1.Поняття трудового права та Його Місце в сістемі права України
Історічно трудове право ставити собою результат боротьбі робітнічого класу за Свої економічні и Соціальні права. Усвідомівші собі Як революційну силу и вступивши в організовану боротьбу за Свої права, Робітничий клас прагнув зайнятості певні позіції в економіці. Це, в свою Черга, забезпечувало радикальну перебудову Всіх суспільних відносін.
Саме боротьба трудящих за Свої права створює Дві Тенденції правового регулювання праці:
1) тенденцію вчинок, проведення Під лещат Вимоги трудящих часткового реформ. Правові норми, Що відображають Цю тенденцію, створюють В«соціальне законодавствоВ», за максимальне Розширення и точне дотримання Якого ведуть Боротьба ліві партії та Професійні Спілки;
2) тенденцію насильства, відмову держави від будь-яких поступків, заперечення необхідності проведення реформ. Норми, Що відображають Цю тенденцію, здобули Назва В«анти робітніче законодавство В».
Найбільш повно сутність цієї Галузі права відображає Термін В«трудове правоВ», Що закріпівся за рокі Радянської влади. Трудове право регулює Використання особою своєї здатності до праці, Незалежності від того, в якій Галузі господарства ця особа Погода віконуваті роботові и самє Якові роботу: службовців чі робітніка. Термін В«Трудове правоВ» віявівся Досить вдалині, бо в ньому відбівається Його Зміст - регулювання праці.
Змістом цього регулювання є сукупність реальних витрат працівніком при віконанні ним трудової функції розумової та фізічної енергії, які створюють спрямований до певної мети виробничий процес.
Трудове право займає Одне з провідніх місць Серед Галузо сучасного права України. Його Значення візначається рол праці в суспільстві. Кожній людіні, котра реалізує закріплене в ст. 43 Констітуції України право на працю, доводитися стікатіся з нормами трудового права. </p>
Перед наукою трудового права Стоїть Цілий комплекс нових проблем, породженіх новімі умів суспільного роз В¬ витку. Проблема гармонізації трудового законодавства України з міжнароднім правом. Глобалізація світового господарства, уніфікація національніх економік, потенційна взаємовігідність співпраці Між державами, Активні міграційні процеси, Нарешті, тенденція до Спільного розуміння різнімі державами змісту й обсягах соціальніх прав людини прімушують до Поиск спільніх моделей у розв'язанні загально проблем.
Трудове право України Стоїть на порозі реформ и чекає обгрунтованих наукових вісновків та пропозіцій.
2. Конституція України Як основне джерело трудового права
Основним джерелом трудового права є Конституція України от 28 червня 1996 р., Що закріплює найважлівіші трудові права людини и громадянина та Гарантії їх реалізації. Ці положення відображені у статті 3, 8,19, 21, 22, 23, 24, 36, 43,44, 45, 46, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 64, 68 и Деяк інших.
Найважлівішім розділом Констітуції України, Що візначає її Демократичні засади, є Розділ ІІ "Права и звільни Людина і громадянина". Конституція України проголосила, Що Усі люди є Вільні и рівні у своїй гідності та правах. Права и звільни людини є невідчужуванімі та непорушний, смороду НЕ є вічерпнімі. Кожна людина має право на Вільний Розвиток своєї особістості. ЯКЩО при цьому НЕ порушуються права и звільни інших людей, та має обов'язки перед суспільством, в якому забезпечується Вільний та всебічній Розвиток її особістості.
Громадяни мают рівні констітуційні права и свободи та є рівнімі перед законом. Кожній має право на повагу до Його гідності, на свободу та особисту недоторканність.
ст. 44 Констітуції Вперше закріплене право працюючих на страйк для ЗАХИСТУ своїх Економічних и соціальніх інтересів, Що відповідає ст. 8 Міжнародного пакту про економічні, Соціальні ї культурні права.
Відповідно до ч. 3 ст. 36 Констітуції громадяни мают право на участь у професійніх спілках з метою ЗАХИСТУ своїх трудових и соціально-економічних прав та інтересів. Професійні Спілки є Громадська організаціямі, Що об'єднують громадян, пов'язаних спільнімі інтересамі за родом їхньої професійної діяльності.
Конституція надає можлівість безпосередню звернення до суду з харчуванням про захист трудових прав у разі їх Порушення.
Разом з Констітуцією України на теріторії України діють Інші закони, які забезпечуються верховенство Основного Закону.
3. Відмежування трудового права від суміжніх Галузо права
Трудове право слід відмежовуваті от суміжніх Галузо права (Цивільного, адміністратівного, аграрного, права соціального забезпечення) за Його предметом и методом. До сфери дії Цивільного права рівною мірою належать Як майнові, так и немайнові Відносини Незалежності от пов'язаності останніх відносін з Майново.
Предмет трудового права складають індівідуальні ї колектівні трудові Відносини. Предметом трудових відносін є процес праці, жива праця, а предметом цивільно-правових відносін, зокрема тихий, Що пов'язані Із Праця і випливають з договором підряду, доручення, АВТОРСЬКОГО договором, є матеріалізованій результат праці.
За трудовими відносінамі працівник зобов'язується віконуваті роботу Певного роду (За конкретною спеціальністю, посадити, кваліфікацією), а в цивільно-правових відносінах, пов'язаних Із застосуванням праці, віконується індівідуально-конкретні Завдання. У трудових відносінах працівник включається до складу трудового колективу підприємства (установи, організації) i внаслідок цього зобов'язаний віконуваті Певної міру праці, підкорятіся правилами внутрішнього трудового розпорядку. У цивільно-правових відносінах ВСІ ці момент відсутні, громадянин віконує Завдання на Свій Розсудів и на Свій ризик. Тому норми інстітутів робочого годині, годині відпочинку, оплати праці, дісціпліні праці й дісціплінарної відповідальності на суб'єктів цивільно-правових відносін НЕ пошірюються.
За шкоду, заподіяну роботодавця при віконанні трудових обов'язків, працівник несе Відповідальність на підставі норм трудового права (матеріальна Відповідальність), а у цивільно-правових відносінах - на підставі норм Цивільного права (Майново цивільно-правова Відповідальність) трудове право відрізняється від Цивільного и за методом правового регулювання.
характерних рісамі методу Цивільного права є: юридична рівність сторін; ініціатіва сторін при встановленні правовідносін; діспозітівність правового регулювання; можлівість Вибори варіанта поведінкі, Що не суперечіть чінному законодавству.
Спільність трудового права й аграрного права віявляється в тому, Що смороду регулюються колективний процес праці. У тій же година трудове право регулює трудові Відносини Найманов працівніків (несамостійна праця), а аграрне право - трудові Відносини власніків засобів виробництва - членів колективних сільськогосподарськіх підпріємств, фермерських господарств. Трудове право пов'язане з правом соціального забезпечення, оскількі донедавна Відносини Щодо соціального забезпечення входили до предмета трудового права. Предметом права соціального забезпечення є суспільні Відносини, Що вінікають внаслідок реалізації громадянами права на соціальне забезпечення у випадка Настане соціальніх різіків, внаслідок якіх особа втрачає здоров'я, роботу та засоби до існування через незалежні від неї обставини, а трудові Відносини вінікають внаслідок реалізації права на працю.
У трудовому праві віплачується заробітна плата працівнікові за виконанням ним роботу з фонду оплати праці підприємства (установи, організації), а правом соціального забезпечення передбачається виплата пенсій и допоміг Зі спеціальніх централізованіх соціальніх фондів (Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування).
4. Суспільні Відносини, Що становляться предмет трудового нрава України
...
