ЗМІСТ
ВСТУП
1. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В БІЛОРУСІ В СЕРЕДНІ СТОЛІТТЯ
1.1 МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ В БІЛОРУСІ У Х - ХІІІ СТОЛІТТЯХ.
1.2 МАГДЕБУРЗЬКЕ ПРАВО ЯК ІНСТИТУТ САМОВРЯДУВАННЯ У Великому князівстві Литовському
2. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ БІЛОРУСІ В період знаходження У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ. Земська реформа
3. МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ І УПРАВЛІННЯ БІЛОРУСІ В РАДЯНСЬКИЙ ПЕРІОД
4. СТАНОВЛЕННЯ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В РЕСПУБЛІЦІ БІЛОРУСЬ
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
Пошук і використання оптимальної моделі місцевого самоврядування є однією з найважливіших проблем державного будівництва. Це обумовлено тим, що від ефективності роботи місцевих органів влади в значній мірі залежать нормальне функціонування громадянського суспільства, його життєздатність, динаміка розвитку. Місцеві органи управління та самоврядування щодня займаються проблемами житлового будівництва, комунального обслуговування, охорони правопорядку, життєзабезпечення населених пунктів; як органи влади, найбільш близькі до населення, вони краще за інших знають і розуміють потреби простих людей. В останні роки серед інших питань соціальної політики, які вирішують органи влади, особливе місце займають проблеми соціального захисту малозабезпечених верств населення. Від ефективності вирішення даних питань залежить соціальна та політична стабільність у суспільстві.
Історія місцевого самоврядування на Білорусі - одна з маловідомих і малодосліджених сторінок білоруського минулого, яка вимагає всебічного вивчення. Справа в тому, що формування сучасного білоруського держави має органічно поєднуватися з використанням багатого досвіду організації та функціонування органів місцевої влади та самоврядування на території Білорусі в попередні сторіччя. Створити сучасну, ефективну, відповідну Європейської Хартії місцевого самоврядування систему органів місцевої влади і управління просто неможливе без опори на національні традиції у створенні та функціонуванні органів місцевого управління і самоврядування, без ознайомлення з відповідним законодавством, вивчення правових пам'ятників і документів, у яких питання місцевого самоврядування знаходили свій відбиток і закріплення.
Саме тому вивчення історії розвитку місцевого самоврядування в Республіці Білорусь є нагальною та актуальною проблемою юридичної науки.
Справжня курсова робота ставить своєю метою дослідження еволюції інституту місцевого самоврядування в Республіці Білорусь.
Виходячи з поставлених цілей, завданнями роботи є:
- вивчити процес зародження місцевого самоврядування в Білорусі;
- дати детальну характеристику такого інституту місцевого самоврядування як магдебурзьке право, що мав місце в Великому князівстві Литовському;
- визначити порядок та особливості діяльності земств на території Білорусі;
- провести аналіз формування та діяльності місцевих рад депутатів в БССР;
- вивчити етапи формування сучасної системи місцевого управління та самоврядування в Республіці Білорусь.
Поставлені цілі і завдання зумовили структуру курсової роботи, яка складається з вступу, чотирьох розділів (перший розділ складається з двох параграфів), висновків і списку використаних джерел.
При написанні даної курсової роботи використовувалися наукові праці ряду вчених - О.В. Карамишева, В.А Кодавбовіча, З.Ю. Кописского, Л.Є. Лаптєва, А.П. Мельникова, Н.В. Місаревіч, В.В. Осмоловського, В.К. Сидорчук, Н.І. Сільченко, В.І. Шабайлова, І.А. Юхо та ін
При написанні роботи використовувалися в Як основні формально-юридичний та історико-правовий методи дослідження.
1. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ У БІЛОРУСІ В СЕРЕДНІ СТОЛІТТЯ
1.1 МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ В БІЛОРУСІ В Х-Х ІІІ СТОЛІТТЯХ
При розгляді місцевого самоврядування на Білорусі в Х-ХІІІ ст. необхідно мати на увазі одну дуже істотну обставину, яка стосується діяльності віче (народного сходу) в державах-князівствах, його природи, компетенції і взаємодії з іншими органами і установами влади. Справа в тому, що в юридичній та історичній літературі цей інститут влади досить часто відноситься до органів самоврядування, а його діяльність аналізується переважно через призму взаємин з князівською владою, яка розглядається в якості державного початку в державах-князівствах. Аналіз функціонування інституту віче в державах-князівствах, які існували на території Білорусі в Х-ХІІІ століттях, а також в Великому Новгороді, Пскові, Києві та інших містах дозволяє стверджувати, що інститут віче мав'' подвійну'' природу. З одного боку, віче діяло як класичний орган держави, який мав досить широкі владні повноваження: вирішення питань війни і миру, законодавства, укладення договорів, здійснення правосуддя. З іншого боку, за характером своєї діяльності, по порядку організації, по своїх повноваженнях віче зберігало '' Класичні'' елементи самоврядування, які були характерні родоплемінної організації влади первісного суспільства [21, с.4].
Віче існувало у Вітебську, Друцьк, Полоцьку, Турові. Збиралося воно зазвичай на торгової площі, біля собору і в інших значущих місцях з ініціативи князя, княжої раді або групи вільних людей. Всі рішення на віче приймалися більшістю голосів, про що можна було судити по силі вигуку'' Любо'' або '' Не любо'' [20, с. 17].
Під багатьох містах (Великий Новгород, Псков) віче початок вибирати посадових осіб - посадників, тисяцьких і інших, які почали контролювати діяльність князя. Більш того, частину своїх владних повноважень, наприклад, у Великому Новгороді, князь міг реалізувати тільки після згоди на це посадника і тисяцького.
Повноваження віче ніколи не були визначені точно і однорідно. Вони то розширювалися за рахунок владних повноважень князя, то звужувалися, коли князівська влада в залежності від обставин зовнішнього та внутрішнього характеру'' перетягувала'' на себе частину державно-владних повноважень віче. Але віче вирішувало і багато інших питань життєдіяльності наших предків, які не мали державно-правової природи, а стосувалися виключно внутрішніх питань слов'янської громади і забезпечувалися традиційними'' общинними'' методами і засобами, фінансувалися не з державної казни, а шляхом об'єднання матеріально-фінансових коштів членів громади. До цих питань ставилися ремонт і будівництво нових доріг, мостів, інших місць і засобів загального користування, торгові справи і т.д. Саме при вирішенні цих питань віче і діяло як орган самоврядування в сучасному його розумінні.
Розвиваючись і пристосовуючись до нових соціально-економічних та політичних умов, вічова форма правління проіснувала в деяких землях і містах Білорусі (Вітебськ, Полоцьк) аж до XV ст., поступившись місцем більш сучасній формі самоврядування, організованого на основі магдебурзького права.
Розглядаючи організацію самоврядування в Х-ХІІІ століттях, необхідно брати до уваги, що віче було не єдиним інститутом, в діяльність якого можна спостерігати самоврядувальні початку. Поруч з місцевими органами державного управління в державах-князівствах активно діяли органи місцевого самоврядування, які вирішували практично всі питання життєдіяльності громади, за винятком тих, які відносилися до компетенції князя.
Враховуючи відносно слабкий характер державної влади в той час і той факт, що держава практично асоціювалося з центральними органами державної влади, можна сміливо стверджувати, що основна маса питань життєдіяльності, землі князівства вирішувалася органами (інститутами) самоврядування.
І.А. Юхо відзначає, що в тих місцях, де жили державні селяни, і не було замків, діяли органи селянського самоврядування - селянськ...
