АНО ОМСЬКИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ
Кафедра державно-правових дисциплін
Контрольна робота
по дисципліні : В«Історія держави і права зарубіжних країнВ»
Виконав студент
заочної форми навчання
групи ЮЗ 173
Беккер Віталій
Омськ-2008
Зміст
1. Східна деспотія як тип державної організації влади в державах Стародавнього Сходу
2. Законодавство "Нового курсу" Ф. Д. Рузвельта
3. "Кароліна" - загальноімперський кримінально-процесуальний кодекс середньовічній Німеччині
Література
1. Східна деспотія як тип державної організації влади в державах Стародавнього Сходу
Слова деспотія, деспотизм позбавлені певного державно-правового або історико-політичного змісту.
Входять у вживання вони в кінці XVII - початку XVIII ст.: вперше їх вжив французький письменник-мораліст Ф. Фенелон у романі В«Пригоди ТелемакВ» для осуджуючою характеристики такого правління, при якому піддані живуть в постійному страху і не захищені законом. У літературно-політичних дискусіях XVIII в. про правильно побудованому державі поняття В«деспотіяВ» відігравало важливу роль: так визначили неправильну, згубну для суспільства монархію, де государ владний довільно розпоряджатися не тільки адміністрацією країни, але і майном і навіть життям підданих. Відсутність громадянських прав в сучасному сенсі стали визнавати чільної рисою державного устрою давньосхідної монархії, хоча реально всі державно-правові відносини в ту епоху просто будувалися по-іншому. Давньосхідна державність дійсно виділяється якимось особливим характером - але ці риси пов'язані з історичними шляхами формування ранніх держав взагалі і зі своєрідністю регулюючої ролі держави в прадавнього суспільстві.
У структурі давньосхідних товариств не було власників, тобто такої категорії населення, яка була б в змозі протиставити себе державі в силу своєї незалежності від нього і впливовості. Все це призвело до того, що державна влада утвердилася на Стародавньому Сході в специфічній формі "Східної деспотії". Східна деспотія - це необмежена монархія, не пов'язана у своїх діях ніякими законами, яка здійснює управління державою за допомогою величезного, ієрархічно побудованого апарату чиновників. Причиною появи цього апарата було активне втручання держави в господарське життя, перш за все, організація системи штучного зрошення. Оскільки давньосхідних правитель і його бюрократичний апарат виступали в ролі організатора системи штучного зрошення, а в кінцевому рахунку - всього землеробства та іншого виробництва (ремісники обслуговували насамперед, палаци і храми), держава стала розглядати орошаемую землю в якості власної: державної чи царської землі. Фактично земля в давньосхідних державах ділилася на два сектори.
Державний сектор, де розташовувалися господарства, що належали безпосередньо деспоту і залежному від нього, як правило, жрецтва. На цих землях працювали орендарі, персонал, який отримував пайок за роботу, і раби. Перші дві категорії ставилися до найбільш експлуатованих груп населення, не вважаючи рабів. Другий сектор - общинно-приватний. Земля знаходилася в спадковому володінні численних громад, які платили поземельний податок на користь держави. Але після виплати податку і виконання натуральних повинностей власники могли розпоряджатися землею аж до її продажу. Важливою особливістю давньосхідної деспотії було особливе положення глави держави - правителя-деспота. В умовах розвинутого деспотизму правитель вважався не тільки носієм всієї повноти влади: законодавчої, виконавчої та судової, - але разом з тим визнавався надлюдиною, ставлеником богів. У силу зазначених вище особливостей давньосхідних товариств-міцність громади, станової структури, нерозвиненість класової структури і товарно-грошових відносин, відсутність приватної власності, надзвичайна міць держави, обожнювання правителя-деспота і санкціонування релігійно-міфологічним свідомістю незмінності буття - розвиток в державах Стародавнього Сходу протікало вкрай повільно і носило циклічний характер.
Форми і характер реалізації законодавчих і судових повноважень східних деспотів
Давньосхідна монархія була в історії першим типом державності і першою формою монархії. Її навіть не можна характеризувати як цілком монархію в пізнішому сенсі - Настільки відмінна вона по своїм зв'язкам з породив її суспільством. Вони ще дуже мало мали політичний і правовий В«характер, а головним чином економічно-розпорядчий, релігійний та військово-адміністративний. Такі особливості давньосхідної монархії в першу чергу були визначені історичними шляхами її формування в суспільстві.
Першим з історичних шляхів виникнення давньосхідної монархій було переродження влади виборного релігійного та господарського лідера, союзу громад, утворили початкове протогосударство. Основні функції таким шляхом сталого владі правителя-монарха полягали у виконанні жрецьких обов'язків і в організації публічного господарства. Функції визначали і зміст влади:
перше, правитель наділявся повноваженнями відправляти релігійний культ, виконувати і витлумачувати волю божества, організовувати святилища, релігійні церемонії, приносити жертви і вимагати жертовних підношень, у цих межах правитель отримував права контролювати діяльність громад і навіть окремих сімей; звідси ж виникали повноваження правителя втручатися у внутріродових і сімейні справи.
По - друге, правитель одержував повноваження регулювати збір продуктів, які виділялися співтовариством на загальнодержавні потреби, встановлювати розміри податків або натуральних відпрацювань, розподіляти земельну (чи іншої ресурсний) фонд країни, організовувати видачі продуктів нужденним або привілейованих верств, визначати ступінь участі громад, пологів і кожного підвладного в загальнодержавних роботах. Спочатку як лідер надобщинних виборного управління, такий монарх зберігав прихильність до інститутам традиційного управління старшинства - радам жерців, старійшин, знаті.
Другим історичним шляхом виникнення давньосхідної монархії було посилення (І органічне переродження) ролі та влади виборного військового вождя союзу громад або племен. Якщо нова державна влада встановлювалася цим шляхом, то функції і зміст влади такого правителя були вже: як колишній військовий вождь, правитель раніше всього наділявся повноваженнями по керівництву об'єднаним військом громад, бойовим командуванням, потім і по власне первісної організації державної військової сили. У цьому випадку ступінь примусових владних повноваженні була значно вищою: в кінці кінців монарх знаходив право визначати долю підданого, аж до питання про життя і смерть. Монархічна влада, що з'явилася цим шляхом, характеризується також і значними судовими повноваженнями правителя.
Тоді як господарсько-розпорядча діяльність її в державі в даних умовах буде обмежуватися впливом на загальне управління і залишиться в руках головним чином жерців. Як спочатку лідер воїнів (що став таким завдяки ще й особливим особистим якостям), такий монарх пов'язаний був з інститутами колишньою умовної військової демократії - сходками, зборами. Це були інститути незрівнянно більш інертні, ніж колегії найстаріших. Тому тут монархія нерідко утворювалася шляхом узурпації влади, використання назрілих соціальних протиріч в громадах (на протиставленні інтересів В«бідної вдовиці »« людям мішка В»). Рішучіше тут оформлялися поліцейські, репресивні повноваження правителя, опорою в яких для нього ставали постійні військові загони, що створювалися при ньому і раніше як при військовому вождя. Священний характер влади правителя був настільки безумовним, що за ним визнавалося право вводити шанування нових богів, скасовувати поклоніння колишнім. Суворого порядку прес...
