ГОУ ВПО "Орловський державний університет "
Кафедра: "Міжнародного і міжнародного приватного права "
Реферат з дисципліни
"Історія держави і права зарубіжних країн "
на тему: "Державний і суспільний лад середньовічної Німеччини "
Перевірив: доцент,
к.і.н. Філонов В.І.
Виконав: студент 102
групи, юридичного
факультету Телятников Д.Ю.
Орел 2010
ПЛАН
Введення
Глава 1. Суспільний лад середньовічній Німеччині
1.1 Суспільний лад Німеччини в період ранньофеодальної монархії (Х-ХІІ ст.)
1.2 Суспільний лад Німеччини в період феодальної роздробленості (ХIII-ХIХ вв.)
Глава 2. Державний лад середньовічній Німеччині
2.1 Ранньофеодальна держава Німеччині (Х-ХII вв.)
2.2 Держава Німеччини в період феодальної роздробленості (ХIII-ХIХ ст.)
Висновок
Список використаної літератури
ВСТУП
Динаміка розвитку суспільства в цілому і окремо взятих відокремлених груп завжди проходить за певними законами. Будь соціально -Політичне об'єднання, в тому числі і державне, схильне стадіями становлення, розквіту і занепаду. Дані цикли в історії людства повторювалися багаторазово і, як правило, в період зміни одного суспільного ладу іншим пов'язані з великими соціальними потрясіннями. Вивчення становлення, розвитку та занепаду різних державних утворень минулого є необхідною фактором пом'якшення подібних потрясінь в сьогоденні і майбутньому.
Одним з яскравих і найбільш помітних періодів розвитку державного інституту в історії людства є епоха феодалізму, затронувшая не тільки країни західної Європи, але і мабуть, весь відомий до того часу цивілізований світ. Дана епоха послужила підставою всього політичного устрою світу на протязі ось вже понад півтори тисячі років. Багато країн, що сформувалися в ту епоху на території Європи та Азії існують і донині практично в початкових територіальних межах. Крім того, епоха середньовіччя справила величезний вплив на культурний, науковий і релігійний уклад життя десятків поколінь. Відгомони культурної спадщини тієї епохи досі мають величезне значення в сучасному суспільстві.
Епоха середньовіччя (феодалізму) - це більш ніж тисячолітній період в історії суспільства, держави і права, який в Західній Європі починається після падіння Західної Римської імперії, тобто з 476 р.
Середні віки - це епоха виникнення, розвитку і занепаду феодального способу виробництва, феодальної держави і права у всесвітньому масштабі. Розвиток феодалізму відбувалося нерівномірно не тільки в окремих державах Західної Європи, але і в окремих регіонах тієї чи іншої країни.
Одним з яскравих прикладів розвитку феодалізму є середньовічна Німеччина.
Як незалежна держава Німеччина утворилася на землях східних франків після розпаду імперії Карла Великого. Її територія включала п'ять основних герцогств, виникли на території племінних союзів: Саксонію, Франконію, Швабію (Аллеманію), Баварію, Лотарингію, а також сусідські французькі, італійські та слов'янські землі - Бургундію, міста північної Італії, Богемію, Австрію та ін Слабо порушена римським впливом Німеччина (особливо східна частину) довше інших європейських країн зберігала пережитки родових відносин. Феодалізм тут міцно встановився тільки в XI в. Формуванню основних класів Німеччини сприяла реформа Генріха птахолова. Після короткого періоду відносної єдності в X-XII ст. в Німеччині почався процес феодальної роздробленості. Зміна форм і механізмів державного управління простежується як у масштабі всієї імперії та особливо Німеччини, так і по окремим німецьким князівствам. З XIII в. вони еволюціонують, перетворюючись на фактично самостійні держави і лише формально зв'язані між собою імператорською владою. Історію Німецької держави можна умовно розділити на два великих етапи:
- Становлення і розвиток централізованої держави в Німеччині в рамках імперії (Х-XII вв.);
- Територіальна роздробленість у Німеччині (XIII-початок XIX ст.) І розвиток автономних німецьких князівств-держав.
Даною темою займалися такі видатні вчені як Батир К.І., Черниловский З.М., Омельченко О.А. та інші. Але тим не менше питання не достатньо розкрита і саме з цього донині є актуальним.
Предмет - Вивчити побудову суспільного і державного ладу.
Об'єкт - Громадські і державні відносини.
Метою даної роботи є аналіз устрою суспільства і держави Німеччини у середні віки.
Завдання:
1. Розкрити питання виникнення, розвитку, функціонування держави середньовічної Німеччини на різних етапах його історії.
2. На основі вивченого матеріалу вивчити державний і соціальний лад.
ГЛАВА 1. ГРОМАДСЬКИЙ СТРОЙ СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ НІМЕЧЧИНІ
1.1 Суспільний лад Німеччини в період ранньофеодальної монархії (Х-Х II ст.)
У X-XII ст. в Німеччині йшов процес формування основних класів-станів феодального суспільства. Він відбувався в різних німецьких герцогствах досить нерівномірно. Процес характеризувався більш швидкими темпами на півдні і особливо на заході країни в Лотарингії. Навпаки, у східних і північних регіонах диференціація суспільства з майнових та соціальними показниками була виражена в набагато меншому ступеня.
Феодальні стани в своєму остаточному вигляді оформилися в XII в. Великі земельні магнати, тримали землі безпосередньо від короля, склали стан імперських князів (FГјrsten). З 1180 р. це стан було замкнутим і закритим для проникнення до його складу представників інших соціальних угруповань. Спочатку світських імперських князів було всього 20 (в т. ч. 12 герцогів, 3 пфальцграфа, 3 маркграфа, 1 ландграф і 1 граф). Кількість церковних імперських князів було приблизно в два рази більше. Названі елементи консолідувалися в згуртовану соціальну корпорацію: укладаючи шлюби тільки між собою, вони прагнули не допустити переходу їх земельної власності в руки інших сімейств.
Другу сходинку феодальної ієрархії займало стан В«вільних панівВ». У його склад ввійшла колишня служива знати в особі графів, т. зв. фогтов (світських посадових осіб, здійснювали судово-адміністративну владу в церковних установах) і інших великих аллодистов.
Всі інші феодали були віднесені до стану лицарів. Ця наймасовіша угруповання, що складалася в основному з власників невеликих та небагатих вотчин, спочатку могла поповнюватися і за рахунок верхівки вільного селянства. Військова реформа короля Генріха I птахолова (919-936 рр..), Викликана необхідністю протистояти натиску кочівників-мадярів (угорців), відкривала можливість проникати в ряди лицарського стану будь-яким категоріям вільних людей, здатним нести кінну військову службу. Однак наприкінці XII в. (Згідно з указом імператора Фрідріха I Барбаросси) було заборонено вступати в лицарі представникам селянського стану і особам духовного звання; тим самим було завершено формування замкнутого лицарського стани, що монополізував у своїх руках військову функцію. Звання лицаря стало спадковим, навіть якщо його власник не мав земельним наділом. Ідеологія лицарства звеличувала військову професію в якості єдиного справи, гідного благородних людей; праця хлібороба, ремісника або торговця третирували як ганебне заняття. [1]
Усередині панівного класу, представленого трьома названими класами, йшла постійна боротьба за розподіл і перерозподіл феодальної власності і нерозривно пов'язаної з нею політичної влади. Крім того, ці стани займали аж ніяк не однакову позицію по відношенню до короля. Імперські князі об'єктивно не були зацікавлені в сильній центральній владі: вони були носіями сепаратистських тенденцій, ініціаторами обмеження влади короля в свою користь. Навпаки, дрібні і середні феодали чітко усвідомлювали, що їх благополуччя цілком з...
