ТОМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Юридичний інститут
Кафедра теорії та історії держави і права,
адміністративного права
Державний лад Афін і Стародавнього Риму
(Курсова робота)
Виконала
студентка 1 курсу
групи 654
Науковий керівник
старший викладач
Дегтярьова А.М.
Томськ
2006
ЗМІСТ
Введення
1. Становлення афінської і римської державності
1.1 Освіта Афінської держави
1.2 Освіта Римської держави
2. Державний механізм Афін в період найвищого розквіту демократії
2.1 Початковий етап становлення демократії в Афінах
2.2 Кульмінаційний період в історії Афінської демократії
3. Державний лад Стародавнього Риму в період республіки
Висновок
Список літератури
ВСТУП
Озирніться навколо. Ви живете в державі, чи не так? Ви живете в країні, яка межує ще з п'ятнадцятьма державами. Ви живете на планеті, де немає ні найменшого шматочка території, який би не належав якогось з більше 210 держав. Всі вони дуже різні: починаючи від форм правління, закінчуючи менталітетом і культурним рівнем розвитку, і хоча ми виділяємо деякі подібні риси, але виявити абсолютно однакові держави ми не зможемо. Це пояснюється безліччю причин, адже те, що ми бачимо сьогодні - це результат багатовікового розвитку людства, а саме розвитку В«в області практичному житті і державного будівництва В»[1].
<p> Бачачи досягнення цього В«будівництваВ», багато вчені-державознавець знову і знову звертаються до витоків виникнення держави. Досить згадати В. Бузескула, професора Харківського університету, який все своє життя присвятив вивченню стародавнього світу, і не він один: це С.Я. Лур'є, Гастон Буасьє, С.Л. Утченко, Н.А. Машкін, Ю. Кулаковський, Е.Д. Фролов та багато інших.
Дана тема викликала інтерес ще у античних істориків і філософів і надалі вона досліджувалася не менш інтенсивно як у нашій країні, так і зарубіжному. Але період особливої вЂ‹вЂ‹уваги до цієї теми в Росії відноситься до діяльності дореволюційних і радянських вчених. Як відомо, в то час зміни в державному ладі В«літали в повітріВ», що викликало загальне гарячкове звернення до двох джерел, з яких черпали шляху можливих дій: історії держави і права Афін і Риму, і, найбільш пропагований в той час джерело, повне зібрання творів К. Маркса і Ф. Енгельса.
Особливий інтерес представляє вивчення виникнення держави в Греції і Римі, так як саме ці країни являють собою дві найбільш класичні форми утворення держави. Тому більшість вищеназваних авторів при вивченні Афінської держави неодмінно розглядали його в порівнянні з давньоримського держави.
Дана робота побудована за тим же принципом: становлення афінської державності буде розглядатися в зіставленні з протіканням цього процесу в Римі; від розгляду державного механізму Афін в період найвищого розквіту демократії перейдемо до розгляду державного стоячи Стародавнього Риму в період республіки.
Головною метою такого структурування роботи, та й усієї роботи в цілому, є вивчення державного ладу Афін за часів демократії, і Риму в період республіки; визначення рис, властивих цим двом формам державного устрою і виявлення їх конкретного прояву в Афінах і Римі; до того ж необхідно провести порівняльний аналіз, що дозволить домогтися найбільш повного розкриття теми.
1. СТАНОВЛЕННЯ Афінська і Римська ДЕРЖАВНОСТІ
1.1 Освіта Афінської держави
Одним з найдавніших культурних осередків людства було Середземне море. З усіх частин Середземного моря, особливо сприятливими умовами відрізнялося Егейське море, що лежить між Балканським півостровом і Малою Азією.
Під час приходу на Балканський півострів греки були сухопутним народом, що жив далеко від моря, але в наслідку вони досить швидко освоїлися з морськими подорожами, бурями і затишшя.
Греція у всіх напрямках була порізана труднопрохідними гірськими хребтами; виключаючи лише Фессалію, в Греції немає жодної рівнини, яка б мала в довжину більше двадцяти, а в ширину більше дванадцяти кілометрів. Цілком зрозуміло, що тут не було умов для утворення великих племінних організацій. Навпаки, так як відбити напади сусідів при цих умовах було не важко, тут були на обличчя всі умови для освіти безлічі політично незалежних карликових громад.
Греція складалася з сотень таких громад-держав. Кожне з них чіпко трималося за свою політичну і господарську незалежність і всякі спроби б про льшіх утворень до об'єднання закінчувалися невдачею.
зв'язкових історію становлення Афінської держави ми можемо дати тільки тому, що до нас дійшли твори древніх істориків: Геродота, Фукідіда, Аристотеля, Плутарха, Гомера, Платона.
Про самому ранньому періоді історії Греції нам розповідає Гомер в В«ІліадіВ» і В«ОдіссеїВ».
Говорячи про гомерівської Греції, ми маємо на увазі відрізок часу розвитку цієї країни, який відноситься до XI-IX ст. до н.е. Цей період характеризується станом роздробленості. Кожна громада, що складається з груп пологів жила своїм відособленим життям: кожна мала свої органи управління, свою територію, свій поліс, свого царя - басилея. Гомеровское суспільство на його ранній стадії було безкласовим, з суспільною власністю на землю. Але поступово важливу роль в процесі розкладання цієї безкласової військової демократії зіграє виділення особливої вЂ‹вЂ‹верхівки пологів, що займає вищі державні посади і володіє великою кількістю землі - аристократії.
Так, поступово до VIII в. до н.е. монархія в Греції поступається місце аристократії, причому ця В«зміна відбувається здебільшого не шляхом революції, а шляхом еволюції В». [2]
Основою могутності і впливу грецької знаті було походження і багатство - у часи свого панування аристократи були найбагатшим класом в Греції. До того ж вони були і головною військовою силою і найосвіченішим верствою населення, що дозволяло їм тлумачити звичаї і право, бути хранителями старовини і традицій.
Ремісники і взагалі демос, трудящий у поті чола, вважалися не гідними брати участь в управлінні.
Але з плином часу помічається моральний занепад аристократії, її деморалізація і розклад. Одночасно з цим процесом відбувається розвиток промисловості, збільшується число ремісників, що призводить до висування середнього класу. Поруч із знатним, родовитих землевласником, а іноді і вище його, стає представник промисловості та торгівлі, капіталу, багатий купець і мореплавець. В особі цього класу підноситься В«демосВ», - назва, що охоплює різноманітні елементи, починаючи з селянина, поденника і простого ремісника і кінчаючи неродовитої купцем-капіталістом.
Тепер нові елементи суспільства, що домоглися не меншої успіху, ніж аристократи, але своїм, а не рабською працею, висувають вимогу рівності, як у цивільних, так і політичні права. За володіння цими правами вони вступають в боротьбу, в першу чергу, з аристократією.
Одним із результатів цієї боротьби є видання писаних законів. Вимога писаних законів, з яким виступав демос, цілком зрозуміло, так як суд знаходився в руках знаті і при відсутності писаного права відкривався широкий простір для свавілля. Поступово аристократія поступалась свої місця демосу і в управлінні. Іншими словами, В«аристократія за походженням поступалася місце аристократії за станом В»[3].
Але найчастіше ця боротьба вела до тиранії. Тепер під словом В«ТиранВ» ми розуміємо дещо інше, ніж стародавні греки. Вони позначали цим словом незаконність походження влади; В«тиранамиВ» називали осіб, які силою і хитрістю привласнювали собі владу, по праву їм не належить. Багато вчені вважають, що тиранія - свого роду демократична диктатура, була єдиним способом виведення демосу з політичн...
