ЗМІСТ
ВСТУП
1.Основні доктринальних положень міграційні правила
1.1 Зміст міграційної функції держави
1.2 Становлення міграційного права
1.3 Поняття і основні категорії мігрантів
2.Основні ПРОБЛЕМИ міграційні правила
2.1 Нелегальна міграція як загроза національній безпеці Російської Федерації
2.2 Проблеми регулювання праці іноземців в Росії
ВИСНОВОК
БІБЛІОГРАФІЧНИЙ СПИСОК
ДОДАТКИ
ВСТУП
Становлення та розвиток міграційного законодавства вимагає створення адекватного понятійного апарату. Відсутність нормативно закріпленого поняття та класифікації категорій мігрантів не перешкоджає їх застосуванню в двосторонніх і багатосторонніх міжнародних угодах за участю Російської Федерації. На сучасному етапі зростання значущості міграційної діяльності для розвитку країни сприяли утворенню в 2004 р. Федеральної міграційної служби з передачею їй ряду функцій від МВС Росії, що актуалізувало цілий ряд проблем у розвитку вітчизняної міграційної системи. До цих пір поняття "Мігрант" не вироблено ні в міжнародному праві, ні в російській правовій системі. Актуальність полягає у створенні якісно нового правового порядку управління міграцією, виявленні більш точного поняття мігранта та його категорії.
Об'єктом даного дослідження можна вважати державну міграційну політику. Предметом же становлення і проблеми міграційного права. Метою дослідження даної теми є розгляд та аналіз ролі і місця міграційного права в російській правовій системі. Одними з основних завдань можна вважати визначення поняття мігранта і його основних категорій, міграційної функції держави, а також етапи становлення і проблеми в області міграційного права. А також зміст міграційної функції держави, такі проблеми як нелегальна міграція і якість іноземної робочої сили. Дану тему вивчали такі вчені, як: Н.М. Карамзін, В.О. Ключевський, Г.Ф.Чіркін, це свідчить про те, що міграційна політика як напрям державної діяльності начало формуватися в Росії в кінці XVII в., причиною цього стало активне залучення іноземців для заселення неосвоєних територій. Із сучасних вчених вивчають проблеми міграційного права можна виділити Р.Л. Наумову з її науковою працею під назвою В«Праця іноземців у російського роботодавцяВ», в якому співвіднесені два поняття В«мігрантВ» і В«іноземецьВ». А також Л.Н. Симанович оцінив якість робочої сили. Питання міграційного права часто зустрічаються в судовій практиці по оскарженню питань правомірної діяльності Органів Федеральної Міграційної Служби з приводу відмови у прийнятті до громадянства, визнання біженцем та ін подібних проблем.
Нормативну основу даного дослідження становить Конституція, ФЗ В«Про правове становище іноземних громадян у Російській Федерації В», ФЗВ« Про міграційний облік іноземних громадян та осіб без громадянства в Російській Федерації В», ЗаконВ« Про вимушених переселенців В», Указ Президента проВ« Питаннях федеральної міграційної служби В»та ін Дослідження даної теми передбачає собою використання сукупності декількох методів пізнання, зокрема це загальнонаукові та спеціально-наукові методи. В першу чергу, були використані загальнонаукові методи такі як: метод сходження від абстрактного до конкретного і від конкретного до абстрактного, який був, застосуємо у визначенні поняття мігранта за допомогою поняття іноземного громадянина. Системний метод дає можливість правильно і впорядковано виділити основні категорії мігрантів. Застосування спеціально-наукових методів, а зокрема формально юридичного методу допомагає при визначенні змісту міграційної функції держави. Метод порівняльного державознавства і правознавства, допомагає послідовно вивчити виникнення міграційного права. За допомогою конкретно-соціологічного методу можна виявити ступінь впливу нелегальної міграції на безпеку Російської Федерації. Дана робота складається з вступу, першого розділу в три параграфа, і другий глави в два параграфи, а також укладення, бібліографічного списку і додатків.
1. 1. Основні доктринальні положення міграційного права
1.1 Зміст міграційної функції держави
Структурний аналіз державно-правових явищ, у тому числі і функцій держави, сприяє більш успішному і глибокого їх пізнання і поясненню. Так, міграційна функція як напрямок і процес являє собою самостійну і необхідну сферу державної діяльності. Система міграційних відносин є дуже складною і суперечливою, саме в ній категорія В«ефективна державаВ» набуває реальне, практичне значення. Міграційна сфера дозволяє дати досить точну оцінку соціальної, демографічної та економічної роботі держави.
Міграція надає значний вплив на глобальну політичну і соціально-економічну ситуацію, і особливо в тих країнах, які відчувають тиск імміграційних потоків, де міграційна сфера є однією зі складових національної безпеки держави.
Міграційне управління, як елемент регулювання соціальних процесів, детерміновано еволюційно зростаючими потребами суспільства у сфері економіки, демографії, геополітики, сімейної політики, культури і науки. З правової точки зору - це обумовлено ідеологією правової держави, де людина, її права і свободи є найвищою цінністю, що має на увазі відповідну автономність особистості в питаннях особистого благополуччя і життєдіяльності [1] В«1В».
Значна по обсягом, змістом міграційна діяльність держави, як і будь-яка інша, також потребує нормативному та організаційному забезпеченні та відокремленні, що обумовлено об'єктивними суспільними процесами. По суті, мова йде про так званої міграційної функції держави, яка в цілому має на увазі управління соціальними потоками в інтересах держави і суспільства. Міграційну функцію слід відносити до числа самостійного напрямку діяльності держави, тобто здійснювану державним органом, який організаційно може не входити безпосередньо в якусь гілка державної влади.
Напевно, можна стверджувати, що державна міграційна політика виконується як необхідна, об'єктивно обумовлена ​​діяльність. Проте чи є підстави розглядати її в якості самостійної?
перше, згідно зі ст. 71, п. В«еВ» Конституції РФ, встановлення основ федеральної політики і федеральних програм в галузі державного, економічного, екологічного, соціального, культурного і національного розвитку Російської Федерації належить до виключної компетенції федерації, з чого випливає, що міграційна політика, як складова частина загального національного розвитку, відноситься переважно до ведення федерального центру [2] В«1В». Відсутність прямої вказівки про міграційну діяльності говорить лише про комплексності цієї сфери суспільного життя, що, в свою чергу, має на увазі виділення даного виду діяльності в самостійний блок діяльності держави.
друге, формування самостійного напрямку діяльності об'єктивно визначено ще й тим, що тільки незалежність, відносна відособленість даних питань обумовлена ​​потребами суспільства і є умовою освіти відповідного державного органу для їх вирішення. Навряд чи викличе заперечення теза про те, що контроль, здійснюваний усередині суспільства (сфери життя), не позбавляє його об'єктивності та самостійності. Контроль увазі, що спостерігач або організатор повинен бути не всередині, а поза або над системою. Тільки незалежний контрольний орган, який підпорядковується тільки закону і Конституції, може проводити ефективну соціальну політику [3] В«1В».
третє, одним з постулатів ідеї про В«ефективному державіВ» є необхідність предметної спеціалізації в діяльності держави, що має на увазі функціонування спеціального органу. При цьому сам орган структурно може входити в механізм держави, але як би розчиняється або В«ІндивідуалізуєтьсяВ» у своєму напрямку спеціалізації. Міграційний орган повинен, перш за все, здійснювати контроль за суспільством, його частинами з точки зору легальності перебування людей на території держави, ...
