Зміст
Введення
1. Поняття конституційно-правового відносини в конституційному праві Російської Федерації
1.1 Поняття та особливості конституційно-правових відносин
1.2 Об'єкти конституційно-правових відносин
2. Основні суб'єкти та об'єкти конституційно-правових відносин
2.1 Народ, громадянське суспільство, громадськість як суб'єкти конституційно-правових відносин
2.2 Російську державу - суб'єкт конституційного права та конституційно-правових відносин
2.3 Інші суб'єкти конституційних правовідносин
Висновок
Список використаної літератури
Введення
Актуальність теми дослідження. Призначенням конституційно-правових норм є регулювання суспільних відносин, складають предмет даної галузі права. В результаті дії конституційно-правових норм виникають конституційно-правові відносини. Вони володіють загальними рисами, властивими всім правовідносин, незалежно від того, нормами якої галузі права породжуються. Всяке правовідносини є результат урегульованості правовою нормою суспільних відносин. Внаслідок цього встановлюються юридичні зв'язки між відповідними суб'єктами, в яких один суб'єкт володіє певними правами, а другий - кореспондуючими їм обов'язками або обидва пов'язані взаємними правами та обов'язками. Саме через правовідносини реалізуються норми права.
Специфіка конституційно-правових відносин по Порівняно з іншими видами правовідносин полягає в наступному:
1) конституційно-правові відносини мають своє власне зміст: виникають в особливій сфері відносин, що складають предмет конституційного права;
2) конституційно-правовим відносинам властивий особливий суб'єктний склад: деякі суб'єкти цих відносин не можуть бути учасниками інших видів правовідносин;
3) конституційно-правові відносини характеризуються великою різноманітністю, що створює багатошарові юридичні зв'язки між суб'єктами, що встановлюються найчастіше через ланцюг взаємопов'язаних між собою правовідносин.
Таким чином, конституційно-правове відношення - це суспільне відношення, яке врегульовано нормою конституційного права і змістом якого є юридичний зв'язок між суб'єктами у формі взаємних прав і обов'язків, передбачених даною правовою нормою.
Мета курсової роботи розкрити поняття, об'єкт, суб'єкти, зміст конституційно-правових відносин.
Для досягнення зазначеної цілі перед курсовою роботою були поставлені наступні завдання:
- по-перше, вивчити поняття конституційно-правового відносини;
- по-друге, розглянути загальні положення про склад (елементах) правовідносини, а саме визначити об'єкти конституційно-правового відношення;
- по-третє, дати характеристику основним суб'єктам конституційно-правового відношення;
- по-п'яте, зробити основні висновки по курсовій роботі.
При написанні курсової роботи використана вся доступна література: вивчені наукові дослідження вітчизняних авторів в галузі загальної теорії держави і права та конституційного права. При цьому, особливо слід відзначити праці таких вчених як Халфіна Р.О., Дудін А.П., Гревцов Ю.І., Алексєєв С.С., М.С. Матейковіч, В.В. Вороніна, Н.В. Бутусова, М.М. Сперанського, М.Н. Марченко, С.І. Архипова і т.д.
1. Поняття конституційно-правового відносини в конституційному праві Російської Федерації
1.1 Поняття та особливості конституційно-правових відносин
Як уже зазначалося, в сферу конституційного права потрапляє тільки певна частина суспільних відносин. Але це не означає, що сфера конституційно-правового регулювання незначна. Насправді і за своїм значенням, і за обсягом ці відносини вельми важливі. Більш того, залишаючись тільки частиною громадянського суспільства, держава постійно розширює своє втручання в суспільне життя. Це відбувається не тільки через політичних устремлінь виявляються у владі тих чи інших суспільних сил, але й з причини об'єктивно обумовленого ускладнення економічних, політичних і соціальних відносин, виникнення все нових перешкод на шляху суспільного прогресу (зростання злочинності, падіння моралі і духовності, загроза екологічної катастрофи, небезпеки, пов'язані зі зловживаннями науково-технічними відкриттями, та ін.)
Звідси посилюється спокуса вирішувати суспільні проблеми авторитарними методами, тенденція сповзання до тоталітаризму, тим більше що в нинішньому російському суспільстві існують відверто антидемократичні політичні сили. Конституційне право повинно бути непереборною перешкодою для цих тенденцій, ні за яких умов не втрачаючи свого головного призначення: охороняти свободу людей, створюючи певний громадський порядок і умови для їх благополуччя.
Із загальної теорії права відомо, що вплив права на суспільні відносини породжує правовідносини, через які відбувається реалізація права. Що стосується конституційного права, то не всі його норми здатні породити правовідносини. Ця галузь в силу свого призначення і характеру містить багато декларацій, які, безумовно, важливі для встановлення порядку в тій чи іншій області, але не через конкретні правовідносини, а шляхом психологічного впливу на людей і проголошення самих загальних правил і принципів, які впливають на створення конкретних норм.
Прикладом такої декларативною норми є положення ст. 2 Конституції РФ: "Людина, її права і свободи є найвищою цінністю ". Ясно, що ця норма не породжує конкретного правовідносини з його зобов'язальної частиною, не може бути пред'явлена ​​в суді тією або іншою людиною для захисту своїх вимог. Але вона важлива як саме загальне вказівку державі постійно пам'ятати про пріоритет людини по відношенню до влади, і в цьому - найвища значення даної норми для підтримання демократичного порядку.
Однак більшість конституційно-правових норм все ж породжує конкретні правовідносини, і тому дуже важливо мати чіткі уявлення про суб'єктів цих правовідносин, без чого не можна вирішити питання про конкретні носіях прав і обов'язків, а отже, і про відповідальність за порушення продиктованої норми поведінки. Конституційно-правові правовідносини не настільки очевидні, як, наприклад, цивільно-правові або кримінально-процесуальні, вони рідко стають спеціальним об'єктом розгляду загальних судів. Але ці правовідносини, хоча часом і незримо, все ж визначають взаємовідносини людей та органів влади, т. тобто встановлюють баланс прав і обов'язків, і отримують судовий захист зі боку органів загальної та конституційної юстиції.
Своєрідність предмета конституційного права, різноманіття видів його норм породжують і різні види конституційно-правових відносин.
Правовідносини класичного виду виникають у Внаслідок реалізації норм - правил поведінки. На їх основі складаються конкретні конституційно-правові відносини, в яких чітко визначені суб'єкти, їх взаємні права та обов'язки.
Реалізацією ж таких норм, як норми-принципи, норми-цілі, норми-декларації породжуються правовідносини іншого виду - правовідносини загального характеру, в яких конкретно не визначені суб'єкти, не встановлені їх конкретні права та обов'язки.
Такі всі норми-принципи, що закріплюють, наприклад, основи конституційного ладу Російської Федерації. Зокрема, принцип поділу влади конкретно реалізується через складну систему правовідносин, в яких суб'єктами є органи законодавчої, виконавчої та судової влади. Однак всі ці правовідносини похідні від загального правовідносини, яке виникає на основі вказаної норми-принципу. З таким загальним правовідносинами сообразуют свою діяльність всі суб'єкти, належні реалізовувати названий принцип. Воно лежить в основі їх правомочностей, визначає в загальній формі їх права, що випливають з приписів даної норми-принципу.
Особливим видом конституційно-правових відносин є так звані правові стану. Їх специфічна риса - чітка визначеність суб'єктів правовідносин. Однак зміст взаємних прав і обо...
