Правове регулювання відносин, пов'язаних з вступом у шлюб
Зміст
Введення
1. Сфера виникнення і зміст колізій законів у галузі укладення та розірвання шлюбів за участю іноземців
2 Висновок шлюбу. Визнання шлюбів, укладених за кордоном
3. Майнові правовідносини між подружжям
4. Розірвання шлюбу у МПП
Висновок
Список використаної літератури
Введення
Загальноприйнято, що область шлюбно-сімейних відносин не повністю, а лише частково входить в об'єкт регулювання міжнародного приватного права. Це пояснюється тим, що шлюбно-сімейні відносини мають не тільки цивільно-правову, але й адміністративно-правову природу. А переважаючою в доктрині міжнародного приватного права є сьогодні позиція, згідно з якою об'єктом МПП можуть бути тільки цивільно-правові відносини міжнародного характеру. З цього випливає, що відносини, що виходять за рамки цивільно-правових, вже будуть регулюватися не МПП, а нормами інших галузей права. [1]
При виділенні відносин приватноправового (цивільно-правового) характеру керуються наступними критеріями: наявність майнового або особистого немайнового характеру, диспозитивність, рівність сторін. У випадку, коли відносини різних інститутів сімейного права задовольняють названим критеріям, можна вести мову про об'єкт регулювання МПП. Крім того, крім наявності цивільно-правової природи необхідно, щоб відносини були ускладнені іноземним елементом, що дозволяє характеризувати їх як міжнародні. До шлюбно-сімейних відносин у міжнародному приватному праві відносять питання укладення та розірвання шлюбу, визнання шлюбу недійсним, визначення режиму майна між подружжям, регулювання аліментних зобов'язань, усиновлення та пов'язані з ними інші питання (наприклад, взаємини приймальні сім'ї) за умови, що зазначені відносини мають міжнародний характер.
Характеризуючи область шлюбно-сімейних відносин, не можна не відзначити такий відрізняє її ознака, як переважання в кожній державі правових норм, що мають свої давні історичні й релігійні коріння, наявність звичаїв, традицій, правил ввічливості, моральних, моральних і побутових норм, одним словом, всі ті соціальні регулятори, які відображають специфіку кожної народності і певної спільності людей. Саме ця обставина і є перешкодою для уніфікації матеріальних і колізійних норм у сімейному праві. [2]
В даній роботі будуть розглянуті шлюбно-сімейні відносини з точки зору міжнародного приватного права, а саме сфера виникнення та зміст колізій законів у галузі укладення та розірвання шлюбів з участю іноземців, майнові правовідносини між подружжям. А так же висновок і розірвання шлюбного договору.
1. Сфера виникнення і зміст колізій законів у галузі укладення та розірвання шлюбів з участю іноземців
Шлюб - Одна з найдавніших інститутів приватного, в тому числі і міжнародного приватного права, в якому в найбільш очевидною формі позначаються юридичні відмінності, присутні в правовій надбудові різних держав. У сучасному житті шлюб являє собою вільний, рівноправний і, в ідеалі, довічний союз жінки та чоловіка, укладений із дотриманням порядку та умов, установлених законом, створюючий сім'ю і породжує між подружжям взаємні особисті, майнові права та обов'язки.
Навіть сьогодні даний інститут несе на собі печатку історичних, економічних, етнографічних, культурних, релігійних та інших особливостей, властивих тому чи іншому суспільству. Так, сімейне право деяких держав закріплює верховенство чоловіка. У країнах, що відносяться до мусульманського світу, характерною правової рисою виступає полігамія, в той час як інша частина держав виходить з уявлень про шлюб як про моногамному союзі чоловіка та жінки. У безлічі держав законодавчо закріплений шлюбний договір (і його різновиди), який може укладатися до шлюбу і нерідко - оформляти права чоловіка на майно дружини. Не менш істотні для регулювання сімейно-шлюбних відносин расові обмеження та обмеження релігійного характеру, вікової ценз, В«траурний термінВ» та ін [3]
Коли у шлюб вступають громадяни різних держав, рішення колізійного питання здобуває істотне значення. Ось чому в шлюбно-сімейному праві досить тривалий період часу ведеться уніфікація колізійних, а не матеріально-правових норм.
В нинішніх умовах інтенсивних міждержавних обмінів шлюбно-сімейне право, як ніяка інша сукупність відносин і правил, їх регулюючих, схильна дії законів міжнародного спілкування і неможливості регламентації їх з допомогою правопорядку лише однієї з держав. В області сімейного права діє ряд багатосторонніх угод, частина з яких замінила старі Гаазькі конвенції кінця XIX - початку XX століття. Серед універсальних договорів зазначеного типу слід назвати насамперед Конвенцію про стягнення за кордоном аліментів від 21 грудня 1956 р., Конвенцію про згоду на вступ у шлюб, шлюбному віці і реєстрації шлюбів від 10 грудня 1962 р. (беруть участь 49 держав, у т.ч. Росія), серію Гаазьких конвенцій: Конвенцію про юрисдикцію, застосовне право та визнання рішень про усиновлення від 15 листопада 1965 р., Конвенцію про визнання розлучень та рішень про роздільне проживання подружжя від 1 червня 1970 р., Конвенцію про право, застосовне до аліментних зобов'язань від 2 жовтня 1973 р., Конвенцію про право, застосовне до режимів власності подружжя від 14 березня 1978 р., Конвенцію про укладення та визнання дійсності шлюбів від 14 березня 1978. Конвенцію про захист дітей та співробітництво в галузі міждержавного усиновлення від 29 травня 1993 р. [4]
Процеси міграції населення, розвитку ділових, культурних, наукових, а також звичайних людських контактів між народами в цілому і їх окремими представниками та організаціями породили в сучасну епоху навіть особливе поняття - В«іноземні шлюби В», до яких відносять не тільки так звані змішані шлюби, тобто шлюби, укладені особами, які є іноземцями по відношенню один до одного, але і шлюби між громадянами одного і того ж держави, проте вчинені за кордоном. У свою чергу зазначені обставини зумовили появу, а іноді й загострення колізій між законами багатьох держав, внаслідок чого далеко не завжди шлюби або розлучення, оформлені за кордоном, визнаються в третіх державах. З метою подолання подібних явищ національно-правові акти, а також міжнародні договори воліють ускладнення коллизионно-правового регулювання зовні простим - жорстким, - але не завжди ефективним за своїм юридичним наслідків формулами прикріплення. [5]
Принципи регулювання шлюбно-сімейних відносин знайшли своє відображення у Загальній декларації прав людини, Міжнародному пакті про громадянські і політичні права. Стаття 16 Загальної декларації прав і свобод людини зазначено: В«1. Чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без всяких обмежень по ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження, під час стану шлюбу та під час його розірвання.
2. Шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін що одружуються
3. Сім'я є природним і основним осередком суспільства і має право на захист з боку суспільства та держави. Ці загальні принципи знайшли своє відображення в спеціальних принципах, яких держави обов'язково повинні дотримуватися при регулюванні шлюбно-сімейних відносин В».
Спеціальні принципи полягають у тому, що, по-перше, чоловіки і жінки, які досягли шлюбного віку, мають право на вступ до шлюбу; по-друге, право на вступ до шлюб не може бути обмежене на підставі раси, національності і релігії; по-третє, шлюб може бути укладений тільки при повному і вільній згоді сторін; по-четверте, чоловіки і жінки повинні користуватися однаковими правами при вступі до шлюб, під час перебування в шлюбі, при розірванні шлюбу; по-п'яте, сім'я повинна користуватися захистом з боку держави; по-шосте, особливим захистом повинні користуватися діти. [6]...
