 Галузеві принципи права
2.2.1 Основні принципи цивільного права
2.2.2 Основні принципи кримінального права
2.3 Міжгалузеві принципи права
Висновок
Список використаної літератури
Введення
Поняття принципів права є однією з актуальних проблем сучасної юридичної науки. Саме в цих принципах найбільш яскраво відображена сутність права у всьому різноманітті складових її сторін і закономірностей. Крім того, важливість даної проблеми визначається тим, що склалося у вітчизняній науці уявлення про принципи сформувалося в основному на базі вузьконормативного праворозуміння і має суттєві недоліки.
В основі будь усвідомленої діяльності людини лежать певні принципи. Законодавство, будучи соціальним явищем, створюваним людьми з метою юридичного закріплення нормативно-правових приписів, спрямованих на врегулювання суспільних відносин, засноване на певних принципах.
У юридичній літературі предметом наукового дослідження зазвичай стають принципи права. Під принципами права розуміє виражені у праві вихідні нормативно-керівні начала, що характеризують його створення, його основи, закріплені в ньому закономірності суспільного життя.
Метою даної курсової роботи є розкриття сутності принципів права. Для досягнення цієї мети необхідно вирішити наступні завдання:
1. Розглянути поняття В«правоВ» і його основні характеристики;
2. Розкрити поняття принципів права;
3. Дати характеристику основним видам принципів права.
Глава 1 Поняття принципів права
1.1 Поняття та ознаки права
Право - це система встановлених або санкціонованих державою, загальнообов'язкових, формально-визначених норм загального характеру, забезпечених державною захистом. [1]
До ознак права відносяться:
В· Нормативність. Право являє собою саме систему норм, тобто не конкретних вказівок - кому, що і як робити, а найбільш загальних, типових моделей поведінки. Саме тому правові норми часто називають зразками, еталонами, критеріями, масштабом правомірної поведінки, у відповідності з якими будується поведінка кожної особи, що потрапив в нормативно регламентовану ситуацію. Нормативність права обумовлена ​​типовістю, однорідністю, масовістю, повторюваністю окремих соціальних ситуацій, явищ, взаємодій. Правові норми регулюють не якийсь окремий випадок, а широке коло однорідних обставин, суспільних відносин, поширюючи своє регулює дію на всі випадки даного роду. Норма права показує, як слід поводитися в тієї чи іншої нормативно описаній ситуації, яка поведінка є правомірним, що можна, потрібно або не можна робити в певному, врегульованому правом соціальній взаємодії.
В· Загальнообов'язковість. Право регулює поведінку кожної особи, яка перебуває в нормативно передбаченої ситуації. Ніхто не випадає з-під дії права. Всі суб'єкти без винятку повинні виконувати правові вимоги. Право має загальний характер, поширюючи свою дію на всю територію країни, на всі її населення. При цьому правові норми обов'язкові для всіх, в тому числі і для держави.
В· Формализованность. Для права характерна документальна фіксація правових норм в певних джерелах, прийнятих за встановленою процедурою. Правові норми офіційно закріплюються в законах, указах, постановах та інших юридичних формах, містять обов'язкові реквізити (найменування, нумерація, дата, підпис уповноваженої особи тощо). При цьому норми не просто об'єктивуються назовні, вони повинні бути прийняті на підставі певної процедури, затверджені і підписані компетентними посадовими особами, опубліковані. Тобто норма, не доведена до загального відома, не породжує правових наслідків. Таким чином, право характеризується загальнодоступністю, публічністю сприйняття.
В· Визначеність. Правові норми відрізняє особливий юридичний мову, особлива юридична техніка. Йдеться передусім про чіткості, ясності, недвозначності викладу нормативного матеріалу. Право повинне точно фіксувати вимоги, пред'являються до поведінки людей, рамки та умови можливого, належного і забороненого поведінки, докладно розписувати можливі або необхідні варіанти правомірних вчинків, наслідки їх порушення. Крім того, мова закону повинен бути загальнодоступний для сприйняття, зрозумілий кожному. Точність, конкретність, однозначність норми забезпечує правову уніфікацію, тобто однакове розуміння і застосування права всіма учасниками правовідносин. Невизначеність змісту правової норми, навпаки, допускає можливість необмеженого розсуду в процесі реалізації права, що призводить до розбіжностей, сваволі, правовим конфліктам.
В· Державна природа. Держава і право нерозривно пов'язані. У суспільстві діє безліч різних соціальних норм. Але тільки право безпосередньо виходить від держави. Тим самим праву надається офіційний, публічний характер. Норми права формуються не стихійно, а в результаті цілеспрямованої правотворчої діяльності, яка виступає атрибутивною ознакою держави. Правові норми завжди встановлюються чи санкціонуються державою. Всі державні органи у межах своєї компетенції видають нормативні акти.
В· Системність. Право являє собою не випадкову сукупність, а організоване безліч структурних елементів, певним чином взаємопов'язаних і взаємодіючих між собою. У цілому право має внутрішню єдність, структурованістю, непротиворечивостью.
1.2 Принципи права та їх властивості
Право будується і функціонує на основі певних принципів, які виражають його сутність і соціальне призначення. У них відбиваються головні властивості і особливості права, які надають йому якість державного регулятора міри свободи і справедливості в суспільних відносинах. [2]
Принципи права - це основні вихідні положення, юридично закріплюють об'єктивні закономірності суспільного життя. Вони акумулюють у собі найбільш характерні риси права, визначають його юридичну природу. Принципи права лежать в основі діяльності правової держави, всіх органів державної влади. Керуючись ними, держава забезпечує соціально-економічні, політичні та особисті права і свободи своїх громадян, гарантує виконання ними юридичних обов'язків.
Принципи права пронизують всі правові норми, є стрижнем усієї системи права держави. Звідси їх визначальне значення для регулювання суспільних відносин, для юридичної практики. Суворе і точне здійснення вимог права означає одночасно і послідовне втілення в життя закладених в ньому принципів. Тому при вирішенні конкретних юридичних справ необхідно в першу чергу керуватися засадами права. Це служить основою правильного застосування юридичних норм, прийняття обгрунтованих і законних рішень.
Принципи права можуть спеціально закріплюватися в загальних юридичних нормах (в конституціях, преамбулах законів, кодексах) або становити саму матерію права, проникаючи у внутрішній зміст правових норм. [3]
Принципи права об'єктивно обумовлені характером суспільних відносин, на яких базується певна система права. Це означає, що кожна система суспільних відносин регулюється не довільно, а відповідно до об'єктивними вимогами, які відображаються в системі права і становлять її сутність. Характер принципів тієї чи іншої правової системи не можна визначати в відриві від соціально-економічних умов, структури та змісту державної влади, принципів побудови та функціонування всієї політичної системи суспільства.
Узагальнюючи вищесказане, можна виділити наступні властивості принципів права:
В· наявність основоположного характеру;
В· відо...
