Міністерство Закордонних Справ Республіки Узбекистан
Університет Світової Економіки та Дипломатії
Кафедра В«ЮНЕСКОВ»
Курсова робота
Парламент Німеччини
Виконала: Ніязматова Н.
1-2а-08
Прийняла: Хамидова А.
Ташкент-2010
Введення
Федеративна Республіка Німеччина була утворена в 1949 р. В трьох окупаційних зонах (в зоні впливу США, Франції і Великобританії) були прийняті законодавчі акти про входження німецьких земель до складу єдиної держави - ФРН [1]. Воно створювалося як держава демократична, і, отже, потрібно прийняття конституції.
Враховуючи умови, в яких створювалася ФРН, був прийнятий конституційний документ, що отримав не традиційне назву В«КонституціяВ», а В«Основний законВ». Було визнано доцільним саме таку назву, покликане підкреслити тимчасовий характер документа [2]. Однак, вступивши в силу 24 травня 1949р., Основний закон ФРН діє й донині. За ці роки в нього були внесені численні зміни, основні з яких пов'язані з об'єднанням ФРН і НДР (Німецької Демократичної Республіки) та зі вступом ФРН в Європейський союз.
Основний закон ФРН був прийнятий парламентською радою (обраними ландтагами західнонімецьких земель 65 депутатами, які представляли основні політичні партії.
У першому розділі Основного законно ФРН розглядаються основоположні права і свободи людини.
У другому розділі Основного закону визначено основи політичного ладу країни, такі як: в основі побудови системи органів державної влади лежить принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову; Законодавчу владу в країні здійснюють однопалатний парламент (бундестаг) і особливий орган представництва земель (бундесрат) і т.д.
Відповідно теми даної курсової, розглянемо парламент ФРН. Так само, я хочу відзначити, чим же був викликаний мій інтерес саме до цієї теми. Законодавча влада ФРН, на мій погляд, унікальна, тому що крім однопалатного парламенту, існує орган представництва земель, який на перший погляд схожий на Сенат Республіки Узбекистан, але при подальшому вивченні, стає зрозумілим, що це не так.
Глава 1. Поняття та структура парламенту
За змістом Основного закону і згідно теоретичним концепціям вчених ФРН, парламент в країні однопалатний; їм є Бундестаг, здійснює законодавчу і іншу діяльність [3]. В«Бундестаг, - пишуть німецькі вчені Г. Клайн і В. ЦЕЕ, - є парламентом Федеративної Республіки Німеччини. Ухвалювані ним рішення виходять від народу В»[4]. Бундесрат, за посередництвом якого суб'єкти федерації беруть участь у законодавстві та управлінні країною, є, на думку ряду німецьких учених теоретиків, органом В«верховної бюрократії земельВ» і не розглядається ані в основному законі, ні в наукових роботах в якості другої палати парламенту [5]. Однак ряд німецьких учених, причому не без вагомих підстав, вважають, що парламент у ФРН складається з двох палат - Бундестагу (верхня) і Бундесрату (Нижня), що не мають рівного статусу; остання обставина знаходить своє вираз у порядку формування палат, терміни повноважень, обсяг повноважень та т.д [6].
Я ж дотримуюся того ж думки, що німецькі вчені Г. Клайн і В. ЦЕЕ, тобто парламент ФРН є однопалатним, складається з однієї палати Бундестагу, а Бундесрат - це орган представництва земель, що має найменшу законодавчу владу, ніж Бундестаг.
У Федеративній республіці панує версія про слабкому парламенті, тобто якщо виходити з того, що бундестаг як вищий представницький орган німецького народу зобов'язаний виконувати і урядові функції, то з цієї точки зору він слабкий. Однак, якщо вважати бундестаг парламентом (у порівнянні, наприклад, з британської палатою громад), який покликаний здійснювати свою головну функцію - законодавчу - незалежно від виконавчої влади, то тут він сильний. І все ж, якщо зіставити теоретичні міркування з фактами, то положення бундестагу в конституційній системі Німеччини виглядає відносно слабким за твердженнями багатьох політологів країни.
За часів кайзерівської Німеччині, наприклад, парламенти виконували лише законодавчі функції і практично не чинили ніякого впливу на формування уряду і на його політику. А парламент Веймарської республіки, навпаки, брав участь у формуванні уряду, причому залежного від нього. Однак забезпечити стабільність уряду йому все ж не вдалося. Тут виною тому стала партійна роздробленість. Тому з 1930 року через нездатність до конструктивної співпраці компетенція законодавства їм була загублена.
У наступні десятиліття при підготовці нової конституції, виходячи з негативного досвіду попередніх часів, уряд, формувалося парламентом, володіло вже більшою незалежністю, а сам парламент став сильнішим через стабільності партійної системи.
Парламентська система Федеративної республіки в даний час влаштована так, що вона дозволяє освіту явної більшості для обрання федерального канцлера і для підтримки його уряду. А уряд же зберігає своє положення в Протягом усього чотирирічного терміну роботи парламенту.
Однак в бундестазі, як правило, мають місце і парламентську урядову більшість, підтримуюче політику уряду і його програму, і парламентська опозиція, яка контролює і критикує уряд. Але якщо баланс сил зрівнюється, то настає парламентську кризу. Така ситуація виникла у Німеччині в 1972 році, коли урядові партії і партії опозиційні на короткий час виявилися однаково сильними. У цей момент уряд практично вже було не в змозі здійснювати свою законодавчу програму. І тільки лише нові дострокові вибори знову створили тоді уряду переконливу більшість і парламентська стабільність незабаром була відновлена ​​[7].
1.1 Бундестаг. Формування і склад членів
Складається з 598 депутатів. Обирається народом Німеччини строком на чотири роки [8] (Ст. 39 Основного Закону). Депутати обираються шляхом загальних, прямих, вільних, рівних і таємних виборів [9] (ст. 38 Основного закону). Таким чином, депутати обираються за змішаною, мажоритарно - пропорційною системою, тобто половина депутатів обирається в мажоритарних одномандатних округах, а половина - за пропорційною системою в земельних територіальних округах (по земельних партійними списками); до розподілу мандатів за партійними списками допускаються лише партії, які подолали 5 - відсотковий загороджувальний бар'єр (це для того, щоб не ускладнювати картину більшості через дрібних і дуже дрібних партій, який не дозволяє цим партіям пройти в парламент) в масштабі країни.
Бундестаг обирає свого голови (дослівно президента). Він здійснює розпорядчу діяльність в будівлі Бундестагу, йому підпорядковані служби цього органу, він володіє В«поліцейською владоюВ» в ньому, без його дозволу в приміщенні не може вироблятися обшук, а також інші слідчий дії (ст. 40 Основного закону) [10]. Голові Бундестагу допомагають обраний палатою заступники. Голова та заступники утворюють президія палати. Секретарі Бундестагу теж відносяться до його керівництва, але в основному відають організаційними питаннями, пов'язаними з діловодством [11].
У Бундестазі створюються партійні фракції (фракція утворюється, якщо партія має не менше 5% членів Бундестагу). Їх керівництво бере участь у формуванні органів Бундестагу, в тому числі у створенні спеціалізованих постійних комітетів (комісій) і визначенні їх голів. Голова палати, його заступник, а також 23 представника фракцій пропорційно їх чисельності утворюють раду старійшин. Він приймає порядок денний на основі одноголосності (якщо цього немає, питання виноситься на пленарне засідання), розподіляє депутатів по постійним комісіям, вирішує процедурні питання [12]. У необхідних випадках створюються різні тимчасові комісії - слідчі, ревізійні та т.д. (Ст. 45-а ,45-б ,45-в Основного закону) ...
