Зміст
Введення
Глава I. Історія та побудова системи покарань
В§ 1. Історія покарань пов'язаних з ізоляцією від суспільства
В§ 2. Проблемні питання побудови системи покарань в сучасному кримінальному законодавстві Російської Федерації
Глава II. Види покарань, пов'язаних з позбавленням свободи
В§ 1. Арешт
В§ 2. Тримання в дисциплінарному батальйоні частини
В§ 3. Позбавлення волі на певний термін
В§ 4. Довічне позбавлення волі
Висновок
Список джерел та літератури
Введення
Актуальність теми дослідження. Введення в дію Кримінального кодексу Російської Федерації 1996 р. і перші роки його застосування показали, що в ньому чимало невдалих положень і рішень, які потребують нагального уточнення або суттєвого перегляду [1].
До числа таких питань відноситься і закріплена в ст. 44 КК система кримінальних покарань. На підтвердження сказаного можна послатися на те, що покарання у виді обмеження волі та арешту поки не застосовуються через відсутності до того належних матеріально-технічних передумов.
Незважаючи на те, що в роки дії КК РРФСР 1960 року і особливо в період підготовки КК 1996 року, з проблеми системи кримінальних покарань було опубліковано значну кількість наукових статей (Благова Е.В., Борзенкова Г.Н., Брилліантова А.В., Віттенберга Г.Б., Галкіна В.М., Гальперіна І.М., Дементьєва СІ. Іванова В.М., Козлова О.П., Кудрявцева В.Н., Малкова В.П., Мілюкова С.Ф., Мінської В., Михлина А. С, Стручкова Н. А., Сундурова Ф. Р., Шаргородського М.Д., Шмарова І.В., Чучаева А.І. та інших авторів), підготовлена ​​докторська дисертація Багрій-Шахматова Л.В. і вийшли в світ його монографії [2], а також роботи Є.Г. Фролової [3], P.P. Галіакбарова [4], проте це все ж не сприяло вдалому формуванню системи видів покарань з цього КК.
У доктрині вітчизняного кримінального права до теперішнього часу поки не створено більш-менш стрункого вчення про систему видів кримінальних покарань, принципи побудови та основні напрямки її вдосконалення. Тим часом доктрина вітчизняного кримінального права і слідчо-судова практика безумовно потребують теоретичних розробках з проблеми системи покарань, оскільки вони допомагають вирішувати практичні проблеми, а практикою вони повинні сприйматися як керівництво до дії.
Ступінь наукової розробленості дослідження склали праці вітчизняних криміналістів дорадянського часу (Белогріц-Котляревського Л.С., ЖіжіленкоА.А., Люблінського П.І., Мокрінского СП., Познишева СВ., Радищева А.Н., Сорокіна П.С., Сергіївської Н.Д., Таганцева М.С, Фойніцкого І.Я.), а також роботи дослідників радянського та пострадянського часу.
Справжнє дослідження зроблено в цілях розробки наукових основ побудови та вдосконалення системи видів покарань за вітчизняному кримінальному праву.
Для здійснення цих цілей були поставлені та вирішувалися наступні завдання:
дати науковий аналіз нормативного матеріалу про систему покарань за КК 1996 р. і за кримінальним законодавством радянської та дорадянської Росії;
вивчити наукові теорії вітчизняних і зарубіжних криміналістів з проблематики побудови системи покарань;
досліджувати з цього питання новітнє кримінальне законодавство зарубіжних держав;
сформулювати наукові рекомендації щодо вдосконалення системи видів покарань за КК РФ і практики їх застосування.
Об'єктом дослідження є система видів покарань за чинним і минулого російському карному законодавству, а також за законодавством зарубіжних країн.
Предметом дослідження послужили правові норми про систему видів покарань та умовах їх застосування, наявні наукові теорії про систему покарань.
Методологія та методика дослідження. Методологічну основу дослідження становлять загальнонаукові методи пізнання соціально-правових явищ, а також такі приватні наукові методи дослідження як історико-юридичний, порівняльно-правовий, формально-логічний, статистичний, соціологічний та ін
Наукова новизна зумовлюється як багатоаспектністю її предмета, так і нетрадиційної методологією дослідження. На основі аналізу широкого кола нормативних, концептуальних і емпіричних джерел конструюється теоретико-правова модель покарання, пов'язаного з позбавленням волі в сучасної Росії.
Практичне значення роботи. Висновки та наукові положення, сформульовані в роботі можуть бути використані в судовій практиці, а також при викладанні курсу Загальної частини кримінального права.
Структура роботи. Дипломна робота складається з вступу, двох розділів, висновку і списку джерел та літератури.
Глава I. Історія та побудова системи покарань В§ 1. Історія покарань пов'язаних з ізоляцією від суспільства
Найважливішим пам'ятником давньоруського права є Руська Правда. Вона включає в себе норми різних галузей права і в тому числі кримінальної.
Першорядним джерелом Руської Правди було звичайне право. Разом з тим вона узагальнювала окремі закони, що застосовувалися князями, то є означала певну систематизацію права. З плином часу Російська Правда змінювалася і доповнювалася.
Руська Правда - пам'ятка феодального права (XII - XIII ст.) [5].
Як всяке феодальне право, давньоруське право було правом - Привілеїв, тобто закони прямо передбачали, що рівності людей, належать до різних соціальних груп, не було і бути не може. Російська Правда не тільки не приховує цього, а всіляко і постійно це підкреслює. Руська Правда - світський судебник. Вона створена світської, державної владою і охоплює справи, підвідомчі світським, державним органам, не втручаючись в церковну юрисдикцію, яка виникла з хрещенням Русі. До наших сучасників дійшло більше ста списків Руської Правди. Всі вони розпадаються на три основні редакції: Коротку, Велику і Скорочену.
Вищою мірою покарання по Руській Правді був В«потік і розграбування В». Зміст цього виду покарання точно визначити неможливо, ні одного опису подібної практики до нас не дійшло. Дане покарання призначалося тільки в трьох випадках: за вбивство в розбої (ст. 7 П. П.), підпал (ст. 83 П. П.) і конокрадство (ст. 35 П. П.). Так, згідно зі ст. 7 Великої Правди:
В«Якщо (хто) скоїть умисне вбивство (до того ж) не під час небудь сварки, то за злочинця люди не платять (виру), а видадуть його самого (разом) з жінкою і дітьми на потік (тобто для продажу їх у рабство, вигнання) і для конфіскації всього майна В». Майно конфісковували в користь князя (йшло на борги і штрафи), а сам злочинець звертався в рабство. Доля його дружини і дітей не ясна, але вони, мабуть, не переходили в холопське стан.
У Руській Правді немає згадувань про тілесні покарання і позбавленні волі [6].
В'язниць в Древній Русі ще не було, як і усвідомлення впливу на злочинця перебування у в'язниці. Застосовувалося ув'язнення в В«прорубатиВ» (підвал) високопоставлених осіб, князів, посадників, осіб князівського оточення. Цей захід була тимчасовим обмеженням волі до настання певних подій.
За Руській Правді в якості покарань застосовувалися: В«потік і розграбування В»,В« віра В»,В« дика віра В»,В« продаж В», головничество, урок, ув'язнення в В«прорубалиВ», страта, які, однак, ще не були приведені в строго певну систему видів покарань, не були визначені критерії їх тяжкості.
У XV столітті з посиленням процесу закріпачення селян, крім мети відплати покаранням з'являється мета залякування. Так, в Судебник 1497 сформульований принцип: В«щоб, дивлячись на те, іншим неповадно було так робити.В» [7]. Судебник 1497 р. містив 68 статей. Смертну кару передбачали 2 статті, тілесні покарання - 10 статей, 40 статей передбачали штрафи та інші стягнення. У цьому судебник ще не було загальної частини, а отже і системи видів пок...
